Постанова

від 21.05.2013 по справі 2а-10153/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 р. (11:16) Справа №2а-10153/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Куцикова Н.Б., довіреність № б/н від 14.09.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне

об'єднання «Укркурорт»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012 року № 0000192200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343603,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 85901,00 грн., від 05.09.2012 року №0000172200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 267684,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 66921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено про помилковість висновків перевірки відносно відсутності факту надання послуг по господарській операції з фірмою «Капітель Плюс», оскільки надання контрагентом послуг підтверджується належними первинними документами, у тому числі договорами, актами здачі-приймання виконаних послуг, платіжними дорученнями, податковими накладними. Також, позивач вказав на те, що господарські операції з фірмою «Капітель Плюс» призвели до реальної зміни майнового стану ТОВ «СКО «Укркурорт», що відображено у бухгалтерському обліку товариства та є свідченням фактичного здійснення господарської операції. Враховуючи зазначене вище, позивач вказав на те, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 06.11.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

У зв'язку з призначенням експертизи ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.2012 року провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 17.04.2013 року провадження по справі поновлено з 14.05.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 21.05.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом направлення на його електронну адресу в порядку ст. 38 КАС України тексту судової повістки. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки ТОВ «СКО «Укркурорт» встановлено здійснення нікчемних правочинів з контрагентом фірмою «Капітель Плюс», у зв'язку з чим складені за наслідками цього правочину первинні документи не можуть бути підставою для визначення об'єкта оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. В запереченні відповідач також вказав на те, що в ході перевірки не вдалось встановити виконання фірмою «Капітель Плюс» зобов'язань по договорам, укладеним з позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 04.06.2004 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №655645 від 04.06.2004 року (т.1 а.с.16).

Позивач з 14.06.2004 року перебуває на податковому обліку за №176, про що свідчить довідка ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 11.04.2012 року № 82/1803-015 (т.1 а.с.18).

Позивачем 05.04.2007 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100033519 (т.1 а.с.19).

Посадовими особами ДПІ у м. Алушті АР Крим у період з 14.08.2012 року по 16.08.2012 року було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «СКО «Укркурорт» (ЄДРПОУ 32843689) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при здійсненні фінансово-господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.01.2009 року по 31.09.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження задекларованих ТОВ «СКО «Укркурорт» показників у рядку 27 декларацій з ПДВ на 322853,00 грн., у тому числі за травень 2009 року на суму 31000,00 грн., за червень 2009 року на суму 24169,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 20000,00 грн., за грудень 2009 року на суму 38933,00 грн., за січень 2010 року на суму 11667,00 грн., за лютий 2010 року на суму 19750,00 грн., за травень 2010 року на суму 37667,00 грн., за червень 2010 року на суму 64667,00 грн., за липень 2010 року на суму 41667,00 грн., за серпень 2010 року на суму 33333,00 грн.,

п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1614248,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 275833,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 294665,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 157083,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 511667,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 375000,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що правочин, укладений між ТОВ «СКО «Укркурорт» та Фірмою «Капітель Плюс» має ознаки нікчемності, а отже, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновок щодо нікчемності правочину зроблений податковим органом на підставі даних досудового слідства в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема Фірми «Капітель Плюс», директором та головним бухгалтером якого є Манукян В.Р., через якого здійснювались операції щодо незаконного проведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Крім того, податковим органом було отримано інформацію про проведену ДПІ у м. Сімферополі перевірку діяльності Фірми «Капітель Плюс». Вказаною перевіркою було встановлено, що Фірма «Капітель Плюс» за юридичною та фактичною адресами не знаходиться. Фактично, згідно податкової звітності у Фірми «Капітель Плюс» відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, правочини, нібито укладені між ТОВ «СКО «Укркурорт» та Фірмою «Капітель Плюс», не спричинили реального настання юридичних наслідків.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єкту оподаткування за господарською операцією між ТОВ «СКО «Укркурорт» та Фірмою «Капітель Плюс» та, як наслідок, необґрунтоване формування ТОВ «СКО «Укркурорт» валових витрат та податкового кредиту за даним правочином.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №393/23/32843689 від 24.08.2012 року (т.1 а.с.24-39).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 05.09.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.20,22):

№0000192200, яким визначено суму грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток у розмірі 429500,00 грн., у тому числі 343603,00 грн. за основним платежем та 85901,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0000172200, яким визначено суму грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість у розмірі 334605,00 грн., у тому числі 267684,00 грн. за основним платежем та 66921,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період з травня 2009 року по серпень 2010 року (2 квартал 2009 року - 3 квартал 2010 року).

