Постанова

від 28.05.2013 по справі 2а/2470/2111/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2111/12

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника апелянта Хабулі Алли Миколаївни

представників позивача Швеця Олександра Володимировича, Черненко Валентини Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністройгруп" до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністройгруп" (далі по тексту - ТОВ "Юністройгруп", Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці (надалі - ДПІ у м.Чернівці, Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою від 07.03.2013 року Чернівецький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

21.05.2013 р. за вх. № 158241/13 представник Позивача подав заперечення проти апеляційної скарги, в якому вказав на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та безпідставність вимог апелянта.

У ході судового засідання представник Відповідача апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надала пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представники Позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що посадовими особами ДПІ у м.Чернівці проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністройгруп" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За її результатами складено Акт за № 164/22-1/37158550 від 10.05.2012 року.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, порушення Товариством вимог п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР 28.12.1994 року, а саме збільшення податку на прибуток у загальній сумі 654155 грн., у тому числі по періодах: 2010 року на суму 47463 грн., 1 квартал 2011 року на суму 6346 грн., 3-4 квартал 2011 року на суму 600346 грн.

Мотивом для таких висновків стало твердження податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Юністройгруп" законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами та їх подальшому відображенні в податковому обліку платника з метою ухилення від оподаткування.

На підставі Акта перевірки 23.05.2012 року Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000700231 та №0000670231, якими Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, основний платіж - 603143,0грн.; за штрафними санкціями - 110264,50 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, основний платіж 654155,0грн.; та штрафними санкції - 11866,75 грн.

Процедура оскарження даних рішень до ДПС у Чернівецькій області призвела до прийняття податкового повідомлення-рішення №0000980231 від 14.06.2012 року, яким виправлено невірно визначену у попередньому рішенні суму штрафних санкцій по податку на додану вартість (далі - ПДВ) шляхом визначення її у розмірі 110264,50 грн.

Позивач, вважаючи прийняті рішення неправомірними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій Позивача підтверджується сукупністю необхідних документів, а тому твердження податкового органу щодо порушень Платником вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Так, окружний суд визнав помилковими і такими, що не відповідають дійсності, доводи Відповідача щодо вчинення ТОВ "Юністройгруп" правочинів без мети настання реальних наслідків, зазначивши, що наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують таке твердження податкової інспекції. Натомість, висновок перевіряючого органу про допущені Позивачем порушення зроблено з урахуванням даних "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та актів перевірок контрагентів, а не на підставі первинних документів, що є порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент спірних відносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що набув чинності з 2011 року (надалі - ПК України, Кодекс), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У свою чергу, згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Склад витрат та порядок їх визначення у подальшому врегульовано ст. 138 ПК України.

У силу п. 177.4. ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (Податок на прибуток підприємств).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу, витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що як Закони України № 168/97-ВР та № 334/94-ВР так і ПК України ставить в залежність включення сум валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість від фактичного здійснення операцій та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так між Позивачем та його контрагентами ТОВ "Росаріо", ТОВ "ЗАХІД - УА", ТОВ "Сід-Маріне", ТОВ "Ельверіс", ПП "Укрбудагроторг", ТОВ "ТДК Трейд", ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП", ТОВ "Коломиянафтозбут", ТОВ "Віта-Констракшн" , ТОВ "Ресурс-Інвест-2007", ТОВ "БМ Будмеханізація" , ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Компанія РВК" укладено ряд договорів про (купівлю-продаж) поставку товарів, робіт, послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними угодами Позивачем надано під час перевірки та до суду ряд первинних документів, а саме: договори та додатки до них, акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), відповідні рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні та перелік інших документів, що містяться в матеріалах справи.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на їх підставі яких ним зроблено обґрунтований висновок щодо реальності здійснення господарських операцій та правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та визначення обсягів витрат для для оподаткування податком на прибуток.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження Апелянта про відсутність конкретних документів (сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних тощо) по деяких угодах. Адже, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання Відповідача на наявність прямих ознак фіктивності окремих контрагентів. Так, норми податкового законодавства не містять таких підстав для відмови у включенні до податкового кредиту, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо контрагентів платника, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Так, усі "сумнівні", на думку податкового органу, контрагенти Позивача на час укладення та виконання договорів були діючими господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість. Факти здійснення господарських операцій із вказаними підприємствами повною мірою досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що ставляться до них Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком окружного суду про повне скасування податкового повідомлення-рішення №0000670231 від 23.05.2012 року. Даним рішенням Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (основний платіж 654155,0 грн.).

