Рішення

від 27.05.2013 по справі 138/517/13-ц

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №138/517/13-ц

2/138/331/13

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2013 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Цибульського О.Є.,

з участю: секретаря Спічко А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Яришівського

психоневрологічного будинку-інтернату Королюк О.В.,

відповідача ОСОБА_4,

представника співвідповідача ПАТ

«Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Пудовкіної Д.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, ОСОБА_4, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Могилів-Подільський міськрайонний суд з позовом до Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року до участі в цивільній справі залучено ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - в якості співвідповідача, АТ «Українська пожежно-страхова компанія» - в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів.

Позивач мотивує свій позов тим, що 06.12.2012 року біля 9 год. 30 хв. на а/д Могилів-Подільський - Дунаївці, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не впорався із керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з його автомобілем марки «ИЖ 2713», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження даних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України. Як зазначив позивач, постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 400 гривень. Відповідач ОСОБА_4, який скоїв ДТП, працює в Яришівському психоневрологічному будинку-інтернаті, на час скоєння ДТП керував автомобілем ВАЗ 210990, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований за Яришівським психоневрологічним будинком-інтернатом, з яким перебуває в трудових відносинах. В результаті скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення автомобіль був пошкоджений. Позивач зазначив, що за декілька днів перед дорожньо-транспортною пригодою позивач провів капітальний ремонт свого автомобіля для чого використав особисті кошти в сумі більше 4000 гривень з метою його подальшого продажу. 04 грудня 2012 року позивач домовився з ОСОБА_6 про продаж автомобіля за 12000 гривень і отримав від нього задаток в сумі 2000 гривень. На наступний день після дорожньо-транспортної пригоди він повідомив страхову компанію АТ «Українська пожежна страхова компанія», з

якою укладено договір страхування наземних транспортних засобів про страховий випадок. 29 грудня 2012 року між ним і ФОП ОСОБА_7 було укладено договір на проведення оцінки матеріального збитку № 012/12-АZ. У відповідності до вказаного договору ним було сплачено вартість робіт в сумі 400 гривень. Вартість матеріального збитку завданого йому пошкодженням автомобіля становить 7199 грн. 32 коп. Страхова компанія АТ «УПСК» в рахунок відшкодування шкоди виплатила йому 5335 грн. 54 коп. згідно платіжного доручення № 39 від 12 березня 2013 року.

В позовній заяві, позивач зазначив, що крім матеріальної шкоди, йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в наступному: він переніс значний фізичний біль, тому що грудною клітиною вдарився в кермо. І хоча офіційно за допомогою в лікарню не звертався, однак лікувався народними методами, фізичний біль не пройшов і по даний час. Він відчуває постійний страх, не може користуватися транспортними засобами. Відбулися вимушені зміни в його житті, оскільки автомобіль позивач використовував як засіб доставки на роботу. Позивач працює в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрокряж» с. Яришів і використовував автомобіль по мірі виробничої необхідності. Громадським транспортом скористатися він не може, оскільки робочий день не співпадає з рухом даного транспорту. Позивач запізнювався на роботу, в результаті чого керівництво запропонувало взяти йому відпустку без збереження заробітної плати. Для того, щоб не втратити роботу він вимушений був погодитися на відпустку і перебував в ній з 02 січня 2013 року по 15 січня 2013 року, в результаті чого поніс матеріальні збитки в сумі 1519 грн. 84 коп. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в 10000 гривень. Просить суд стягнути із Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату на його користь матеріальну шкоду в сумі 18584 грн. 30 коп., моральну шкоду в сумі 10000 гривень, та судові витрати згідно доданих квитанцій.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 обставини викладені в позовній заяві підтвердив, уточнив позовні вимоги щодо розміру матеріальної шкоди, а саме просив суд стягнути на його користь з Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату 6523,62 грн., завданої йому в результаті ДТП матеріальної шкоди, яка складається з наступного: 1863,78 грн. - різниця в оцінці вартості матеріального збитку, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності і виплаченого йому відшкодування; 1519,84 грн. - кошти, які позивач недоотримав у виді заробітної плати в результаті того, що пішов у вимушену відпустку без збереження заробітної плати за власним бажанням; 3140 грн. - запчастини, які позивач придбав на ремонт автомобіля перед ДТП. Моральну шкоду позивач оцінює в 10 000 грн. з підстав зазначених в позовній заяві. Надав суду пояснення в письмовому вигляді (а.с.72-74).