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

З метою з'ясування питання чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки перевірки, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлені питання про те, чи підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача:

- висновки перевірки про заниження задекларованих показників у рядку 27 декларації з ПДВ на суму 322853,00 грн.?

- висновки перевірки про заниження податку на прибуток підприємств на суму 1614248,00 грн.?

- фактичне отримання послуг з санаторно-курортного лікування до договорам, укладеним з фірмою «Капітель Плюс», та на яку суму?

- фактична оплат послуг, отриманих від Фірми «Капітель Плюс», та у якому розмірі?

- використання у своїй господарській діяльності послуг, отриманих від Фірми «Капітель Плюс»?

Експертом ТОВ «Кримське експертне бюро» 12.04.2013 року було надано Висновок № 270/12 судової економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи №2а-10153/12/0170/5 (т.2 а.с.2-13).

Експертизою не підтверджено висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №393/23/32843689 від 24.08.2012 року, про заниження ТОВ «СКО «Укркурорт» податку на додану вартість на суму 322853,00 грн., а також про заниження податку на прибуток на суму 412561,00 грн.

Експертом підтверджено фактичне отримання ТОВ «СКО «Укркурорт» послуг з санаторно-курортного лікування за договорами № 24/379 від 26.05.2010 року та № 330 від 05.05.2010 року на загальну суму 1937098,00 грн., у тому числі ПДВ 322849,67 грн.

Крім того, експертизою підтверджено фактичну оплату послуг ТОВ «СКО «Укркурорт», отриманих від фірми «Капітель Плюс» на суму 1937098,00 грн., у тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Також, експертизою підтверджено використання ТОВ «СКО «Укркурорт» у своїй господарській діяльності послуг, отриманих від фірми «Капітель Плюс».

Так, в ході експертного дослідження встановлено, що 26.05.2009 року укладено договір № 24/279 між ТОВ «СКО «Укркурорт» та фірмою «Капітель Плюс» про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню.

Предметом цього договору є надання виконавцем платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів замовника, в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами у цьому договорі, в санаторіях МО України на 2009 рік.

Між ТОВ «СКО «Укркурорт» та фірмою «Капітель Плюс» 05.05.2010 року укладено договір № 330 про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню.

Предметом цього договору є надання виконавцем платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів замовника, в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами у цьому договорі, в санаторіях МО України на 2010 рік.

Умови договорів виконані.

Експертом встановлено, що придбання санаторно-курортних послуг відповідає видам господарської діяльності ТОВ «СКО «Укркурорт». Придбання санаторно-курортних послуг від фірми «капітель Плюс» відповідає довідці з ЄДРПОУ та Статуту ТОВ «СКО «Укркурорт» за КВЕД-2010: 79.12 діяльність туристичних операторів.

У відповідності до висновку експерта ТОВ «СКО «Укркурорт» згідно з актами прийому-здачі виконаних послуг отримало санаторно-курортні послуги від Фірми «капітель Плюс» на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Отримані послуги відображено у бухгалтерському обліку підприємства по Дебету рахунку 23- Кредиту рахунку 631 на суму 1614248,32 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644- Кредиту рахунку 631 в сумі 322849,66 грн.

Дослідженням встановлено, що отримані послуги сплачені грошовими коштами через розрахунковий рахунок Фірми «Капітель Плюс» на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Платіжні доручення відображено у журналі-ордері по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками».

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від Фірми «Капітель Плюс», відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ТОВ «СКО «Укркурорт» на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Податковий кредит повністю сформований з вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам чинного законодавства України.

Вказані документи наявні в матеріалах справи.

Розглянувши висновок експертизи № 270/12 від 12.04.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині оподаткування господарської операції, укладеної з фірмою «Капітель Плюс».

Крім того, в акті перевірки відповідачем було зроблено посилання на те, що контрагент позивача фірма «Капітель Плюс» не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого неможливо провести зустрічну перевірку.

У зв'язку з цим, за висновками податкового органу, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з названим контрагентом.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду доказів того, що на момент укладення та виконання позивачем угод з названими контрагентами, щодо останніх до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про відсутність за місцезнаходженням.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по правочинам, укладеним з фірмою «Капітель Плюс», також заснований на тому, що вказані правочини мають ознаки «нікчемності».

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та фірмою «Капітель Плюс», зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс». Враховуючи відсутність з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.09.2012 року № 0000192200 та №0000172200.

За таких умов, названі податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 12892,00 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.09.2012 року № 0000192200 та №0000172200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. та судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 12892,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.