Постанова

від 22.05.2013 по справі 2а-11769/11/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11769/11/0170/2

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-11769/11/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим та Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 07.12.11 у справі № 2а-11769/11/0170/2

за позовом Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" (вул. Вокзальне шосе, буд.61-Б, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко, буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.11 у справі № 2а-11769/11/0170/2 позовні вимоги Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001362301 від 21.09.2011 р. в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 52479,73 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 90007,51 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001052301 від 11.07.2011 р. в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 65599,68 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 11259,38 грн., в іншій частині позовних вимог -у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми діючого законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.11 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені частини позовних вимог. Апелянт наголошував, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем надані усі необхідні документи для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між контрагентами та у податкового органу не було підстав для висновку, про невиконання позивачем умов договорів.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій».

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року провадження по справі зупинено та призначено по справі судово - економічну експертизу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.01.1316.01.13 року провадження по справі поновлено, у зв'язку з надходженням висновку судово - економічної експертизи № 176/12 від 14.01.2013 року.

У судове засідання 22.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з ПП "Антарес-К", за період листопад-грудень 2010р., та січень-березень 2011 р. , за результатами якої 24.06.2011 р. був складений акт №506/23-1/32883318.

У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що спричиняє за собою донарахування податку на прибуток підприємства на суму 145469,87 грн., порушення п.п.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.185, п.198.2, п.198.6 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 116375,88 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 11.07.2011р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001052301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 145469,87 грн., застосовані штрафні санкції у розмір 18384,14 грн., № 0001062301 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 116375,88 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14708,51 грн.

Позивач 14.07.2011 р. відповідно до вимог Податкового кодексу України надіслав до ДПА в АКР первинну скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення.

ДПА в АРК 09.09.2011 р. прийнято рішення № 3396/10/25-023 , відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення рішення відповідача № 0001052301 від 11.07.2011 р. та скасоване його податкове повідомлення-рішення № 0001062301 від 11.07.2011 р. в частині визначення штрафних санкцій у сумі 1 грн.

Відповідачем 21.09.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №000136231 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 116375,88 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14707,51 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

На час проведення позивачем господарської діяльності у листопаді-грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні-березні 2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток за листопад-грудень 2010р. та січень-березень 2011 р., то підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Глава 4 ПК України регулює порядок визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та осарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до п.54.1.ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.п. 54.3.21. п.54.3. ст.53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (п.55.1. ст 55 ПК України).

Відповідно до п. 58.1. ст .58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст.60 ПК України визначено,що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 ст. 60 ПК України , податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п. 60.4 ст.60 ПК України).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач в акті перевірки №506/23-1/32883318 від 24.06.2011 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ПП "Антарес К" , під час проведення розрахунків за товар та послуги , постачання та виконання яких здійснювалось на підставі договорів по поставку товарів №86/01-10 від 01.01.2010 р., № 1 від 04.01.2011 р, договорів на надання послуг №71 від 01.09.2009 р. та № 2 від 04.01.2011 р. На думку податкового органу позивач не отримував товар (будівельні матеріали ) по зазначеним договорам у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ПП "Антарес К" було встановлено ,що його контрагенти такі, як ПП "Джерело" ,ПП "Кременчук Нафтосервіс" , не поставляли йому будь-який товар . На думку відповідача ПП "Антарес К" не надавались послуги по договорам ,укладеним з позивачем, з причин того, що у нього відсутні машини та механізми, за використання яких були сплачені кошти, ним не надані документи , яки підтверджують оренду (використання) вказаного майна (обладнання). Виходячи з вишенаведенного податковий орган вважає, що первинні документи, складені платником податків, суперечать чинному законодавству, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції по виконанню робіт та продажу товарів, не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. За таких обставин відповідач наполягає на відсутності у позивача правових підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих ПП "Антарес К" в період часу, що перевірявся, при здійсненні оплати вартості товарів та послуг, наданих ним, права віднесення до складу валових витрат коштів, перерахованих зазначеному контрагенту

Позивачем залучені до матеріалів справи документи, яки свідчать про те, що в період часу, що перевірявся були укладені договір купівлі-продажу №86/01-10 від 01.01.2010р. та договір купівлі-продажу №1 від 04.01.2011 р., предметом яких було постачання ПП "Антарес К" на його адресу будівельних матеріалів , в кількості та строках , визначних сторонами. Ним надані докази отримання будівельних матеріалів та оплати їх вартості. Крім того , до матеріалів справи залучені копії договорів підряду на капітальний ремонт будівлі КСБО ДП КМТП в м.Керчь № 26/2010, укладеного 26.07.2010р., договору підряду на капітальний ремонт благоустрію біля гуртожитку по вул. Гагаріна 3 в м. Керч № 30/2010, укладеного 20.09.2010 р. з ДП "Керченський морський торговельний порт", договору підряду на капітальний ремонт будівлі побутових приміщень грейферної дільниці ДП КМТП №32/100 , укладеного 05.10.2010 р., договору підряду №01/2011 на капітальний ремонт будівлі ТП №432 ДП КМТП від 10.01.2011 р., договору №16/п-08-2011, укладеного 24.01.2011 р. з КП "Жилавтосервіс-Керч", договору №19/2010 по капітальному ремонту фасаду корпусу №2 КГМТУ за адресою м. Керч вул.Орджонікідзе 50, , укладеного з Керченським державним морським технологічним університетом, договору підряду №03/2011 на капітальний ремонт приміщень КСБО ДП КМТП від 10.01.2011 р. , копії актів приймання виконаних робіт на вказаних об'єктах .

