Постанова

від 29.05.2013 по справі 3/133-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 3/133-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року господарського суду Київської області від 09.01.2013 року у справі господарського судуКиївської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" додержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" простягнення

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Демчук О.В., - відповідача:Стужна В.М.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ДСП "Чорнобильська АЕС" про стягнення 17 724,58 грн. інфляційних втрат, 10 448,59 - 3% річних та 54 110,64 грн. пені, нарахованих за неналежне виконання умов договору на купівлю-продажу природного газу №14/1825/11від 28.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.01.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.01.2013 року - залишено без змін.

Мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції послались на відсутність прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 09.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також дана невірна юридична оцінка дійсним обставинами справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) укладений договір №14/1825/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передавати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Ціна за 1000 кубічних метрів газу визначена п.5.2 договору, яка додатковими угодами №1, №2 змінювалась.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляються актами приймання-передачі газу.

Судами було встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, позивачем була проведена поставка газу відповідачеві, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.10.2011 року № 10/2011 на загальну суму 4610307,19 грн., від 30.11.2011 року на суму 6534837,78 грн. та від 31.12.2011 року на суму 9072059,40 грн., загалом на суму 20217204,37 грн.

Предметом позовних вимог є суми інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу за актами від 31.10.2011 року та від 30.11.2011 року.

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Порядок оформлення актів приймання - передачі газу визначено п.3.4 договору, згідно з яким, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість.

Позивач, не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами .

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом оплати вартості фактично спожитого обсягу газу на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу ) до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Тобто, за переконанням колегії суддів, згідно умов наведених положень договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату спожитого газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки, лише на підставі отриманих від позивача підписаних актів. Тобто, висновок судів про те, що за умови виконання належним чином позивачем покладених на нього п. 3.4 договору обов'язків щодо повернення до 8-го числа підписаних актів, відповідач має семиденний термін для здійснення остаточних розрахунків за поставлений останнім природний газ за місяць.

Судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що відповідач на виконання п.3.4 договору, вчасно передав позивачу акти приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу №10/2011 від 31.10.2011 був переданий 07.11.2011 року (з врахуванням того, що 05.11.2011 року припало на вихідний день - суботу); акт від 30.11.2011 року відповідач передав позивачу 05.12.2011 року, що підтверджується розписками представника позивача на супровідних листах відповідача.

Водночас, позивач, зазначені акти приймання-передачі природного газу повернув із порушенням строків, визначених п.3.4 договору, а саме: акт від 31.10.2011 року повернув 29.11.2011 року, а акт від 30.11.2011 року повернув 19.12.2011 року, що самими сторонами не заперечується.

Судами було встановлено, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ згідно акту від 31.10.2011 року - 29.11.2011 року, а за спожитий природний газ згідно акту від 30.11.2011 року - 22.12.2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач здійснив оплату спожитого природного газу із порушенням 15 денного строку оплати у зв'язку із порушенням позивачем умов договору щодо строків повернення актів, які, в свою чергу є безумовною підставою для здійснення відповідачем розрахунків. При цьому, відповідачем при проведенні оплати отриманих актів був дотриманий семиденний строк, який обраховується з моменту отримання актів.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо безпідставності нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки в даному випадку відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно з чим, суди правомірно відмовили в задоволенні вимог про стягнення штрафних та фінансових санкцій.

Відповідно до приписів ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 09.01.2013 року справі №3/133-12 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М. Нєсвєтова