Ухвала

від 12.09.2013 по справі 2а/2470/2111/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/800/30912/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Муравйова О.В., при секретарі Томилець Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року

у справі№ 2а/2470/2111/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп» доДержавної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проскасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000700231 від 23 травня 2012 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Чернівці Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 713407, 50 грн., з яких за основним платежем 603143, 00 грн. та за штрафними санкціями 110264,50 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000670231 від 23 травня 2012 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Чернівці Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 666021,75 грн., з яких за основним платежем 654155, 00 грн. та за штрафними санкціями 11866,75 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000980231 від 14 червня 2012 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Чернівці Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 110264,50 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року позов задоволено повністю, скасовано та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000700231, № 0000670231 від 23 травня 2012 року та № 0000980231 від 14 червня 2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задоволено частково; постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішень скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000670231 від 23 травня 2012 року в частині визначення суми 608 263 грн. основного платежу; визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення № 0000700231 від 23 травня 2012 року та № 0000980231 від 14 червня 2012 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень і постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Юністройгруп» відмовити повністю.

Представником відповідача заявлено клопотання про заміну правонаступником Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво та замінено у ДПІ м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп» з питань дотримання з питань своєчасності, достовірності, нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп» порушено, зокрема, вимоги:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 а), пункту 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.7, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України та порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 601343 грн.;

- підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, підпункту 52.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»; підпункту 14.1.257 пункту 14.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137 статті 137; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 654155 грн.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт перевірки від 10 травня 2012 року № 64/22-1/37158550 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року №0000700231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на загальну суму 713407 грн., 50коп (основний платіж - 603143,0грн., за штрафними санкціями - 110264,50 грн.) та податкове повідомлення рішення від 23 травня 2012 року № 0000670231, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 666021, 75 грн. (основний платіж - 654155,0грн, за штрафними санкціями - 11866,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень ДПС у Чернівецькій області винесено рішення від 14 червня 2012 року № 28292/10-208, яким збільшено розмір штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23 травня 2012 року №000700231 на суму 100263,50 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2012 року,яким збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 110264, 50 грн., в тому числі штрафні санкції - 110264, 50 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для нарахування позивачу вказаних сум податкового зобов'язання, стали висновки відповідача про те, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму грошових зобов'язань за фінансово-господарськими операціями з контрагентами позивача - ТОВ «Росаріо», ТОВ «ЗАХІД-УА», ТОВ «Сід-Маріне», ТОВ «Ельверіс», ПП «Укрбудагроторг», ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП», ТОВ «Коломиянафтозбут», ТОВ «Віта-Констракшн», ТОВ «Ресурс-Інвест-2007», ТОВ «БМ Будмеханізація», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Компанія РВК».

Так, правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку складу валових витрат та податкового кредиту, на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтями 138, 198 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пункту 5.3 - пункту 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що набув чинності з 2011 року, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість та віднесення суми до складу валових витрат за умови підтвердження відповідними первинними документами реального здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Росаріо» та позивачем укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки від 19 січня 2011 року. Так, виконання вказаного договору підтверджується податковою накладною від 14 лютого 2011 року, актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 14 лютого 2011 року та платіжними дорученнями № 168 та № 182.

Між ТОВ «ЗАХІД-УА» та позивачем укладено договори від 5 травня 2011 року та від 20 травня 2011 року з технічного обслуговування та ремонту техніки, на виконання яких виписано податкові накладні від 29 червня 2011 року № 62902 та від 8 червня 2011 року № 60802, акти виконаних робіт від 30 червня 2011 року № К342/2 та від 8 червня 2011 року № К342/1, акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) від 30 червня 2011 року № 602902 та рахунок-фактуру від 5 травня 2011 року 05/05-3. Оплата послуг здійснена відповідно до платіжних доручень від 10 червня 2011 року №98 та від 29 червня 2011 року №155.

