Постанова

від 22.05.2013 по справі 810/2100/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року 810/2100/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Заріцький В.В.,

від відповідача - Харченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 № 0000772201 і від 24.04.2013 № 0000782201.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Лек Оіл» у складі ціни за поставлені товари, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав на меті придбання товару у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем і його контрагентами договори, на думку податкового органу, є безтоварними, формування витрат і податкового кредиту за даними господарськими операціями здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про заниження податку на прибуток і неправомірне формування податкового кредиту є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлений контрагентами у повному обсязі і оплачений позивачем. При цьому, придбаний товар використаний для здійснення основного виду господарської діяльності підприємства. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Лек Оіл» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надійшли матеріали перевірок контрагентів позивача, згідно яких податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні і продажу товарів контрагентам позивача, а також нікчемності правочинів, які укладались між контрагентами позивача і іншими підприємствами. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем і контрагентами є безтоварними.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що правочини між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Лек Оіл» є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» є юридичною особою зареєстрованою 17.12.1991 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, і є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є будівництво автодоріг і автострад.

Як встановлено судом, у квітні 2012 року між позивачем і ТОВ «Лек - Оіл» укладено договір від 25.04.2012 № МО - 79/12, предметом якого була поставка бітума нафтового.

Крім того, у квітні, червні і серпні 2012 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Сіятс», предметом яких були поставки комплектуючих запчастин - кремалерних рейок, шестерней двигуна, валів напору, генератора, штанг, салазок ковша, повзуна.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що вказані товарно - матеріальні цінності придбавались підприємством з метою ремонту транспортних засобів, які використовуються позивачем для здійснення основного виду господарської діяльності - будівництва доріг безпосередньо під час виконання робіт і добування сировини на кар'єрі.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Лек Оіл» товару включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дорожник» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «Сіятс» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, з ТОВ «Лек Оіл» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, з ТОВ «Ен Джі Консалтанс» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, за результатами якої складено Акт від 08.04.2013 № 22-011/19425966 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 134, статті 138, статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати за ІІ квартал 2012 року 183333,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року у сумі 38499,93 грн., ІІІ квартали 2012 року в сумі 98701,00 грн., і статті 185, статті 186, статті 187, статті 188, статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - неправомірно сформовано податковий кредит у сумі 62033,97 грн., в тому числі за квітень 2012 року у сумі 42293,67 грн., за червень 2012 року у сумі 13712,00 грн. і серпень 2012 року у сумі 6028,30 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що на адресу Миронівської МДПІ надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.07.2012 № 2236/22-4/35534650 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ен Джі Консалтанс» код за ЄДРПОУ 35534650 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Структурум - груп», код за ЄДРПОУ 37318149 за березень 2012 року і з ТОВ «Карбонові Технології», код за ЄДРПОУ 37144663 за лютий і квітень 2012 року.

Відповідно до даного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на юридичну/фактичну адресу ТОВ «Ен Джі Консалтанс», код за ЄДРПОУ 35534650 направлено письмові запити від 24.05.2012 № 2938/10/22-410 щодо надання пояснень та документів стосовно проведення взаємовідносин з ТОВ «Структурум-груп», код за ЄДРПОУ 37318149 за період березень 2012 року та від 25.06.2012 № 4152/10/22-410 щодо надання пояснень і документів стосовно проведення взаємовідносин з ТОВ «Карбонові Технології», код за ЄДРПОУ 37144663 за квітень 2012 року, проте на запити не було отримано відповіді.

При цьому, згідно з вказаним Актом, під час перевірки використано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.06.2012 № 1994/22-9/37318149 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Структурум-груп» код за ЄДРПОУ 37318149 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

Відповідно до Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.06.2012 № 1994/22-9/37318149 встановлено, що відповідно до висновку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 871 і № 872 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Структурум-груп» посадові особи товариств за рахунок яких було сформовано податковий кредит за період з 01.02.2012 по 31.03.2012 заперечили факт фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Структурум-груп» (код ЄДРПОУ 37318149).

Подальшою перевіркою ТОВ «Структурум-груп» встановлено відсутність основних виробничих фондів, чисельність працюючих 1 особа.

Таким чином, у ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів і інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Структурум-груп» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У зв'язку з цим, ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначила, що з вказаних фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Структурум - груп», яке є одним з повчальників ТОВ «Ен Джі Консалтанс», здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Структурум-груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Структурум-груп» і контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відносно взаємовідносин ТОВ «Ен Джі Консалтанс» з ТОВ «Карбонові Технології», при перевірці використано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.06.2012 № 2007/22-9/37144663 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Карбонові технології» код за ЄДРПОУ 37144663 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

Згідно з вказаним Актом при його складанні досліджено висновки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 870 і № 888, згідно з якими наявні ознаки «фіктивності» і відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Карбонові технології», а також надано правову оцінку копії пояснень директора ТОВ «Люкстерм» гр. ОСОБА_3 щодо відсутності факту фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Карбонові технології».

