Рішення

від 27.05.2013 по справі 916/1135/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 916/1135/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД";

До відповідача: Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ";

про визнання недійсним договору комісії

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 25.04.2013р. за вх. №1805/2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору комісії.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні від 20.05.2013 року жодних письмових чи усних пояснень не надавав, залишаючи вирішення справи на розсуд суду. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 20.05.2013р. по 27.05.2013р. на 10 год. 15 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.11.2005 року між Фінансовою компанією в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" та Відкритим акціонерним товариством „СІЛІКАТ" (в результаті реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД") був укладений договір комісії № К-6-05.

Згідно зазначеного договору, відповідач надає позивачу посередницькі послуги з продажу цінних паперів (акцій) ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" у кількості 742 119 штук за ціною не нижче 7 421,19 грн. за що відповідач отримує комісійну винагороду в розмірі 1% від суми договору.

08.11.2005 року на підставі договору комісії № К-6-05 були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів з Марченко О.М., Барановим О.А. та Бунякіним С.М.

Проте, грошові кошти за вказаними договорами не були перераховані, що спричинило тривалі судові процеси по відношенню до Марченко О.М., Баранова О.А. та Бунякіна С.М., Новицької Н.П, Дядюренко О.В., Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" про розірвання договорів купівлі-продажу цінних паперів та стягнення грошових сум за порушення зобов'язання.

Підставами звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД" до Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" є те, що підписуючи договір комісії № К-6-05 та уповноважуючи відповідача на укладення інших договорів, голова правління Відкритого акціонерного товариства „СІЛІКАТ" Баранов Олександр Аркадійович перевищив повноваження, надані йому статутом підприємства, при цьому ВАТ „СІЛІКАТ" на зборах не схвалило в подальшому укладені договори, а отже волі на укладення договору комісії та продаж акцій у ВАТ „СІЛІКАТ".

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір комісії від 01.11.2005 року № К-6-05, укладений між Фінансовою компанією в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" та Відкритим акціонерним товариством „СІЛІКАТ" (в результаті реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД") про надання посередницьких послуг з продажу цінних паперів (акцій) Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 15162" у кількості 742 119 штук за ціною не нижче 7 421,19 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Вимогами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вище встановлено господарським судом, 01.11.2005 року між Фінансовою компанією в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" (комісіонер) та Відкритим акціонерним товариством „СІЛІКАТ" (комітент) був укладений договір комісії № К-6-05.

В результаті реорганізації, Відкрите акціонерне товариство „СІЛІКАТ" було перетворене у Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД", 19.07.2010 року відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи ВАТ „СІЛІКАТ" в результаті реорганізації.

Згідно п. 1.1. укладеного договору, комісіонер надає комітенту посередницькі послуги з продажу цінних паперів (акцій) Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 15162" (емітент) у кількості 742 119 (сімсот сорок дві тисячі сто дев'ятнадцять) штук за ціною не нижче 7 421 (сім тисяч чотириста двадцять одна) гривня 19 копійок, за що комісіонер отримує комісійну винагороду в розмірі 1% від суми договору.

Господарським судом встановлено, що 08.11.2005 року на підставі договору комісії № К-6-05 були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів з Марченко Олександром Михайловичем (№ ВК-06-05/1 у кількості 296 900 штук за ціною 2 969 грн.), Барановим Олегом Аркадійовичем (№ ВК-06-05/2 у кількості 222 610 штук за ціною 2 226 грн.) та Бунякіним Сергієм Миколайовичем (№ ВК-06-05/3 у кількості 222 609 штук за ціною 2 226 грн.).

Оскільки грошові кошти за вказаними договорами купівлі-продажу не були перераховані, позивач звертався з позовом до Марченко О.М., Баранова О.А., Бунякіна С.М., Новицької Н.П., Дядюренко О.В., Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" про розірвання договорів купівлі-продажу цінних паперів та стягнення грошових сум за порушення зобов'язання.

Враховуючи ту обставину, що ВАТ „СІЛІКАТ" не є стороною оскаржуваних договорів і відсутні дані, що відповідач відступив на користь позивача право вимоги по договору комісії №К-6-05 від 01.11.2005 року, у позові позивачу було відмовлено.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про господарські товариства", акціонерне товариство діє на підставі статуту. Підписуючи договір комісії від 01.11.2005 року № К-6-05 голова правління ВАТ „СІЛІКАТ" Баранов Олександр Аркадійович діяв на підставі статуту, зареєстрованого від 04 серпня 1995 року виконкомом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси, реєстраційний номер 421-II, перереєстрований виконавчим комітетом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси, рішення №53 від 19.11.1996 року.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами.

Умовами статті 161 ЦК України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Згідно зі ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу, за якою рішення виконавчого органу приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників (членів), якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Виконавчим органом ВАТ „СІЛІКАТ" було правління. Голова правління лише очолює цей орган і відповідно до ст. 47-48 Закону України „Про господарські товариства" не може самостійно приймати рішення щодо діяльності товариства, а лише в складі правління.

Статтею 47 Закону України „Про господарські товариства" встановлено, що виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Таким чином, саме до меж компетенції Правління ВАТ „СІЛІКАТ" відноситься укладення угод від імені товариства про відчуження майна, а не до компетенції Голови правління одноособово.

Окрім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, вирішення питання про відчуження майна (акцій) у ВАТ "СІЛІКАТ" належало тільки Правлінню, виконавчому органу товариства, який є колегіальним органом і складається з 9-ти членів. Це відбувається шляхом проведення засідання Правління на якому і приймається відповідне рішення, яке оформляється протоколом і цей протокол Правління є єдиною підставою для укладення договору про відчуження майна.

З наведеного вбачається, що Голова правління ВАТ „СІЛІКАТ" Баранов Олександр Аркадійович одноосібно, тобто без розгляду цього питання членами правління та оформлення їхнього рішення відповідним протоколом, прийняв рішення про відчуження цінних паперів на користь осіб, які мали зацікавленість в їхньому придбанні та їм було достовірно відомо про характер набуття цих цінних паперів зважаючи на пов'язаність всіх сторін діловими стосунками.

28 грудня 2007 року відбулися чергові збори акціонерів ВАТ „СІЛІКАТ" на яких Баранова Олександра Аркадійовича було переобрано з посади Голови правління, на цих зборах, а також на інших зборах, що відбулись 27 травня 2008 року та 10 квітня 2009 року не було здійснено процедуру схвалення спірного договору Загальними зборами.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту п.5 ст. 267 ЦПК України вбачається, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, причини та підстави пропуску позивачем строку позовної давності, судом вбачається поважність цих причин, тому ухвалою господарського суду про порушення провадження по справі було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД" строк на звернення з даною позовною заявою до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідачів, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір комісії від 01.11.2005 року № К-6-05, укладений між Фінансовою компанією в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, буд. 44, код ЄДРПОУ 22502647) та Відкритим акціонерним товариством „СІЛІКАТ" (в результаті реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД") (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Ленінградське шосе, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 05518658) про надання посередницьких послуг з продажу цінних паперів (акцій) Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 15162" (код ЄДРПОУ 03118038) у кількості 742 119 штук за ціною не нижче 7 421,19 грн.

3. Стягнути з Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРИК-ІНВЕСТ" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, буд. 44, код ЄДРПОУ 22502647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАТ ЛТД" (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Ленінградське шосе, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 05518658) 1 147,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30 травня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.