Реальність вчинення господарських операцій, як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Сід-Маріне» підтверджується договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки від 11 липня 2011 року, податковими накладними від 1 вересня 2011 року №90104 та від 11 липня 2011 року №81717, актами виконаних робіт від 17 серпня 2011 року №17/8/1 та 7 вересня 2011 року № №07/09/2, актами здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 31 серпня 2011 року та від 7 вересня 2011 року, рахунками-фактурами від 1 вересня 2011 року та від 7 вересня 2011 року.

Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ «Ельверіс» судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та вказаним підприємством укладено договір від 1 вересня 2011 року та додаткові угоди до вказаного договору від 1 вересня 2011 року № 1 від 25 вересня 2011 року № 2. Так, згідно підпункту 1.1 вищезазначеного договору, предметом договору є надання в суборенду техніки. Виконання договору підтверджується актами приймання-передачі будівельної техніки від 30 вересня 2011 року № 92602 та від 21 жовтня 2011 року №101101, податковими накладними від 12 вересня 2011 року № 91301, від 13 вересня 2011 року № 91301, від 14 вересня 2011 року № 91401, від 23 вересня 2011 року № 92301, від 26 вересня 2011 року № 92602, від 30 вересня 2011 року № 93001, від 7 жовтня 2011 року № 1900701, від 11 жовтня 2011 року №101101.Оплата послуг, згідно обставин встановлених судом першої інстанції, здійснена згідно платіжних доручень від 12 вересня 2011 року № 358, від 13 вересня 2011 року № 363, від 14 вересня 2011 року № 374, від 23 вересня 2011 року № 409, від 26 вересня 2011 року № 414, від 30 вересня 2011 року № 451, від 7 жовтня 2011 року № 481, від 11 жовтня 2011 року № 497.

На підтвердження товарності господарських операцій з ПП «Укрбудагроторг» ТОВ «Юністройгруп» надано договір від 1 серпня 2011 року № 01-08-11/ДП, згідно умов якого позивач зобов'язаний оплатити послуги поставки дизельного палива ПП «Укрбудагроторг», податкові накладні від 16 серпня 2011 року №1 та від 18 серпня 2011 року № 2, видаткові накладні від 18 серпня 2011 року № РН-00000009 та від 27 серпня 2011 року №РН-00000011, платіжне доручення від 20 вересня 2011 року №396.

ТОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП» ТОВ «Юністройгруп» було здійснено поставку 4 опорних катків, які використовуються як опора бульдозера, що підтверджується видатковою накладною від 25 травня 2011 року №25/05-03, податковою накладною від 25 травня 32011 року № 265 та платіжними дорученням від 25 травня 2011 року № 154.

Поставка дизельного палива позивачу ТОВ «Коломиянафтозбут» підтверджується видатковою накладною від 31 серпня 2011 року № 5 та податковою накладною від 3 серпня 2011 року №2, товарно-транспортними накладними від 3 серпня 2011 року №51 та від 4 серпня 2011 року № 53.

Реальність фінансово-господарських операцій здійснених ТОВ «Віта-Констракшн» підтверджується договором про надання послуг будівельної техніки з екіпажами та послуг перевезення вантажними автомобілями від 14 червня 2011 року №106-В-Юг, додатками №1, № 2 та № 3 до вказаного договору та договором надання послуг оренди екскаватора від 14 червня 2011 року №ОР-11-01, податковими накладними від 31 серпня 2011 року № 10 та № 26, накладні від 31 серпня 2011 року № 27 та № 34.

Щодо господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Ресурс-Інвест-2007» судами встановлено, що між підприємствами укладено договір купівлі щебеню вапнякового для цукрової промисловості від 1 серпня 2011 року №1/01-08-11 та додаток до вказаного договору. Придбання товару підтверджується податковими та видатковими накладними (том 1, а.с. 134-168).