При цьому, податковим органом не встановлено основних виробничих фондів підприємства, чисельність працюючих на підприємстві одна особа.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшла висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Карбонові технології» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Карбонові технології», а фінансово-господарські взаємовідносин ТОВ «Карбонові технології» з контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відносно господарських правовідносин позивача з ТОВ «Лек Оіл», податковим органом в Акті перевірки зазначено наступне.

На адресу Миронівської МДПІ надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.01.2013 № 19/22-4/34047083 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лек-Оіл», код за ЄДРПОУ 34047083 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Капітал», код за ЄДРПОУ 30119190 та ПП «Слон», код за ЄДРПОУ 31972658 за період квітень 2012 року.

Відповідно до даного Акта перевіркою встановлено, що ТОВ «Лек-Оіл» укладено договір від 28.02.2012 № 31 на придбання нафтопродуктів з ПП «Слон».

На виконання умов договору ТОВ «Лек-Оіл» придбавало нафтопродукти і включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого у складі ціни придбаного товару за квітень 2012 року.

Згідно з даними додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість згідно інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за квітень 2012 року ТОВ «Лек - Оіл» включено податкові накладні ПП «Капітал» і ПП «Слон».

Перевіркою виявлено, що Світловодською ОДПІ складено Акт від 20.06.2012 № 56/1500/31972658 про проведення перевірки ПП «Слон», код за ЄДРПОУ 31972658, щодо правомірності формування податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2012 року.

Відповідно до вказаного Акта, засновник і директор ПП «Слон» ОСОБА_4 пояснив, що дійсно ПП «Слон» за адресою реєстрації не знаходиться, фактично офіс підприємства знаходиться в м. Кременчук Полтавської області в приміщенні «Бізнес Букет», основних постачальників і покупців у квітні 2012 року не пам'ятає, без документації відповісти на це питання не може, через те, що їх було досить багато.

Отримавши запит повідомив, що документально підтвердити фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами - постачальниками ТМЦ в квітні 2012 року не може в зв'язку із втратою документів під час переїзду в інше офісне приміщення.

За результатами перевірки, Світловодська ОДПІ зазначила, що таким чином, при відпрацюванні ПП «Слон» встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, згідно поданої звітності форми 1ДФ за І квартал 2012 року наймані працівники, виробничі потужності, земельні ділянки і транспортні засоби у підприємства відсутні. Крім того, перевіркою ПП «Слон» і ПП «Капітал» не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій, тобто відсутній правочин між ПП «Слон» код за ЄДРПОУ 31972658, ПП «Капітал», код за ЄДРПОУ 30119190 і ТОВ «Лек Оіл», як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносно господарських правовідносин позивача з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» в Акті перевірки зазначено наступне.

Відповідно до сторінки 21 Акта перевірки на адресу Миронівської МДПІ надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.09.2012 № 3479/22-9/36927463 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», код за ЄДРПОУ 36927463 за червень 2012 року.

Згідно з даними вказаного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за результатами аналізу детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по покупцям за червень 2012 року встановлено відсутність поставок товарів і укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і покупцями.

Відповідно до поданих ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них і іншої податкової звітності у підприємства відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне і торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшла висновку про те, що правочини укладені між ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відносно господарських операцій позивача з ТОВ «Сіятс» посадова особа, яка здійснювала перевірку зазначила, що на адресу Миронівської МДПІ надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Крейстінг» (код ЄДРПОУ 37194190) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012. Відповідно до матеріалів перевірки до ТОВ «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) було направлено письмовий запит № 8616/10/22-0410 від 16.10.2012 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському і податковому обліках господарських відносин з ТОВ «Крейстінг» (код ЄДРПОУ 37194190) за серпень 2012 року.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не надійшла відповідь на зазначений запит від ТОВ «Сіятс».

На податкову адресу: м. Київ, вул. В.Гетьмана, 38 здійснено виїзд і складено Акт не встановлення місцезнаходження ТОВ «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) від 24.10.2012 № 994/22-7/37046433.

До ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надіслано запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) ТОВ «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) від 24.10.2012 № 1002/9/22-7.

Виявлено, що постачальником ТОВ «Сіятс» у серпні 2012 року є ТОВ «Крейстінг» (код ЄДРПОУ 37194190), обсяг поставки у серпні 2012 року становить 1681965,83 грн.

Також, встановлено, що ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт від 04.10.2012 № 4123/22-4/37194190 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крейстінг» (код ЄДРПОУ 37194190) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Ен Джі Консалтантс» за липень 2012 року», згідно з яким на податкову адресу м. Київ, вул. В.Гетьмана, 38, к. 179 здійснено виїзд і складено Акт не встановлення місцезнаходження ТОВ «Крейстінг» від 04.10.2012 № 1180/22-7/37194190.

Також, податковим органом встановлено кількість працюючих на ТОВ «Ен Джі Консалтанс» 1 особа, основні фонди на підприємстві відсутні

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС дійшла висновку про те, що у ТОВ «Сіятс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагента-постачальника ТОВ «Крейстінг» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу таких товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні статті 22, статті 185 Податкового Кодексу України.

Розглянувши матеріали перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС взаємовідносин контрагентів позивача з підприємства пупцями або постачальниками відповідач дійшов висновку про те, що укладені правочини між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і є нікчемними і безтоварними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000772201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 98335,27 грн., з них 65556,85 грн. за основним платежем і 32778,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000782201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 93050,96 грн., з них 62033,97 грн. за основним платежем і 31016,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів і безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» і ТОВ «Сіятс», ТОВ «Лек Оіл» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з даними підприємствами предметом яких були поставки бітуму і комплектуючих запчастин - кремалерні рейки, шестерней, валу напору, генератору, штанги, салазки ковша, повзуна.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Дорожник» і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Ен Джі Консалтанс» - податкової накладної від 25.04.2012 № 42508 і видаткової накладної від 25.04.2012 № 42508 на поставку шестерні (кремалерні), платіжне доручення від 25.04.2012 № 646, податкової накладної від 26.04.2012 № 42610 і видаткової накладної від 26.04.2012 № 42610 на поставку валу напору, платіжні доручення від 26.04.2012 № 658, від 25.04.2012 № 646, витягу з журналу обліку товару на кар'єрі, де здійснюються роботи, накладної про одержання кар'єром зі складу придбаної шестерні і валу напору;

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» - податкової накладної від 18.06.2012 № 61805 і видаткової накладної від 18.06.2012 № 61805 на поставку кремалерної рейки, рахунку - фактури від 18.06.2012 № 18/06-2, рахунку - фактури від 02.07.2012 № 02/07-2, платіжне доручення від 03.07.2012 № 806, податкової накладної від 25.06.2012 № 62503 і видаткової накладної від 25.06.2012 № 62503 на поставку генератора, платіжне доручення від 25.06.2012 № 772, витягу з журналу обліку товару на кар'єрі, де здійснюються роботи, накладної про одержання кар'єром зі складу придбаної шестерні і валу напору;

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Сіятс» - податкової накладної від 08.08.2012 № 80804 і видаткової накладної від 08.08.2012 № 80304 на поставку штанги, платіжне доручення від 08.08.2012 № 879, податкової накладної від 03.08.2012 № 80302 і видаткової накладної від 03.08.2012 № 80302 на поставку шестерні двигуна, салазки ковша, повзуна, платіжне доручення від 03.08.2012 № 876, рахунку - фактури від 25.07.2012 № 25/07-3, рахунку - фактури від 20.07.2012 № 20/07-2, витягу з журналу обліку товару на кар'єрі, накладної про одержання кар'єром зі складу придбаної шестерні двигуна, салаки ковша, повзуна, звіту з основних засобів за 01.05.2013;

- щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лек - Оіл» - договір від 25.04.2012 № МО - 79/12 на поставку нафтопродуктів, податкової накладної від 26.04.2012 № 144 і видаткової накладної від 29.04.2012 № 568 на поставку бітуму нафтового, платіжне доручення від 26.04.2012 № 657, податкової накладної від 22.06.2012 № 85 і видаткової накладної від 22.06.2012 № 899 на поставку бітуму нафтового, платіжне доручення від 26.06.2012 № 781, товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 29.04.2012 № АЕ - 079, рахунку на оплату від 25.04.2012 № 653, рахунку на оплату від 22.06.2012 № 27, матеріального звіту за травень 2012 року, матеріального звіту за квітень 2012 року.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл», слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України серії АБ № 579214, основним видом діяльності ТОВ «Дорожник» є будівництво доріг і автострад, добування декоративного і будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди і глинистого сланцю, добування піску, гравію, глин і каоліну, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами і санітарно - технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Дорожник» і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом таких вироків суду не надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки (сторінка 45), податковим органом зазначено, що згідно з наданими до перевірки первинними документами за вересень 2012 року встановлено, що на виконання укладеного між ТОВ «Дорожник» і ТОВ «Сіятс» договору, позивачем отримано штанги у кількості 14 шт на суму 15414,00 грн., проте у складі витрат позивачем включено суму 30141,50 грн.

Тобто, податковим органом не об'єктивно здійснено перевірку позивача, оскільки досліджено по взаємовідносинам з ТОВ «Сіятс» лише купівлю штанг на суму 15414,00 грн., проте, як було зазначено судом, у даного підприємства позивач придбав також і шестерню, салаки ковша і повзун.

Враховуючи викладене, висновок Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Ен Джі Консалтанс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «Сіятс» і ТОВ «Лек Оіл» в оплату за поставлені товари є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000772201 і від 24.04.2013 № 0000782201 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.04.2013 № 0000772201 і від 24.04.2013 № 0000782201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» судовий збір у сумі 1913 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 травня 2013 р.