Рішення

від 23.03.2013 по справі 5006/32/13пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2013р. Справа № 5006/32/13пн/2012 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С.

при секретарі судового засідання Гречух В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка

до відповідача: Макіївської міської ради, м. Макіївка

про: визнання права власності

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - особисто;

від відповідача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Макіївської міської ради, м. Макіївка, про визнання права власності на будівлю торгівельно-розважального центру літ. А-2 з прибудовами літ.а1, а-2 загальною площею 1679,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неможливість реалізувати свої права як власника новоутвореного майна, через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 22.03.2012 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що спірне майно було збудовано без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.

Ухвалою від 07.03.2012 р. господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України було призначено судову будівельно-технічну експертизу. За результатами експертного дослідження судовим експертом складено та направлено на адресу господарського суду висновок будівельно-технічної експертизи № 08/23/03/12 від 19.03.2012 р.

Заслухавши у судовому засіданні позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємства підлягає задоволенню виходячи з наступного.

05.11.2001 р. між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 2/5 частини нежитлового приміщення магазину, згідно з яким Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцеві на праві власності 2/5 частини нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2.

Продаж вчинено за 151912,00грн., з яких 42202,00 грн. Покупець сплатив Продавцю під час оформлення цього Договору. Сторони домовились про те, що останню суму 109710,00грн. Покупець сплатить Продавцю в термін до 01.06.2002 р., але таким чином, щоб із залишеної суми - 26500,00грн. були сплачені до 01.12.2001 р.

Цієї ж дати між позивачем та гр. ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 3/10 частини нежитлового приміщення магазину, згідно з яким Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцеві на праві власності 3/10 частини нежитлового приміщення магазину за АДРЕСА_2.

Продаж вчинено 10798,00грн., які сплачені Покупцем Продавцю повністю під час оформлення Договору.

Крім того, 03.07.2002 р. між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 3/10 частини нежитлового приміщення магазину, у відповідності до умов якого Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцеві на праві власності 3/10 частини нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2.

Продаж вчинено за 100000,00грн., з яких 37800,00грн. Покупець сплатив Продавцю під час оформлення цього Договору. Сторони домовились, що останню суму 62200,00грн. Покупець сплатить Продавцю двома внесками: 32400,00грн. повинні бути сплачені строком до 15.08.2002 р., а 29800,00грн. в термін до 01.10.2002 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом п. 6 означених Договорів купівлі-продажу Покупець (позивач) набуває право власності на Будівлю з моменту нотаріального посвідчення договору, проведення повного розрахунку з Продавцем.

Договори купівлі-продажу частин нежитлового приміщення магазину укладені сторонами в письмовій формі та посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Факт повного розрахунку випливає з п. 3, 4 Договорів купівлі-продажу, а також записів про проведення розрахунків, які містяться на зворотному боці договорів купівлі-продажу 2/5 частини нежитлового приміщення магазину від 05.11.2011 р. реєстр. № 3458 та договору купівлі-продажу 3/10 частини нежитлового приміщення магазину від 03.07.2002 р. реєстр. № 2378, , та засвідчені підписами сторін, що посвідчені нотаріально.

Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 128, 224-240 ЦК УРСР, статей 204, 316-317, 328 ЦК України, а також в силу презумпції правомірності правочину - позивач є добросовісним набувачем та власником 1/1 частини Будівлі, отриманої на підставах, що передбачені договором купівлі-продажу та не заборонені законом, що також підтверджується реєстраційними посвідченнями Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки від 18.12.2001 р. та від 15.10.2002 р.

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради № 1460 від 13.12.2011 р. Будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції Будівлі без отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.

По закінченню будівельних робіт позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Макіївки» для проведення технічної інвентаризації збудованого майна. Означений орган провів технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна та виготовив технічний паспорт на нього № 1-91 з відміткою про самовільну реконструкцію.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об'єкт, обумовило звернення позивача до суду, з позовом про визнання права власності на среконструйовану будівлю торгівельно-розважального центру літ. А-2 з прибудовами літ.а1, а-2 загальною площею 1679,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи № 08/23/03/12, господарський суд вважає позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Так, ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відсутність порушень будівельних норм і правил при будівництві торгівельно-розважального центру в АДРЕСА_1 випливає з висновку будівельно-технічної експертизи № 08/23/03/12, за змістом якого будівля торгівельно-розважального центру площею 1679,50 кв.м. відповідає діючим будівельним нормативним правилам, нормативним вимогам пожежної безпеки ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об'єктів будівництва та санітарним вимогам згідно ДБН В.2.-23-2009 «Здания и сооружения. Предприятия торговли» та придатна для подальшої експлуатації за призначенням. Конструкції будівлі виконані з матеріалів, що відповідають встановленим будівельним норм, у відповідності до технології, що забезпечує правильне конструктивне з'єднання елементів, яка не порушує експлуатаційну міцність конструкцій в цілому. Недоліків Конструктивно-технічного характеру не виявлено.

За висновком спеціаліста будівля магазину є нерухомим майном, т.б. нерозривно пов'язано з земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим будівлі торгівельно-розважального центру, оскільки за матеріалами справи цей майновий об'єкт розташований на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, про що також свідчать висновки експерта будівельно-технічної експертизи № 08/23/03/12.

Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України, право власності на самочинно реконструйовану будівлю може бути визнано судом за умови надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача до матеріалів справи надано не було.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будівлю торгівельно-розважального центру літ. А-2 з прибудовами літ.а 1 , а-2 загальною площею 1679,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у непроведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на реконструкцію нерухомості.

На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 33, 34, 36, 41-43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на будівлю торгівельно-розважального центру літ. А-2 з прибудовами літ.а 1 , а-2 загальною площею 1679,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя Н.С. Морщагіна