Так, на підтвердження виконання договору оренди транспортних засобів від 29 квітня 2011 року № 01/04/11-1 укладеного між ТОВ « Юністройгруп» та ТОВ «БМ Будмеханізація» складено акти здачі-приймання робіт від 15 серпня 2011 року № 4, від 17 серпня 2011 року № 43, від 26 серпня 2011 року № 44, контрагентом позивача виписано податкові накладні від 15 серпня 2011 року № 42, від 17 серпня 2011 року № 8, від 26 серпня 2011 року № 15. Оплата вказаних послуг здійснена згідно платіжних доручень від 15 серпня 2011 року № 135, від 17 серпня 2011 року № 714, від 26 серпня 2011 року № 1725.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу каменю з карбонатних порід від 1 серпня 2011 року №19-404, виконання умов якого підтверджується видатковими накладними та сертифікатами відповідності (том 3, а.с. 97-123).

Позивачем у ТОВ «Компанія РВК» придбано дизельне пальне, що підтверджується видатковою накладною від 8 серпня 2011 року № 51, податковою накладною від 8 серпня 2011 року № 51 та платіжними дорученнями від 7 серпня 2011 року № 344 та від 9 вересня 2011 року № 350.

Таким чином, факт реальності фінансово-господарських операцій позивача з вищезазначеними підприємствами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведених операцій, яка узгоджується з метою діяльності.

Крім того, як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 а), пункту 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.7, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України та порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41; підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, підпункту 52.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та підпункту 14.1.257 пункту 14.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137 статті 137; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Юністройгруп» з ТОВ «Росаріо», ТОВ «ЗАХІД-УА», ТОВ «Сід-Маріне», ТОВ «Ельверіс», ПП «Укрбудагроторг», ТОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП», ТОВ «Коломиянафтозб ТОВ «Віта-Констракшн», ТОВ «Ресурс-Інвест-2007», ТОВ «БМ Будмеханізація», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Компанія РВК» є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Щодо встановлених судом апеляційної інстанції обставин наявності преюдиційного у вказаній справі судового рішення, а саме постанови Чернівецького окружного адміністративного суду України від 23 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року по справі № 2а/2470/3726/11, яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТДК Трейд» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийнятті повідомлення-рішення № 0000670231 від 23 травня 2012 року про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств так і при винесенні повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року № 0001700231 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, правомірність якого встановлена судом у справі № 2а/2470/3726/11, податковий орган перевіряв реальність господарських операцій між ТОВ «Юністройгруп» та ТОВ «ТДК Трейд», оформлених в межах однієї угоди, а саме Договору на профілактичне технічне обслуговування систем тепло-холодопостачання № б/н від 4 січня 2011 року.

Так, загальну вартість робіт за даним договором сторонами визначено у розмірі 220 282,80 грн., із них 36 713,80 грн. - ПДВ, неправомірність віднесення якого до сум податкового кредиту вже встановлено при розгляді справи №2а/2470/3726/11, решта - 183 569 грн. - валові витрати підприємства. Даний обсяг витрат врахований Позивачем при визначенні оподаткування податком на прибуток та визнаний Відповідачем завищеним при винесенні повідомлення-рішення № 0000670231 від 23 травня 2012 року.

Так, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Так, беручи вищевказану норму в якості основи для свого рішення, суд апеляційної інстанції не врахував того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. А відтак, висновки суду щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиційними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, на основі дослідженої первинної документації, що надана позивачем до суду, (договір на профілактичне обслуговування системи тепло-холодопостачання від 4 січня 2011 року, додаток до договору від 4 січня 2011 року, рахунок-фактура від 2 лютого 2011 року №10-02-1, податкова накладна від 2 лютого 2911 року, акт здачі-прийняття робіт від 2 лютого 2011 року № ТТ-20202), оцінка якій дана з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України , суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, вищенаведеного судом до уваги прийнято не було, що призвело до порушень вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки фактичних обставин справи та в цілому до хибного висновку щодо прав і обов'язків сторін у спорі.

В той же час, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про невідповідність вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області № 0000700231, № 0000670231 від 23 травня 2012 року та № 0000980231 від 14 червня 2012 року.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. В той же час, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з правильною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі № 2а/2470/2111/12 скасувати.

Залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року у справі № 2а/2470/2111/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

О.В. Муравйов