З поміж іншого, в Акті перевірки, на основі якого винесене вказане повідомлення-рішення, Відповідач зазначив, що ТОВ "Юністройгруп" шляхом використання в своїй діяльності підприємства з ознаками фіктивності ТОВ "ТДК Трейд" завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток на 183569 грн.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Відповідач наголошував, що Позивачем вже оскаржувались у судовому порядку повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту раніше проведеної перевірки щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "ТДК Трейд". За результатами розгляду цього адміністративного спору винесено судові рішення, що набули законної сили. Судами встановлено факт порушення Позивачем податкової дисципліни по господарських операціях з ТОВ "ТДК Трейд".

Вказані доводи Відповідача суд першої інстанції не взяв до уваги, зазначивши що описані в судових рішеннях порушення не стосуються розгляду оскаржуваних по даній справі податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши наведені Відповідачем обґрунтування, ознайомившись із обставинами, що стали предметом розгляду в адміністративній справі №2а/2470/3726/11, викладеними в Постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року та Ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду, колегія суддів встановила наступне.

Як при прийнятті повідомлення-рішення №0000670231 від 23.05.2012 року так і при винесенні повідомлень-рішень, правомірність яких вже встановлено судом, податковий орган перевіряв реальність господарських операцій між ТОВ "Юністройгруп" та ТОВ "ТДК Трейд", оформлених в межах однієї угоди, а саме Договору на профілактичне технічне обслуговування систем тепло-холодопостачання № б/н від 04.01.2011 року. Так, загальну вартість робіт за даним договором сторонами визначено у розмірі 220 282,80 грн., із них 36 713,80 грн. складає ПДВ, неправомірність віднесення якого до сум податкового кредиту вже встановлено при розгляді справи №2а/2470/3726/11, решта - 183 569 грн. - валові витрати підприємства. Даний обсяг витрат врахований Позивачем при визначенні оподаткування податком на прибуток та визнаний Відповідачем завищеним при винесенні повідомлення-рішення №0000670231 від 23.05.2012 року.

Згідно з ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням того, що отримання Позивачем послуг від ТОВ "ТДК Трейд" під час розгляду справи №2а/2470/3726/11, висновки і обґрунтування якої є обов'язковими при розгляді даної справи, вже визнано таким, що не пов'язане з господарською діяльністю ТОВ "Юністройгруп", віднесення останнім до валових витрат суми 183 569 грн. є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі, якщо із рішення органу владних повноважень та матеріалів справи вбачається можливість виокремити ту частину, яка підлягає залишенню без змін, а інша - скасуванню, без необхідності встановлення додаткових обставин чи доказів та перебирання на суд повноважень контролюючих органів якщо при цьому не втрачається зміст та суть рішення, - позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а рішення контролюючого органу частковому скасуванню.

Випадки часткового скасування податкових повідомлення-рішень прослідковуються і в практиці Вищого адміністративного суду України, а саме: в постановах від 08.12.2011 р. №К-26798/09; від 27.02.2012 року № К-35360/10; від 22.03.2012 року №К-24697/09 тощо. Побічно зазначений висновок випливає також із листа ВАСУ №247/12/13-13 від 19.02.2013 року.

За вказаних вище обставин, дослідивши наданий ДПІ у м. Чернівці на вимогу суду детальний розрахунок штрафних санкцій в розрізі контрагентів Платника, колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0000670231 в частині визначення Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45 892,25 грн. основного платежу, а тому підстави для його повного скасування відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністройгруп" до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000670231 від 23 травня 2012 року в частині визначення суми 608 263 грн. основного платежу.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000700231 від 23 травня 2012 року та №0000980231 від 14 червня 2012 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "04" червня 2013 р. .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович