Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-2751/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2а-2751/12/1470

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.,

за участю секретаря - Браніш Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року по справі за позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 3758,85грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Ленінський районний центр зайнятості м. Миколаєва, у травні 2012 року звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3758,85грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в ході розслідування страхового випадку встановлено, що в період перебування на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Миколаєва та отримання допомоги по безробіттю, відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Приховування ОСОБА_2 відомостей про реєстрацію як приватного підприємця, дозволило центру зайнятості нараховувати та виплатити допомогу по безробіттю за період з 18.06.2009 року по 18.08.2009 року в сумі 3758,85 грн., у зв'язку з чим, виплачена йому допомога по безробіттю підлягає поверненню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 3758,85грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Ленінський районий центр зайнятості м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 18 червня 2009 року звернувся до Ленінського районного центу зайнятості м. Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного та наказом директору Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва від 18 червня 2009 року відповідачеві було надано статус безробітного з виплатою допомоги.

За час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач отримав державну допомогу по безробіттю на загальну суму 3758 грн. 85 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 03 червня 2009 року державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради було включено до реєстру відомості про фізичну особу підприємця - ОСОБА_2.

03 червня 2009 року державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради було внесено до вказаного реєстру рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності.

13 серпня 2009 року державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Також судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2009 року ОСОБА_2 був звільнений з посади комерційного директора ТОВ «Прогрес Центр» на підставі п.1 ст.40 КЗпП, у зв'язку зі скороченням штату.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.07.2009 по справі №2-12-6164/09 ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді комерційного директора ТОВ «Прогрес Центр», стягнуто на його користь 400 грн. моральної шкоди, 9095,52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов'язкових платежів, які підлягають утриманню.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29.10.2009 по справі №22ц-2614/09 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва змінено в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 136,95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов'язкових платежів, які підлягають утриманню та 51,0 грн. судового збору.

На підставі встановлених судом обставин було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Центр» на користь Ленінського районного центру зайнятості, 3758,85 грн. у порядку ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Прогрес-Центр» відшкодовано вартість наданих соціальних послуг безробітному, тому вимоги позивача є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, судом не допущено помилкового застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. центр зайнятості, що є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, здійснює реєстрацію громадян, що потребують соціального забезпечення на випадок безробіття, а також перевіряє достовірність відомостей, наданих для цього отримання та за ст. 31 цього Закону припиняє його виплату у разі призначення на підставі документів, що містять неправдиві відомості. При здійсненні вказаних повноважень державні служби зайнятості, що призначають допомогу по безробіттю, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано звернено увагу на те, що протягом періоду перебування на обліку відповідача, як безробітного, діяли Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357(далі Порядок від 20 березня 2006 р.) та Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009, № 60/62|7-1 (далі Порядок від 13.02.2009 р.).

Як визначено п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У спосіб, визначений Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України 7 грудня 2005 р. № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 р. № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 7 грудня 2005 р. № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 р. за № 1523/11803 (далі - Порядок взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), позивач, як він сам зазначає, тільки в вересні 2011 р. отримав від державного реєстратора інформацію про наявність в державному реєстрі запису про статус підприємця відповідача.

Вищенаведені нормативні акти є керівними документами для позивача, які покладають на останнього обов'язок проводити системні і періодичні заходи для виявлення осіб, які безпідставно отримують допомогу. Порядок взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, прийнятий і затверджений ще в грудні 2005 р., тобто на час реєстрації та виплати відповідачу допомоги, цей Порядок вже існував і позивач, у випадку своєчасного виконання його вимог міг і повинен був дізнатись про наявність у позивача статусу підприємця ще в 2009 р., в момент реєстрації та перебування відповідача на обліку як безробітного. Такі висновки суду підтверджує і той факт, що подальше отримання в вересні 2011 р. інформації про підприємницьку діяльність відповідача, відбулось саме при реалізації вимог цього Порядку, але позивачем не надано жодного доказу, якій би свідчив про об'єктивну неможливість отримати такі відомості протягом 2009 - 2010 років.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що як було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з поновленням ОСОБА_2 на посаді комерційного директора ТОВ «Прогрес-Центр» та у порядку ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з ТОВ «Прогрес-Центр» на користь Ленінського районного центру зайнятості було стягнуто матеріальне забезпечення, виплачене позивачеві, у розмірі 3758,85 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується з роботодавця.

Даний факт не оспорюється Ленінським районним центром зайнятості м. Миколаєва навіть в його апеляційній скарзі. Проте, позивач не зважаючи на отримання відшкодування від підприємства згідно з нормами ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» звернувся до суду про стягнення цих же коштів 3758,85 грн. з ОСОБА_2 та обґрунтував позов тим, що відповідач в період перебування на обліку в Ленінському РЦЗ та отриманні допомоги, був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Виходячи з наведеного та з обставин справи, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що пред'явлені Ленінським районним центром зайнятості м. Миколаєва вимоги про стягнення з ОСОБА_2 отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3758,85 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року по справі за позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 3758,85грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: