Ухвала

від 22.10.2013 по справі 817/1568/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"22" жовтня 2013 р. Справа № 817/1568/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність " Західенергоресурс " до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (далі - ТОВ "Західенергоресурс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.05.2013р. вх. №10357/13) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000672342 та №0000682342 від 18.02.2013р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000672342 та №0000682342 від 18.02.2013 року.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м.Рівному звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач та позивач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів ураховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Західенергоресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.08.2010р. по 31.12.2012р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт", по результатам якої був складений акт №66/22- 200/37245962 від 04.02.2013 року.

Відповідач в акті перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР та п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також п.п.7.4.1, п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/87-ВР та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, податковим органом встановлено, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" є нікчемними та не спричиняють настання реальних наслідків. Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі того, що в провадженні слідчого Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110000000049 від 22.11.12р. за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2 ст.358 КК України. В матеріалах досудового розслідування зазначено, що невстановлені слідством особи протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності шляхом обману зареєстрували у органах державної влади на "підставних" осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань.

Так, розслідуванням встановлено, що постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ "Західенергоресурс" були ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт", причому на час зазначених взаємовідносин директором і засновником ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" одноосібно рахувався ОСОБА_5, який повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі заради отримання грошової винагороди до реєстрації на своє ім'я ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" та до діяльності цих підприємств не має ніякого відношення.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672342 від 18 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 162624,50 грн., у т.ч.: 148736,00 грн. - за основним платежем та 13888,50 грн. - штрафні фінансові санкції та податкове повідомлення-рішення №0000682342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153691,00 грн. у т.ч.: 123379,00 грн. - за основним платежем та 30312,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Позивачем на підставі ст.56 Податкового кодексу України було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою у Рівненській області за №169/10с/10-210/51 від 18.04.2013 року та отриманого платником податку 22.04.2013 року, скаргу залишено без задоволення.

Суд не погоджується з наведеними висновками відповідача про те, що вищевказані операції за період з 13.08.2010 pоку по 31.12.12 року між ТОВ "Західенергоресурс" та його контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків.

З матеріалів справи убачається, що взаємовідносини між ТОВ "Західенергоресурс" та ТОВ "Мобілсвіт" відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №173 від 21.09.2010 року. Згідно умов вказаного договору, ТОВ "Мобілсвіт" (продавець) передає у власність ТОВ "Західенергоресурс" (покупець) товар - стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а Покупець приймає його та оплачує (Т-1, а.с.49-51).

Судом також встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Західенергоресурс" та ТОВ "Смарткол" відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №12 від 23.02.2011 року.

В межах господарських операцій ТОВ "Смарткол" передало у власність ТОВ "Західенергоресурс" товар на загальну суму 384700,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 60328,72 грн.).

Судом встановлено, що товари, отримані від вказаних контрагентів були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2010 року - грудень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) за вересень 2010 року - грудень 2012 року (Т-1, а.с.115-117); договорами оренди АЗС з магазинами (Т-1, а.с.118-128); торговими патентами (Т-1., а.с.129-139); чеками про продаж товарів роздрібним покупцям (Т-1, а.с.140-145).

Неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність - це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. (пункт 5.11).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР та п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також п.п.7.4.1, п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/87-ВР та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тобто правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт" у періоді з 13.08.2010р. по 31.12.2012р..

При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами. При цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджували б його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Надані ТОВ "Західенергоресурс" документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що в провадженні Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування №12012110000000049 від 22.11.12 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2 ст.358 КК України щодо директора ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт" ОСОБА_5 і тому податковий орган прийшов до висновку, що господарські операції за період з 13.08.10 pоку по 31.12.12 року між ТОВ "Західенергоресурс" з контрагентами ТОВ "Смарткол", ТОВ "Мобілсвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків зважаючи на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт", визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні

Окрім того, суд відхиляє доводи відповідача, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Мобілсвіт" було відсутнє за юридичною адресою, про що складено акт обстеження місцезнаходження юридичної особи від 14.06.2011, оскільки відповідальність за достовірність та повноту даних податкової звітності, своєчасність підтвердження відомостей про юридичну особу державному реєстратору покладається законом безпосередньо на таку юридичну особу та не може слугувати підставою для визначення податкових зобов'язань контрагентам такої особи.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт" у встановленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали відповідні свідоцтва платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість "Мобілсвіт" №100231224 анульоване 23.06.2011 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість "Смарткол" №100296522 анульоване 10.08.2012 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаними контрагентами.

Вказані обставини доводять, що контрагенти позивача ТОВ "Смарткол" та ТОВ "Мобілсвіт" володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Передачу товару (скетч-карток) оформлено видатковими та податковими накладними, а транспортування здійснювалося за рахунок продавця, шляхом передання запакованих у бандеролі карток, маршрутними таксі, що з огляду на невеликий об'єм товару є переконливим.

Крім того, відсутність транспортних документів, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальність " Західенергоресурс " вул.Макарова 44 -а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023