Рішення

від 28.05.2013 по справі 926/344/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 926/344/13.

За позовом Сторожинецької міської ради, м. Сторожинець

до відповідача дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151", м. Сторожинець

про звільнення приміщення

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Андріященко О.Р. - представник за довіреністю від 03.01.2013 р., Мелащук В.В. - представник за довіреністю від 18.04.2013 р.

від відповідача - Толубяк В.С. - представник за довіреністю від 07.05.2013 р.

СУТЬ СПОРУ: Сторожинецька міська рада звернулась з позовом до дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" про звільнення приміщення будівлі колишньої солдатської їдальні по вул. Гвардійській, 15 у м. Сторожинець Чернівецької області.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.04.2013 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

07.05.2013 р. до господарського суду Чернівецької області надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить уточнити п.1 позовної заяви у контексті строку виконання зобов'язання та зобов'язати дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" звільнити приміщення будівлі колишньої солдатської їдальні по вул. Гвардійській, 15 у м. Сторожинець Чернівецької області у десятиденний строк після набрання рішення суду законної сили.

21.05.2013 р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив відповідача на позов в якому відповідач позов не визнає вказуючи на його необґрунтованість та відсутність підстав що зумовлюють припинення дії договору підряду.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. оголошено перерву до 28.05.2013 р.

Станом на день розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

03.12.2009 р. між Сторожинецькою міською радою та Дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" укладено договір підряду на виконання робіт за умовами якого підрядник (відповідач по справі) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з реконструкції будівлі солдатської їдальні з переобладнанням під дитячу дошкільну установу по вул. Гвардійській, 15 в м. Сторожинець чернівецької області, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим договором строк (п.1.1. договору).

Пунктами 2.1.-2.4. цього договору сторони встановили, що роботи передбачені цим договором, підрядник зобов'язується розпочати протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору та отримання проектно-кошторисної документації. Виконання робіт підрядником проводиться до повного завершення робіт. Підрядник зобов'язаний виконати роботи, визначені у п. 1.1. цього договору протягом 210 календарних днів з моменту початку роботи. Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання об'єкту в експлуатацію.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору . Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє , намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України ).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України , замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду , виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Крім того таке, право замовника передбачене й п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

В силу ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України , у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим .

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31.01.2013 р. та 11.03.2013 р. Сторожинецька міська рада, в тому числі й на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, направила на адресу дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" письмову відмову від договору підряду, що був укладений 03 грудня 2009 року між Сторожинецькою міською радою та Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства "Пересувна Механізована Колона № 151" на реконструкцію будівлі солдатської їдальні з переобладнанням під дитячу установу по вул. Гвардійській, 15 в м. Сторожинець.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653 , 849 Цивільного кодексу України , не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір підряду на виконання робіт від 03.12.2009 р. є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду та її одержання відповідачем, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду.

Аналогічну позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 та постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року №5010/1495/2011-18/65.

Як вбачається з позовної заяви та статті 16 Цивільного кодексу України позивач обрав спосіб захисту у вигляді припинення дії, яка порушує його право.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно позивача має комунальну форму власності та належить територіальній громаді міста Сторожинець в особі Сторожинецької міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 585465, виданого 27.04.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради №240 від 13.12.2006 року.

Крім того, нежитлова будівля солдатської їдальні по вул. Гвардійській, 15 ум. Сторожинець знаходиться на земельній ділянці площею 0,6530 га, яка перебуває у постійному користуванні Сторожинецької міської ради з цільовим призначення 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що підтверджується копією державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №351666.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 Цивільного кодексу України від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтями 13, 41 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В статтях 142-145 Конституції України передбачено, що матеріальною основою органів місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

У відповідності до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відтак, з урахуванням приписів ст. 391 Цивільного кодексу України суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний звільнити спірне нежитлове приміщення, яке є власністю територіальної громади міста Сторожинець в особі Сторожинецької міської ради.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

Керуючись статтями 4 2 , 4 3 , 22, 43, 49, 78, 82, 82 1 , 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" (вул. Чернівецька, 84, м. Сторожинець Чернівецької області, код 22853737) звільнити приміщення будівлі колишньої солдатської їдальні по вул. Гвардійській, 15 у м. Сторожинець Чернівецької області у десятиденний строк після набрання рішення суду законної сили.

3. Стягнути з дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 151" (вул. Чернівецька, 84, м. Сторожинець Чернівецької області, код 22853737) на користь Сторожинецької міської ради (вул. Грушевського, 6, м. Сторожинець Чернівецької області, код 04062179) 1 147,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2013 р.

Суддя М.О. Гурин