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надано доказів того, що позивач, виконуючи умови вказаних договорів підряду , використовував будівельні матеріали , придбані у інших контрагентів. Крім того до матеріалів справи не залучені докази наявності взаємовідносин між позивачем та ПП "Джерело" ,ПП "Кременчук Нафтосервіс".

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки платником податків виконані умови наведених вище договорів підряду, його контрагентами прийняті виконані ним будівельні роботи. Таким чином, судова колегія зазначає, що податковим органом в акті перевірки висновок про безтоварність правочинів, укладених з ПП "Антарес К" , зроблений при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог мотивована тим, що матеріалами справи спростовуються твердження платника податків про отримання ним в період часу ,що перевірявся, від ПП "Антарес К" послуг механізмів та спецтехнікою в обсягах, зафіксованих в його бухгалтерській звітності та визначених в податкових накладних.

Проте, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

До матеріалів справи залучені копії укладених з ПП "Антарес К" договору №71 про надання послуг механізмів та спецтехнікою від 01.09.2009р. та договору №2 на надання послуг механізмами, спецтехнікою та автотранспортними засобами від 04.01.2011 р. Предметом зазначених договорів було надання позивачу послуг механізмами, спецтехнікою та автотранспортними засобами. Вартість послуг визначалась відповідно до рахунків та актів виконаних робіт.

Позивачем також надані копії рахунку №259 від 29.12.2010 р. акту приймання- передачі робіт (надання послуг) до рахунку №259, рахунку №310 від 30.11.2010 р., акту приймання - передачі робіт до рахунку №210.

Відповідачем під час проведення перевірки було встановлення проведення позивачем розрахунків з ПП "Антарес К" за отримані послуги у листопаді 2010 р. на суму108973,27грн.(без ПДВ), у грудні 2010 р. на суму 5006,85грн. ( без ПДВ), у січні 2011 р. - на суму 117691,29 грн. ( без ПДВ), лютому 2011р. - 108422,02 грн.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи є документи, яки свідчать про наявність у позивача транспортних засобів, зокрема, самохвалу держ. номер АК 8626АА (Т 2 а. с. 69-69А).

Окрім того, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року по справі призначено судово - економічну експертизу.

Відповідно до висновку судово - економічної експертизи № 176/12 від 14.01.2013 року висновки за актом перевірки ДПІ в м. Керчі № 506/23-1/32883318 від 24.06.2011, щодо заниження податку на додану вартість за період 01.11.2010 по 31.03.2011 у розмірі 63893,15 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Комплексне будівництво і благоустрій» не підтверджено, та висновки за актом перевірки ДПІ в м. Керчі № 506/23-1/32883318 від 24.06.2011, щодо заниження податку на додану вартість за період 01.11.2010 по 31.03.2011 у розмірі 79870,19 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Комплексне будівництво і благоустрій» не підтверджено.

За таких підстав, судова колегія зазначає, що ПП «Комплексне будівництво і благоустрій» отримано послуги механізмів, будівельної техніки та автотранспортних засобів на загальну суму 383376,95 грн, у тому числі ПДВ 63896,15 грн. Отримані послуги відображено у бухгалтерському обліку підприємства. Оплата зо отримані послуги проведена через розрахунковий рахунок. Фактичне виконання зобов'язань між ПП «Комплексне будівництво і благоустрій» та ПП «Антарес К» підтверджено актами виконаних робіт, заявками, журналами обліку роботи машин та механізмів, зведеними бухгалтерськими регістрами. Також, висновки що містяться в акті документальної перевірки № 506/23-1/32883318 від 24.06.2011 щодо заниження податку на прибуток приватних підприємств за період 01.11.2010 по 31.03.2011 у розмірі 79870,19 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Комплексне будівництво і благоустрій» не підтверджено.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що у податкового органу не було підстав вважати, що первинні документи, складені платником податків, суперечать чинному законодавству, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції по виконанню робіт та продажу товарів, не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже судом першої інстанції були не в повній мірі досліджені обставини справи стосовно господарської діяльності позивача.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 21.09.2011 р. №0001362301 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 63896,15 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5700,00 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 11.07.2011 р. № 0001052301 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 79870,19 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 7124,76 грн. та прийняття нової постанови в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; 197, п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" задовольнити.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.11. по справі № 2а-11769/11/0170/2 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 21.09.2011 р. №0001362301 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 63896,15 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5700,00 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 11.07.2011 р. № 0001052301 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 79870,19 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 7124,76 грн.

3. Прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити.

4 . Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 21.09.2011 р. №0001362301 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 63896,15 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5700,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 11.07.2011 р. № 0001052301 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 79870,19 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 7124,76 грн.

6. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.11. по справі № 2а-11769/11/0170/2 залишити без змін.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Комплексне будівництво і благоустрій" (ЄДРПОУ 32883318) судовій збір у сумі 23,40 грн. шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко