Рішення

від 23.05.2013 по справі 921/418/13-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.Справа № 921/418/13-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС" вул. С.Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, 48600

про стягнення 48864,58 грн. із яких : 43275,00 грн. боргу, 2022,39 грн. 3% річних, 115,60 грн. інфляційних, 3271,59 грн. пені

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача - не з'явився;

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС" про стягнення 48864,27 грн. із яких: 43275,00 грн. боргу, 2022,39 грн. 3% річних, 115,60 грн. інфляційних, 3271,59 грн. пені за договором оренди.

Ухвалою суду від 25 квітня 2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 16 травня 2013 року. У зв'язку з неявкою відповідача та неподання ним витребуваних документів розгляд справи відкладено на 23 травня 2013 року.

Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не представив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 64,87 ГПК України.

Уповноважені представники позивача надали в судовому засіданні усні пояснення щодо предмету спору, долучили витребувані документи.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

14 липня 2011 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "ІВАС" укладено договір оренди спеціальних транспортних засобів та механізмів № 01-07/2011, згідно з яким орендар (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування (оренду) екскаватор марки VOLVO EW 200 реєстраційний № НОМЕР_1, загальною масою 17500 кг, ківш 08 метр. куб. технічний паспорт серії НОМЕР_3 (предмет оренди), який знаходиться у орендаря на умові права використання (договір оренди спеціальних транспортних засобів та механізмів № 01-04/2011 від 19.04.2011р.)

Як зазначено у п. 3.1. договору, спеціальний засіб, що орендується (екскаватор VOLVO EW 200 реєстраційний № НОМЕР_1), може передаватися орендарю в день підписання договору, але не пізніше 3-х днів з моменту дії договору, згідно акту приймання-передачі виконаному у письмовій формі (п. 3.1. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2, 6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частин 1 та 3 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

За приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1. договору № 01-07/2011 від 14.07.2011р. сторони погодили, що орендна плата екскаватора складає 175 грн. за одну годину роботи без врахування палива.

Підставою для оплати за оренду являється виставлений орендодавцем рахунок та акт виконаних робіт, який складається орендарем на початок наступного тижня в якому надавалася оренда транспортного засобу.

Плата за оренду спеціального транспортного засобу проводиться щомісячно, але не пізніше 5-го сила наступного місяця вслід за місяцем у якому були виконані роботи (п.п. 4.3. - 4.4.договору).

На підтвердження користування відповідачем транспортними засобами згідно договору № 01-07/2011 сіл 14.07.2011р. сторонами складені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № 1- від 31.08.2011р. на суму 29050 грн., № 1-/2 від 22.09.2011р. на суму 10150 грн., № 1- від 30.09.2011р. на суму 9275 грн. та № 1-4- від 13.10.2011р. на суму 9800 грн., а всього на загальну суму 58275 грн.

Для сплати орендної плати, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури: № СФ-000003 від 31.08.2011р. на суму 29050 грн., № СФ-000005 від 30.09.2011р. на суму 9275 грн., № СФ-000006 від 13.10.2011р., а також СФ-0000004 від 20.01.2012р. на 43277,50 грн., виписаний на загальну суму заборгованості.

Натомість, як вбачається з представленої позивачем виписки по особовому рахунку за 22.09.2011р., ТОВ "ІВАС" перерахувало на користь орендодавця 15000 грн..

Решта заборгованості в сумі 43275,00 грн. (58275-15000) залишилось неоплаченою.

Направлена позивачем 13.12.2011р. претензія про проведення оплати залишена відповідачем без задоволення.

Невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті за договором №01-07/011 від 14.07.2011р., стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, позовні вимоги підлягають до задоволення частково. При цьому суд виходив із наступного.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11, 14, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, відповідач за користування об'єктом оренди згідно договору № 01-07/2011 від 14.07.2011р. розрахувався лише частково, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 43275 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 43275 грн. заборгованості за отриманий товар підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.

Розділом 7 договору (обов'язки та права орендаря) сторони погодили, що у разі якщо орендна плата вчасно не буде сплачена, орендар на вимогу орендодавця зобов'язується сплатити пеню, інфляційні витрати, штраф за користування коштами в розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів.

Пеня, обрахована позивачем за період з 19 жовтня 2012 року по 18 квітня 2013 року становить 3271,47 грн.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, в порядку ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку шестимісячний термін нарахування пені закінчився в травні 2012р.

Оскільки заявлені до стягнення 3271,59 грн. пені позивачем нараховано за період, що виходить за встановлений законом шестимісячний термін (з 19.10.2012р. по 18.04.2013р.), в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, вимоги про стягнення 2020 грн. 3% річних, 115,60 грн. інфляційних нарахувань слід задовольнити.

Вимоги в частині стягнення 2,39 грн. 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,75,80,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС" (вул. С.Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, код 31668211) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 43275 грн. боргу, 2020 грн. 3% річних, 115,60 грн. втрат від інфляції, 1600,07 грн. судового збору.

Видати наказ.

2.В задоволенні вимог про стягнення 3271,59 грн. пені та 2,39 грн. 3 % річних відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: "28" травня 2013р.

Суддя І.П. Шумський