Постанова

від 29.05.2013 по справі 2а-9719/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 2916/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Телеком» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги),-

В С Т А Н О В И Л А:

02.09.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Манго-Телеком» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова № 0000682330 від 16.05.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20471 грн. (а.с.3-5, 85).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 0000682330 від 16.05.2011р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.88-92).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Франківському районі м.Львова, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.94-95).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено невиконання щоденного друку в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 22.04.2011р. та нероздрукування Z-звіту за 29.04.2011р., а також на місці проведення розрахунків були відсутніми накладні на придбаний товар на загальну суму 9895 грн. 50 коп. Покликання позивача щодо ненадання відповіді на його скаргу зі сторони вищестоящого податкового органу не відповідає дійсності, наведені відповіді були скеровані на вказану суб'єктом господарювання адресу, що підтверджується матеріалами справи.

Також під час проведення перевірки бармен-касир ОСОБА_3 надала відповідні пояснення, без зауважень підписала складений акт перевірки і додаток № 3 до нього, де фактично визнала виявлені порушення. При цьому, керівник підприємства притягнутий до адміністративної відповідальності, у суді свою вину визнав та щиро розкаявся.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, 10.05.2011р. працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова проведено перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, яке належить ТзОВ «Манго-Телеком» щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, по результатам якої складено Акт перевірки № 002312 від 10.05.2011р. (а.с.10-9).

Наведеним Актом зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.9, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягають у незабезпеченні щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків (невиконання щоденного друку в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 22.04.2011р. та нероздрукування Z-звіту за 29.04.2011р.) та незабезпеченні ведення обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації (на місці проведення розрахунків відсутні накладні на придбаний товар на загальну суму 9895 грн. 50 коп.).

На підставі вказаного Акта відповідачем ДПІ у Франківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682330 від 16.05.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20471 грн. (а.с.10).

Спірне рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до податкових органів, в результаті чого скарги позивача були відхилені, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін (а.с.11-13, 52-57, 83-84).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством, у тому числі Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не передбачено конкретне місце зберігання первинних бухгалтерських документів на товарні запаси, через що у податкового органу були відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем вимог наведеного Закону з посиланням на відсутність накладних на товар; також позивачем надані документи, що підтверджують забезпечення обліку товарних запасів.

Щодо неможливості оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у день перевірки та неможливості роздрукування фіскального звітного чеку за 22.04.2011р. та 29.04.2011р., то наведена обставина зумовлена поломкою реєстратора розрахункових операцій /РРО/, що стверджується записами у журналі «Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО» та першими звітами після відновлення роботи.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавством України.

Вимогами п.12 ст.3 цього Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як слідує із змісту Акта перевірки і складеного до нього додатку, позивачем було представлено до реалізації товар, на який під час проведення перевірки в місці його реалізації та зберігання були відсутні первинні (прихідні) документи (а.с.6-9, 58-59).

Наведені документи позивачем під час перевірки не надавалися, з виявленим порушенням бармен-касир ОСОБА_3, яка проводила розрахункові операції, мала доступ до РРО та інших документів, погодилася, що підтвердила своїм підписом, при цьому зауважень до дій ревізорів не висловлювала.

За таких обставин податковий орган прийшов до вірного висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В частині доводів позивача колегія суддів враховує, що згідно приписів чинного законодавства в момент реалізації товарів суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити облік вказаних товарів за місцем їх реалізації, підтвердженням чого слід вважати наявність первинних документів (прихідних накладних і накладних внутрішнього переміщення тощо) в місці реалізації товарів.

Під час судового розгляду сторонами не спростовано факту відсутності в місці реалізації та зберігання товарів первинних документів щодо придбання або внутрішнього переміщення товарів.

Стосовно тверджень позивача про первинні документи на товари надавалися працівникам податкового органу бухгалтером підприємства, яка прибула до закінчення перевірки, однак не були взяті до уваги колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних пояснень (зауважень) з цього приводу а складеному акті перевірки працівниками підприємства не вчинено.

Із змісту п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Факт невиконання наведених вимог позивачем не заперечується, однак обґрунтовується поломкою реєстратора розрахункових операцій, що стверджується записами у журналі «Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО» та першими звітами після відновлення роботи (а.с.69-78).

Разом з тим, наведені записи не містять вказівки щодо конкретного часу (години і хвилин) ремонту РРО, а тому не можуть достовірно засвідчувати неможливість щоденного друку в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 22.04.2011р. та нероздрукування Z-звіту за 29.04.2011р.

Сумнівними слід вважати твердження позивача й про те, що бармен-касир ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з позивачем, на підтвердження чого надано суду посадову інструкцію бармена-касира ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_4 (а.с.62). Разом з тим, представлений документ не засвідчує перебування вказаної особи у трудових правовідносинах з ФОП ОСОБА_4, інших доказів (трудової книжки або цивільно-правового, трудового договору тощо) позивачем не надано. Окрім цього, бармен-касир ОСОБА_3 на час проведення перевірки перебувала в місці проведення розрахункових операцій, мала доступ до РРО, надавала ревізорам книгу обліку розрахункових операцій.

Додатково колегія суддів враховує, що у розглядуваних відносинах ОСОБА_3 є матеріально-відповідальною особою та особою, яка здійснює розрахункові операції; згідно складеного акта перевірки та наданих письмових пояснень остання є барменом-касиром а тому згідно Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затв. постановою КМ України № 833 від 15.06.2006р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснює представництво позивача у згаданих відносинах.

Порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), у кафе, що належить позивачу, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретною особою здійснювалась торгівля.

Окрім цього, відповідно до ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 13.07.2011р. визнано керівника позивача ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КУпАП (саме за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, нероздрукування та невикористання щоденного друку звітів фіскальної пам'яті) і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 грн. (а.с.60).

Таким чином, в силу приписів ст.71 КАС України наведена постанова суду має преюдиціальне значення для вирішення розглядуваної справи в частині вчинення позивачем порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги).

Стосовно правильності застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів керується змістом п.4 ст.17, ст.20 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при цьому розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій обчислений відповідачем з дотриманням наведених норм.

У частині доводів позивача щодо неналежного розгляду поданої ним скарги на спірне податкове повідомлення-рішення у порядку процедури адміністративного оскарження колегія суддів враховує, що по результатам розгляду вказаної скарги (а.с.11-13) прийнято ДПА у Львівській обл. рішення № 17648/10/25-005/1360 від 29.06.2011р. про продовження строку розгляду первинної скарги та рішення № 19477/10/25-005/1526 від 18.07.2011р. про залишення скарги без задоволення (а.с.52-53, 83). Вказані рішення податковим органом скеровані за вказаною суб'єктом господарювання адресою (м.Львів, вул.Городоцька, 141), однак не вручені органом поштового зв'язку через відсутність адресата (а.с.54, 84).

Таким чином, податковим органом розглянута скарга позивача на спірне податкове повідомлення-рішення із дотриманням вимог п.8 ст.56 Податкового кодексу України та пп.«а» п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 1001 від 23.12.2010р.

Оцінюючи в сукупності вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є безпідставними, через що заявлений позов не підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявлених вимог з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова задоволити .

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Телеком» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька