Рішення

від 30.05.2013 по справі 912/475/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 рокуСправа № 912/475/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/475/13

за позовом: Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", м. Світловодськ

до відповідача: Приватного підприємства "Комір", м. Кіровоград

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ "Інтерагросистема", м.Мена, Чернігівська область,

про стягнення 98687,82 грн

Представники учасників судового процесу:

від позивача - Цуркан Р.І , довіреність № 4 від 02.01.13;

від відповідача - участі не брали;

третя особа - участі не брали ;

Відповідач та 3-тя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи по суті.

Дочірнє підприємство "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 18.03.2013 року за № 254 про стягнення з приватного підприємства "Комір" заборгованості в сумі 98687, 82 грн, з яких: 51250,00 грн - основний борг, 46637,50 грн - пеня, 640,60 грн - три відсотка річних, 159,72 грн - втрати від інфляції, згідно договору поставки № 21/09 від 21.09.2012 року.

24.04.2013 року позивач подав до суду розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені за № 366 від 23.04.2013 року, відповідно до якого сума пені складає 3971,875 грн за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, інших заяв та клопотань щодо зменшення чи збільшення розміру позовних вимог позивач до суду не подавав.

З огляду на вказане, господарський суд розглядає позовні вимоги, які зазначено позивачем у позовній заяві та вважає сумою позовних вимог 98687, 82 грн, з яких: 51250,00 грн - основний борг, 46637,50 грн - пеня, 640,60 грн - три відсотка річних, 159,72 грн - втрати від інфляції.

Третя особа (ПрАТ "Інтерагросистема") подала до суду письмові пояснення за № 74 від 17.05.2013 року щодо позовних вимог та копії документів на підтвердження своїх доводів. У своїх пояснення третя особа просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника ПрАТ "Інтерагросистема". Доказом належного повідомлення ПрАТ "Інтерагросистема" про час, дату, місце проведення судового засідання є рекомендовані повідомлення про вручення третій особі без самостійних вимог на предмет спору поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи від 08.05.2013 року та від 22.05.2013 року.

Відповідач участі свого представника в засідання суду 30.05.2013 року не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі (ухвали суду від 22.03.2013 року, від 24.04.2013 року, від 07.05.2013 року, від 21.05.2013 року) за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 25009 м. Кіровоград, вул. Комарова, 3. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, матеріали містять повідомлення про наступне судове засідання від 21.05.2013 року (а.с.106) в якому особисто розписався директор ПП "Комір", який був присутнім в судовому засіданні 21.05.2013 року про те, що він обізнаний щодо дати, часу та місця проведення наступного засідання і які документи необхідно подати відповідачеві до суду.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/475/13 в судовому засіданні 30.05.2013 року за відсутності представника відповідача, третьої особи та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 року між дочірнім підприємством "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (продавець, позивач) та приватним підприємством "Комір" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 21/09 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець зобов'язався виготовити та передати, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити з/бетоні вироби в асортименті (далі - товар).

Загальна сума договору складає 1 000 000,00 грн з врахуванням ПДВ (п. 1.3 Договору).

Як вбачається з п. 2.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, відповідно виставлених рахунків на умовах 100% передоплати.

Пунктом 3.1 передбачено обов'язок покупця оплатити та прийняти товар відповідно до виставленого рахунку.

Розділом 4 сторони угодили відповідальність сторін.

Так, згідно до п. 4.2 вказаного Договору за прострочку строків оплати товару, встановлених в цьому договорі і додатках до нього, покупець сплачує продавцю пеню в сумі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Даний Договір відповідно до п. 5.1, набрав чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року або до його повного виконання.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Сторонами складено та підписано Додаток № 1 до Договору - Специфікація з/б виробів в якій сторони зазначили найменування товару, кількість та ціну.

Як вбачається з матеріалів справи постачальником поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 73640,00 грн, що засвідчено видатковою накладною № РНГ-002719 від 25.09.2012 року.

Факт поставки товару ДП "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" через третю особу ПрАТ "Інтерагросистема" відповідачеві ПП "Комір" підтверджується також залізничною накладною від 25.09.2012 року (а.с . 13).

На виконання п .2.1 Договору позивачем виставлено відповідачеві для оплати рахунок -фактуру № 1157 від 21.09.2012 року на суму 73640,00 грн, яким встановлено термін сплати грошових коштів за поставлений товар 10 днів.

Таким чином, відповідач за отриману Продукцію за видатковою накладною № РНГ-002719 від 25.09.2012 року та рахуноком-фактурою № 1157 від 21.09.2012 року повинен був остаточно розрахуватись до 01.10.2012 включно.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару не виконано. Відповідно до копій банківських виписок (а.с. 15-20) відповідач за поставлений та отриманий товар перерахував позивачеві: 21.09.2012 року - 8000,00 грн; 21.11.2012 року - 3000,00 грн; 08.01.2013 року - 6000,00 грн; 18.01.2013 року - 1900,00 грн; 29.01.2013 року - 1500,00 грн; 15.02.2013 грн - 1990,00 грн, всього 22 390,00 грн.

У період з 01.09.2012 року по 17.12.02012 року сторонами складено та підписано акт звіряння розрахунків станом на 17.12.2012 року, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на вказану дату склала 62640,00 грн, що в свою чергу підтверджує прийняття ПП "Комір" поставленого ДП "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" товару та не оплату у повному обсязі та у визначений строк.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на день звернення до суду з даним позовом склала 51 250,00 грн з врахуванням часткових проплат.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач направив на адресу ПП "Комір" претензію № 182 від 18.02.2013 року разом з актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до опису вкладення у цінний лист від 18.02.2013 року (а.с.23, 35).

З урахуванням вищезазначеного та відсутністю заперечень і спростувань з боку відповідача вказаних обставин, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 51250,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість не сплачена у повному обсязі та в установлені Договором строки, позивач нарахував останньому пеню в сумі 46637,50 грн, 3% річних в сумі 640,60 грн за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, інфляційні втрати в сумі 159,72 грн за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 640,60 грн за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, інфляційні втрати в сумі 159,72 грн за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Господарський суд враховує, що пунктом 4.2 Договору сторони погодили за прострочку строків оплати товару, встановлених в цьому договорі і додатках до нього, покупець сплачує продавцю пеню в сумі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року на суму 46637,50 грн (51250,00 грн Х 0,% = 256,25 грн (пеня за один день), враховуючи період з 01.10.2012 року по 18.03.2013 року: 256,25 грн Х 182 дня = 46637,50 грн) не відповідає зазначеним вище правовим нормам.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 46637,50 грн, підлягають частковому задоволенню на суму 4410,03 грн за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, оскільки сума наданого позивачем розрахунку пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до рахунку за 21.09.2012 року на суму 73640,00 грн з урахуванням здійснених відповідачем проплат та граничної дати нарахування пені, яку зазначив позивач у своєму розрахунку (за період з 01.10.12 - 21.11.12 на суму 65640,00 грн пеня складає 1398,89 грн; за період з 22.11.12 - 08.01.13 на суму 62640,00 грн пеня складає 1232,26 грн; за період з 09.01.2013 - 18.01.13 на суму 56640,00 грн пеня складає 232,77 грн, за період з 19.01 - 29.01.13 на суму 54740,00 грн пеня складає 247,45 грн, за період з 30.01.13 - 15.02.13 на суму 53240,00 грн пеня складає 371,95 грн, за період з 16.02.13 - 31.03.13 на суму 51250,00 грн пеня складає 926,71 грн). Всього пеня за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 складає 4410,03 грн.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені, господарський суд відмовляє.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2013 року), відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" у сумі 1720,50 грн - судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про судовий збір", господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Комір" (25009 м. Кіровоград, вул. Комарова, 3, ідентифікаційний код 30663411) на користь дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (27500 м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 29, ідентифікаційний код 05784779) заборгованості в сумі 56460,35 грн, з яких: 51250,00 грн - основний борг, 4410,03 грн - пеня, 640,60 грн - три відсотка річних, 159,72 грн - втрати від інфляції та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення засвідчені належним чином направити відповідачу за адресою: 25009 м. Кіровоград, вул. Комарова, 3; ПрАТ "Інтерагросистема" за адресою: 15600, м.Мена, Чернігівська область, вул. Гастелло, 4.

Повне рішення складено 31.05.2013 року.

Суддя Т. В. Макаренко