Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-10153/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10153/12/0170/5

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-10153/12/0170/5 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 21.05.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" (пер. Железнодорожний, 4, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012 року № 0000192200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343603,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 85901,00 грн., від 05.09.2012 року №0000172200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 267684,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 66921,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно - курортне об'єднання "Укркурорт" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.09.2012 року № 0000192200 та №0000172200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. та судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 12892,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що в ході проведеної перевірки ТОВ "СКО "Укркурорт" встановлено здійснення нікчемних правочинів з контрагентом фірмою "Капітель Плюс", у зв'язку з чим складені за наслідками цього правочину первинні документи не можуть бути підставою для визначення об'єкта оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. В запереченні відповідач також вказав на те, що в ході перевірки не вдалось встановити виконання фірмою "Капітель Плюс" зобов'язань по договорам, укладеним з позивачем.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Алушті Головного управління Міндоходів.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 04.06.2004 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №655645 від 04.06.2004 року (т.1 а.с.16).

Позивач з 14.06.2004 року перебуває на податковому обліку за №176, про що свідчить довідка ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 11.04.2012 року № 82/1803-015 (т.1 а.с.18).

Позивачем 05.04.2007 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100033519 (т.1 а.с.19).

Посадовими особами ДПІ у м. Алушті АР Крим у період з 14.08.2012 року по 16.08.2012 року було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "СКО "Укркурорт" (ЄДРПОУ 32843689) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при здійсненні фінансово-господарських операцій з Фірмою "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.01.2009 року по 31.09.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження задекларованих ТОВ "СКО "Укркурорт" показників у рядку 27 декларацій з ПДВ на 322853,00 грн., у тому числі за травень 2009 року на суму 31000,00 грн., за червень 2009 року на суму 24169,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 20000,00 грн., за грудень 2009 року на суму 38933,00 грн., за січень 2010 року на суму 11667,00 грн., за лютий 2010 року на суму 19750,00 грн., за травень 2010 року на суму 37667,00 грн., за червень 2010 року на суму 64667,00 грн., за липень 2010 року на суму 41667,00 грн., за серпень 2010 року на суму 33333,00 грн.,

п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1614248,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 275833,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 294665,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 157083,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 511667,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 375000,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що правочин, укладений між ТОВ "СКО "Укркурорт" та Фірмою "Капітель Плюс" має ознаки нікчемності, а отже, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновок щодо нікчемності правочину зроблений податковим органом на підставі даних досудового слідства в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема Фірми "Капітель Плюс", директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_2, через якого здійснювались операції щодо незаконного проведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Крім того, податковим органом було отримано інформацію про проведену ДПІ у м. Сімферополі перевірку діяльності Фірми "Капітель Плюс". Вказаною перевіркою було встановлено, що Фірма "Капітель Плюс" за юридичною та фактичною адресами не знаходиться. Фактично, згідно податкової звітності у Фірми "Капітель Плюс" відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, правочини, нібито укладені між ТОВ "СКО "Укркурорт" та Фірмою "Капітель Плюс", не спричинили реального настання юридичних наслідків.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єкту оподаткування за господарською операцією між ТОВ "СКО "Укркурорт" та Фірмою "Капітель Плюс" та, як наслідок, необґрунтоване формування ТОВ "СКО "Укркурорт" валових витрат та податкового кредиту за даним правочином.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №393/23/32843689 від 24.08.2012 року (т.1 а.с.24-39).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 05.09.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.20,22):

№0000192200, яким визначено суму грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток у розмірі 429500,00 грн., у тому числі 343603,00 грн. за основним платежем та 85901,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0000172200, яким визначено суму грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість у розмірі 334605,00 грн., у тому числі 267684,00 грн. за основним платежем та 66921,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з фірмою "Капітель Плюс", внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Експертом ТОВ "Кримське експертне бюро" 12.04.2013 року було надано Висновок № 270/12 судової економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи №2а-10153/12/0170/5 (т.2 а.с.2-13).

Експертизою не підтверджено висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №393/23/32843689 від 24.08.2012 року, про заниження ТОВ "СКО "Укркурорт" податку на додану вартість на суму 322853,00 грн., а також про заниження податку на прибуток на суму 412561,00 грн.

Експертом підтверджено фактичне отримання ТОВ "СКО "Укркурорт" послуг з санаторно-курортного лікування за договорами № 24/379 від 26.05.2010 року та № 330 від 05.05.2010 року на загальну суму 1937098,00 грн., у тому числі ПДВ 322849,67 грн.

Крім того, експертизою підтверджено фактичну оплату послуг ТОВ "СКО "Укркурорт", отриманих від фірми "Капітель Плюс" на суму 1937098,00 грн., у тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Також, експертизою підтверджено використання ТОВ "СКО "Укркурорт" у своїй господарській діяльності послуг, отриманих від фірми "Капітель Плюс".

Так, в ході експертного дослідження встановлено, що 26.05.2009 року укладено договір № 24/279 між ТОВ "СКО "Укркурорт" та фірмою "Капітель Плюс" про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню.

Предметом цього договору є надання виконавцем платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів замовника, в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами у цьому договорі, в санаторіях МО України на 2009 рік.

Між ТОВ "СКО "Укркурорт" та фірмою "Капітель Плюс" 05.05.2010 року укладено договір № 330 про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню.

Предметом цього договору є надання виконавцем платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів замовника, в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами у цьому договорі, в санаторіях МО України на 2010 рік.

Умови договорів виконані.

Експертом встановлено, що придбання санаторно-курортних послуг відповідає видам господарської діяльності ТОВ "СКО "Укркурорт". Придбання санаторно-курортних послуг від фірми "Капітель Плюс" відповідає довідці з ЄДРПОУ та Статуту ТОВ "СКО "Укркурорт" за КВЕД-2010: 79.12 діяльність туристичних операторів.

У відповідності до висновку експерта ТОВ "СКО "Укркурорт" згідно з актами прийому-здачі виконаних послуг отримало санаторно-курортні послуги від Фірми "Капітель Плюс" на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Отримані послуги відображено у бухгалтерському обліку підприємства по Дебету рахунку 23- Кредиту рахунку 631 на суму 1614248,32 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644- Кредиту рахунку 631 в сумі 322849,66 грн.

Дослідженням встановлено, що отримані послуги сплачені грошовими коштами через розрахунковий рахунок Фірми "Капітель Плюс" на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Платіжні доручення відображено у журналі-ордері по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками".

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від Фірми "Капітель Плюс", відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ТОВ "СКО "Укркурорт" на загальну суму 1937098,00 грн., в тому числі ПДВ - 322849,67 грн.

Податковий кредит повністю сформований з вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відсутні з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.09.2012 року № 0000192200 та №0000172200.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 у справі № 2а-10153/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко