Постанова

від 23.05.2013 по справі 5011-42/16072-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-42/16072-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Павленко А.А. - дов. від 26.02.2013 року

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" на рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року

у справі № 5011-42/16072-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Форвей" (м. Київ)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" (м. Київ)

про: стягнення 642 534 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Форвей" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" про стягнення суми боргу в розмірі 642 534 грн.

Рішенням від 25.12.2012 року позов було задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Форвей" 642 534 грн. боргу, 12 850 грн. 68 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року по справі № 5011-42/16072-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-42/16072-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 23.05.2013 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, викладених у наданому відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 1 листопада 2011 р. між ТОВ ,,Форвей" (продавець) та ТОВ ,,Дімеойл" (покупець) було укладено договір № ТЕ0001 купівлі-продажу пального та його передачі за бланками, згідно з яким позивач зобов'язався передати певну кількість пального у власність відповідача у визначених договором АЗС на умовах EXW, а відповідач - прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов п. 3.1 договору ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових накладних, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених договором, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 ГК України та складають невід'ємну частину даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати сплату вартості пального, відповідно до умов даного договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2011 р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Зокрема до даного договору було укладено додаткову угоду № 1 від 02.11.2011 року, додаткову угоду № 3 від 02.03.2012 року, якими було визначено місця відпуску пального - АЗС продавця, додаткову угоду № 2 від 01.12.2011 року.

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2011-вересня 2012 років передав відповідачу пальне вартістю 2 926 219 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 785 від 31 грудня 2011 р., 7 від 31 січня 2012 р., 12 від 29 лютого 2012 р., актами прийому-передачі товарів №№ ТЕ0001 01.11.11-1 від 31 грудня 2011 р., ТЕ0001 01.11.11-2 від 31 січня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-3 від 29 лютого 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-4 від 31 березня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-5 від 30 квітня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-6 від 31 травня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-7 від 30 червня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-8 від 31 липня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-9 від 31 серпня 2012 р., ТЕ0001 01.11.11-10 від 30 вересня 2012 р., актом звірки взаєморозрахунків за листопад 2011-вересень 2012 років, банківськими виписками за жовтень 2011-жовтень 2012 років, однак відповідач оплатив одержаний товар у розмірі 2 283 685 грн., чим прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором на суму 642 534 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо розміру заборгованості відповідача за договором в сумі 642 534 грн., що підтверджується матеріалами справи та зокрема, зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаних повноважними особами та скріпленого печатками сторін вищевказана сума заборгованості не оспорювалась у встановленому законом порядку.

Доводи скаржника про наявність підстав у позивача для припинення відпуску пального за бланками ТОВ ,,Дімеойл" в зв'язку з частковою оплатою останнім пального судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у відповідності п. 4.2 договору припинення відпуску пального користувачам бланків покупця у разі порушення покупцем термінів розрахунків за договором є правом а не обов'язком продавця.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем обов'язку з передачі нафтопродуктів є необгрунтованими, оскільки передача нафтопродуктів на АЗС, у т.ч. на трьох, які не були передбачені п. 2.3 договору, була повністю схвалена відповідачем шляхом підписання актів інкасації бланків-дозволів, актів прийому-передачі, накладних, акту звірки взаєморозрахунків.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою для зменшення розміру заборгованості за договором.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дімеойл" на рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року по справі № 5011-42/16072-2012 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року по справі № 5011-42/16072-2012 - залишити без змін.

3.Справу № 5011-42/16072-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.05.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Майданевич А.Г.