Представник відповідача Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату Королюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, подала до суду заперечення на позовну заяву та суду пояснила, що ОСОБА_4 дійсно працює водієм в Яришівському психоневрологічному будинку-інтернаті та перебуває з зазначеною установою в трудових відносинах. 06.12.2012 року в результаті ДТП з участю автомобіля будинку-інтернату ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль позивача «ИЖ 2713», державний номерний знак НОМЕР_2. Судом винним в ДТП було визнано водія Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату. Так як автомобіль будинку-інтернату було застраховано в АТ «Українська пожежно-страхова компанія», то позивачу страховою компанією було виплачено кошти за пошкодження автомобіля, згідно оцінки вартості матеріального збитку за виключенням утилізаційної вартості деталей транспортного засобу в розмірі 4935,54 грн., крім того позивачу було виплачено вартість експертної оцінки в розмірі 400 грн. Запчастини, які позивач придбав на ремонт автомобіля перед ДТП в сумі 3140 грн. ввійшли в суму страхового відшкодування. Жодних доказів того, що відповідач пішов у відпустку за власний рахунок, через пошкодження його автомобіля, так як не міг своєчасно добиратись до роботи, позивач не надав. Щодо відшкодування моральної шкоди, то на думку представника вона не підлягає до задоволення, так як позивач тілесних ушкоджень не отримав, за автомобіль отримав відшкодування.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та в їх задоволенні просив відмовити.

Представник співвідповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Пудовкіна Д.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та в їх задоволенні просила відмовити та пояснила, що між позивачем та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» було укладено договір страхування на випадок заподіяння ним шкоди життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок експлуатації автомобіля «ИЖ 2715», державний номерний знак НОМЕР_2. Враховуючи ту обставину, що в результаті ДТП, яка сталася 06.12.2012 року за участю автомобілів, якими керували позивач та відповідач ОСОБА_4, винним в ДТП судом було визнано ОСОБА_4 - працівника Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, то обов'язок по відшкодуванню шкоди лягав на страхову компанію, яка уклала договір страхування з зазначеною установою.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів АТ «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином третю особу було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не було повідомлено.

Заслухавши позивача, представників відповідачів, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки «ИЖ 2715», державний номерний знак НОМЕР_2, 1984 року випуску, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.15).

Відповідно до повідомлення Могилів-Подільського ВРЕР ДАІ транспортний засіб марки «ВАЗ 210990», державний номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, зареєстрований за Яришівським психоневрологічним будинком-інтернатом (а.с.27).

Згідно постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року, водія ОСОБА_4, який працює в Яришівському психоневрологічному будинку-інтернаті, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 400 грн. (а.с.28). Дана обставина підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення, який складений відносно ОСОБА_4 (а.с.29).

На час скоєння ДТП, обидва транспортних засоби було застраховано. Транспортний засіб позивача ОСОБА_1 в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», а транспортний засіб Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату в АТ «Українська пожежна страхова компанія». Дана обставина підтверджується страховими полісами, які діяли на момент скоєння ДТП (а.с.70,71).

Для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу марки «ИЖ 2715», державний номерний знак НОМЕР_2, 1984 року випуску, була проведена експертна оцінка. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику, який складений ФОП ОСОБА_7 на підставі договору на проведення оцінки матеріального збитку №012/12-АZ18 від 29.12.2012 року, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП складає 7199,32 грн., який визначений з урахуванням того, що вартість відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість транспортного засобу (а.с.5-9,10-24,30,31).

Як вбачається з п.30.1.,30.2. ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до листа №260 від 18 квітня 2013 року АТ «Українська пожежно-страхова компанія», позивачу було виплачено кошти за пошкодження автомобіля, згідно оцінки вартості матеріального збитку за виключенням утилізаційної вартості деталей транспортного засобу в розмірі 4935,54 грн., оскільки ринкова вартість вказаного автомобіля менша вартості відновлювального ремонту. Крім того, позивачу було виплачено вартість експертної оцінки в розмірі 400 грн. (а.с.45). Даний факт підтверджується також поясненнями позивача, даними ним в судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивачу виплачено страхове відшкодування в повному обсязі; кошти на запчастини, які позивач придбав на ремонт автомобіля перед ДТП, були враховані під час складання звіту суб'єкта оціночної діяльності і виплачені позивачу відшкодуванням; а те, що позивач пішов у вимушену відпустку за власним бажанням з причини пошкодження його транспортного засобу та втратив при цьому частину заробітної плати нічим не підтверджується; суд вважає за необхідне в стягненні матеріальних збитків відмовити в повному обсязі.

На підставі ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.1 ст. 1172 та ст.1187 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, зокрема, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зазначені позивачем перенесені фізичні страждання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. А тому суд вважає за необхідне частково задовольнити позов щодо стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок неправомірних дій зі сторони працівника відповідача був пошкоджений транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності та був відремонтований ним перед ДТП з метою продажу, за що останній отримав кошти в завдаток. Крім того, внаслідок перенесеного нервового хвилювання, відбулися вимушені зміни у житті позивача, оскільки він використовував пошкоджений транспортний засіб у роботі. Проте, розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень, на думку суду, занадто великий в порівнянні із наслідками, що настали, а тому з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позову до суду в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, п.30.1.,30.2. ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 10, 60, 61 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату (код ЄДРПОУ 03188174), юридична адреса: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яришів, вул. Танащишена,1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду, яка завдана йому в результаті пошкодження його транспортного засобу - автомобіля «ИЖ 2715»,

державний номерний знак НОМЕР_2 - в розмірі 500 (п'ятсот) гривень, а також судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп.

Врешті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: