Постанова

від 29.05.2013 по справі 817/1568/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1568/13-а

29 травня 2013 року 15год. 49хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.

відповідача: представник Кондратенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» (далі ТОВ «Західенергоресурс») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.05.2013 вх. №10357/13) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 №0000672342 та №0000682342.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач вказує, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Західенергоресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.08.2010 по 31.12.2012 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Смарткол" (код 37146189) та ТОВ «Мобілсвіт» (код 35488568), по результатам якої був складений акт №66/22- 200/37245962 від 04.02.2013 року. На підставі складеного акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672342 від 18 лютого 2013 року, яким, з посиланням на п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (у редакції Закону України №238/97-ВР від 22.05.1997, із змінами і доповненнями), позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 162624,50 грн., у т.ч.: 148736,00 грн. - за основним платежем та 13888,50 грн. - штрафні фінансові санкції та податкове повідомлення-рішення №0000682342, яким з посиланням на п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153691,00 грн. у т.ч.: 123379,00 - за основним платежем та 30312,00 грн. - штрафні фінансові санкції позивачу.

Позивачем на підставі ст.56 Податкового кодексу України було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою у Рівненській області за № 169/10с/10-210/51 від 18.04.2013 року та отриманого платником податку 22.04.2013 року, скаргу залишено без задоволення.

В акті перевірки податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, в зв'язку з висновками ревізорів про завищення валових витрат по безтоварним господарським операціям між позивачем та його контрагентами ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт».

На думку позивача, такі висновки у акті перевірки не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених та відображених у акті даних, а тому податкові повідомлення-рішення просить визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала повністю з підстав, викладених у ньому, надала суду додаткові пояснення. Зазначає, що одним з основних видів господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля, у тому числі, непродовольчими товарами. Для провадження такої господарської діяльності, позивач отримав відповідні торгові патенти та використовує, на підставі договорів оренди АЗС із магазинами. Для здійснення вказаного виду діяльності, ТОВ «Західенергоресурс» придбавав товари (скетч карти) у контрагентів ТОВ «Мобілсвіт» та ТОВ «Смарткол».

Так, 21.09.2010 між ТОВ «Мобілсвіт» (Продавець) та ТОВ «Західенергоресурс» (Покупець) було укладено Договір №173 купівлі-продажу. За даним договором, Продавець передає у власність Покупця товар стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а Покупець приймає його та його оплачує (п.п.1.1 п.1 Договору).

Виконання сторонами договору підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними. Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями про перерахування коштів позивачем постачальнику.

23.02.2011 між ТОВ «Смарткол» (Продавець) та ТОВ «Західенергоресурс» (Покупець) було укладено Договір №12 купівлі-продажу. даним договором, Продавець передає у власність Покупця товар стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а Покупець приймає оплачує (п.п.1.1 п.1 Договору).

Виконання сторонами договору підтверджується видатковими та податковими накладними. Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку про перерахування коштів позивачем постачальнику.

Товари, отримані від вказаних контрагентів були оприбутковані позивачем, та використані в господарській діяльності, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2010 року - грудень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) за вересень 2010 року - грудень 2012 року; договорами оренди АЗС із магазинами; торговими патентами; чеками про продаж товарів роздрібним покупцям. Вказані обставини не заперечуються податковим органом, що відображено на сторінках 9 та 11 акта перевірки.

Таким чином, реальність придбання позивачем товарів у контрагентів ТОВ «Мобілсвіт» та ТОВ «Смарткол» підтверджується відповідними первинним документами, пов'язане із здійсненням господарської діяльності позивачем, і отриманням від такого використання доходу.

Представник позивача за наведених обставин просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 18.02.2013 №0000672342 та №0000682342

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення від 24.05.2013 вх. №11129/13.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що до ДПІ у м. Рівному надійшла постанова слідчого Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. від 03.01.2013 року про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Західенергоресурс" щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Смарткол" (код 37146189) та ТОВ "Мобілсвіт" (код 35488568) за період з 13.08.2010 по 31.12.2012.

В ході проведення позапланової перевірки встановлено, що ТОВ "Західенергоресурс» у періоді з 13.08.2010 по 31.12.2012 мало взаємовідносини з ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт" по придбанню стартових пакетів, карток поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку.

За результатами вказаних операцій ТОВ "Західенергоресурс" включено до валових витрат підприємства 616 898,00 грн. та до податкового кредиту 63 050,79 грн. та 60 328,59 грн. по податкових накладних отриманих від ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт", що були виписані підприємствами в продовж жовтня-грудня 2010 року та лютого-червня, серпня-жовтня 2011 року.

Також зазначає, що в провадженні слідчого Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110000000049 від 22.11.12 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2 ст.358 КК України. В матеріалах досудового розслідування зазначено, що невстановлені слідством особи протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності шляхом обману зареєстрували у органах державної влади на "підставних" осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань.

Так, розслідуванням встановлено, що постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ "Західенергоресурс" були ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт", причому на час зазначених взаємовідносин директором і засновником ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" одноосібно рахувався ОСОБА_5, який повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі заради отримання грошової винагороди до реєстрації на своє ім'я ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" та до діяльності цих підприємств не має ніякого відношення.

Отже, вищевказані операції за період з 13.08.10 p. по 31.12.12 р. між ТОВ "Західенергоресурс" з контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, ТОВ "Західенергоресурс" в порушення п.138.2 ст. 138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 дo складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" па загальну суму 616898,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 222 200 грн., за І квартал 2011 в сумі 120 285 грн.. за ІІ квартал 2011 в сумі 82 402 грн., за ІІІ квартал 2011 в сумі 157 668 грн., за IV квартал 2011 в сумі 34 343 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148 736,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 55 550 грн., за І квартал 2011 в сумі 30 071 грн., за II квартал 2011 в сумі 18 952 грн., за ІІІ квартал 2011 в сумі 36264 грн., за IV квартал 2011 в сумі 7899 грн.

Порушення, зазначені вище, вплинули па завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 123 379,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 на суму 28 427,28 грн.. за листопад 2010 на суму 6 730,73 грн., за грудень 2010 на суму 9 281,75 грн., за лютий 2011 на суму 8 511,61 грн., за березень 2011 на суму 15545,44 грн., за квітень 2011 на суму 3246,18 грн., за травень 2011 на суму 6219,51 грн., за червень 2011 на суму 7014,66 грн., за серпень 2011 на суму 23118,28 грн., за вересень 2011 на суму 8415,36 грн., за жовтень 2011 на суму 6868,57 грн.

За наведених обставин, представник відповідача вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 №0000672342 та №0000682342 правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Західенергоресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.08.2010 по 31.12.2012 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Смарткол" (код 37146189) та ТОВ «Мобілсвіт» (код 35488568), по результатам якої був складений акт №66/22- 200/37245962 від 04.02.2013 року.

Судом також встановлено, що відповідач в акті перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР та п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також п.п.7.4.1, п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/87-ВР та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, податковим органом встановлено, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Смарткол», ТОВ «Мобілсвіт» є нікчемними та не спричиняють настання реальних наслідків. Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі того, що в провадженні слідчого Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110000000049 від 22.11.12 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2 ст.358 КК України. В матеріалах досудового розслідування зазначено, що невстановлені слідством особи протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності шляхом обману зареєстрували у органах державної влади на "підставних" осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань.

Так, розслідуванням встановлено, що постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ "Західенергоресурс" були ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт", причому на час зазначених взаємовідносин директором і засновником ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" одноосібно рахувався ОСОБА_5, який повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі заради отримання грошової винагороди до реєстрації на своє ім'я ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" та до діяльності цих підприємств не має ніякого відношення.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672342 від 18 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 162624,50 грн., у т.ч.: 148736,00 грн. - за основним платежем та 13888,50 грн. - штрафні фінансові санкції та податкове повідомлення-рішення №0000682342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153691,00 грн. у т.ч.: 123379,00 - за основним платежем та 30312,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Позивачем на підставі ст.56 Податкового кодексу України було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою у Рівненській області за № 169/10с/10-210/51 від 18.04.2013 року та отриманого платником податку 22.04.2013 року, скаргу залишено без задоволення.

Суд не погоджується з наведеними висновками відповідача про те, що вищевказані операції за період з 13.08.10 p. по 31.12.12 р. між ТОВ "Західенергоресурс" та його контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «Західенергоресурс» та ТОВ «Мобілсвіт» відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №173 від 21.09.2010. Згідно умов вказаного договору, ТОВ «Мобілсвіт» (Продавець) передає у власність ТОВ «Західенергоресурс» (Покупець) товар - стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а Покупець приймає його та оплачує (Т-1, а.с.49-51).

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) підтверджується дослідженими у судовому засіданні та підписаними сторонами видатковими та податковими накладними на загальну суму 402231,51 грн., у т.ч. ПДВ - 63050,26 грн., зокрема: видатковою накладною № 3346 від 04.10.2010 року на загальну суму 64477,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 10107,32 грн.); видатковою накладною № 3345 від 11.10.2010 року на загальну суму 64477,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 10107,32 грн.); видатковою накладною № 3374 від 26.10.2010 року на загальну суму 52392,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 8212,64 грн.); видатковою накладною № 3559 від 2010 року на загальну суму 42940,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6730,20 грн.); видатковою накладною № 3619 від 08.12.2010 року на загальну суму 39480,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,84 грн.); видатковою накладною № 3785 від 27.12.2010 року на загальну суму 19740,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3093,92 грн.); видатковою накладною №4249 від 10.01.2011 року на загальну суму 39480,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,84 грн.); видатковою накладною №4196 від 25.01.2011 року на загальну суму 14825,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2323,77 грн.); видатковою накладною № 4223 від 02.02.2011 року на загальну суму 39650,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6216,18 грн.); видатковою накладною № 4376 від 15.02.2011 року на загальну суму 24769,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 3883,23 грн.); податковою накладною № 3692 від 04.10.2010 року на загальну суму 64477,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 10107,32 грн.); податковою накладною № 3689 від 11.10.2010 року на загальну суму 64477,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 10107,32 грн.); податковою накладною № 3723 від 26.10.2010 року на загальну суму 52392,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 8212,64 грн.); податковою накладною № 3926 від 24.11.2010 року на загальну суму 42940,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6730,20 грн.); податковою накладною 3997 від 08.12.2010 року на загальну суму 39480,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,84 грн.); податковою накладною № 4171 від 27.12.2010 року на загальну суму 19740,00 грн. (у т.ч. ПГДВ - 3093,92 грн.); податковою накладною № 4472 від 10.01.2011 року на загальну суму 19480,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 6187,84 грн.); податковою накладною № 4410 від 25.01.2011 року на загальну суму 14825,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2323,77 грн.); податковою накладною №4441 від 02.02.2011 року на загальну суму 39650,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6216,18 грн.); податковою накладною № 49 від 15.02.2011 року на загальну суму 24769,99 грн. (у т.ч. ПДВ- 3883,23 грн.).

Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями про перерахування коштів позивачем постачальнику, у тому числі: платіжними дорученнями: № 70 від 04.10.2010 року на суму 64477,01 грн., № 109 від 11.10.2010 року на суму 64477,01 грн., № 306 від 26.10.2010 року на суму 52392,50 грн., № 484 від 26.11.2010 року на суму 42940,00 грн., № 715 від 08.12.2010 року на суму 19480,00 грн., № 117 від 28.12.2010 року на суму 19740,00 грн.(Т-1, а.с.72-77), виписками банку: від11.01.2011 року на суму 39480,01 грн., від 26.01.2011 року на суму 14825,00 грн., від 02.02.2011 року на суму 39650,00 грн., від 15.02.2011 року на суму 24769,99 грн.(Т-1 а.с.78-81).

Судом також встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Західенергоресурс» та ТОВ «Смарткол» відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №12 від 23.02.2011 року.

В межах господарських операцій ТОВ «Смарткол» передало у власність ТОВ «Західенергоресурс» товар на загальну суму 384700,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 60328,72 грн.).

Факт поставки ТМЦ підтверджується дослідженими у судовому засіданні та підписаними сторонами видатковими та податковими накладними, зокрема: видатковою накладною № 45 від 22.03.2011 року на загальну суму 34735,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5446,03 грн.); видатковою накладною №39 від 04.04.2011 року на загальну суму 20705,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3246,18 грн.); видатковою накладною №419 від 11.05.2011 року на загальну суму 39670,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6219,51 грн.); видатковою накладною № 522 від 08.06.2011 року на загальну суму 44735,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7014,66 грн.); видатковою накладною № 901 від 01.08.2011 року на загальну суму 45687,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7163,52 грн.); видатковою накладною №902 від 04.08.2011 року на загальну суму 8883,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1392,26 грн.); видатковою накладною № 903 від 09.08.2011 року на загальну суму 38305,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6006,72 грн.); видатковою накладною № 904 від 25.08.2011 року на загальну суму 54570,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8555,78 грн.); видатковою накладною № 81 від 06.09.2011 року на загальну суму 53640,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8415,49 грн.); податковою накладною №31 від 22.03.2011 року на загальну суму 34735,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5446,03 грн.); податковою накладною №5 від 04.04.2011 року на загальну суму 20705,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3246,18 грн.); податковою накладною № 43 від 11.05.2011 року на загальну суму 39670,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6219,51 грн.); податковою накладною № 48 від 08.06.2011 року на загальну суму 44735,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7014,66 грн.); податковою накладною № 8 від 01.08.2011 року на загальну суму 45687,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7163,52 грн.); податковою накладною № 21 від 04.08.2011 року на загальну суму 8883,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1392,26 грн.); податковою накладною № 39 від 09.08.2011 року на загальну суму 38305,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6006,72 грн.); податковою накладною № 109 від 25.08.2011 року на загальну суму 54570,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8555,78 грн.); податковою накладною № 21 від 06.09.2011 року на загальну суму 53640,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8415,49 грн.); податковою накладною №55 від 3.10.2011 року на загальну суму 43770,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 6868,57 грн.).

Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку про перерахування коштів позивачем постачальнику на загальну суму 384700,01 грн., у тому числі: від 22.03.2011 року на суму 34735,00 грн., від 04.04.2011 року на суму 20705,00 грн., від 11.05.2011 року на суму 39670,00 грн., від 08.06.2011 року на суму 44735,00 грн., від 31.08.2011 року на суму 45687,00 грн., від 04.08.2011 року на суму 8883,00 грн., від 09.08.2011 року на суму 38305,00 грн., від 25.08.2011 року на суму 54570,00 грн., від 06.09.2011 року на суму 53640,00 грн., від 13.10.2011 року на суму 43770,01 грн. (Т-1, а.с.105-114).

Судом встановлено, що товари, отримані від вказаних контрагентів були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2010 року - грудень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) за вересень 2010 року - грудень 2012 року (Т-1, а.с.115-117); договорами оренди АЗС з магазинами (Т-1, а.с.118-128); торговими патентами (Т-1., а.с.129-139); чеками про продаж товарів роздрібним покупцям (Т-1, а.с.140-145).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність - це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. (пункт 5.11).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР та п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також п.п.7.4.1, п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/87-ВР та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тобто правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт» у періоді з 13.08.2010 по 31.12.2012.

При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами. При цьому відповідачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджували б його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем - ТОВ «Західенергоресурс» документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що в провадженні Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування №12012110000000049 від 22.11.12 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2 ст.358 КК України щодо директора ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт» ОСОБА_5 і тому податковий орган прийшов до висновку, що господарські операції за період з 13.08.10 p. по 31.12.12 р. між ТОВ "Західенергоресурс" з контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків зважаючи на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт», визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт», як нікчемних.

Окрім того, суд відхиляє доводи відповідача, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Мобілсвіт» було відсутнє за юридичною адресою, про що складено акт обстеження місцезнаходження юридичної особи від 14.06.2011, оскільки відповідальність за достовірність та повноту даних податкової звітності, своєчасність підтвердження відомостей про юридичну особу державному реєстратору покладається законом безпосередньо на таку юридичну особу та не може слугувати підставою для визначення податкових зобов'язань контрагентам такої особи.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт» у встановленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали відповідні свідоцтва платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість «Мобілсвіт" № 100231224 анульоване 23.06.2011 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість «Смарткол» № 100296522 анульоване 10.08.2012 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаними контрагентами.

Вказані обставини доводять, що контрагенти позивача ТОВ «Смарткол» та ТОВ «Мобілсвіт» володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Як вбачається з пояснень представника позивача, передачу товару (скетч-карток) оформлено видатковими та податковими накладними, а транспортування здійснювалося за рахунок продавця, шляхом передання запакованих у бандеролі карток, маршрутними таксі , що з огляду на невеликий об'єм товару є логічним.

Крім того, відсутність транспортних документів, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 18.02.2013 №0000672342 та №0000682342.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 18.02.2013 №0000672342 та №0000682342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.