Рішення

від 21.05.2013 по справі 925/508/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 925/508/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Коновалов І.В.- представник за довіреністю,

від відповідача - Душевіна Н.М. - за посадою, Терещенко С.І. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Смілапобут"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю побутове

підприємство "Красуня"

про виселення із нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілапобут" звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю побутове підприємство "Красуня", у якому просить зобов'язати відповідача повернути з оренди нежитлове приміщення загальною площею 53,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі цілісного майнового комплексу СКП "Побутсервіс" по вул. Тельмана, 2 в м. Сміла, Черкаської області, шляхом підписання акту приймання-передачі майна з оренди складеного на момент припинення договору оренди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Смілянським побутовим підприємством (правонаступником якого є позивач) та відповідачем 01.01.2006 був укладений договір оренди нежитлового приміщення №21. Кожного разу із закінченням одинадцятимісячного строку його дії в силу п. 4.3 цього договору та ч. 4 ст. 284 ГК України строк дії договору оренди №21 автоматично продовжувався на той самий строк і на тих же самих умовах, які ним були передбачені. 05.06.2012 та 19.06.2012 позивач направляв відповідачу заяви про припинення дії договору, у яких повідомив про своє небажання продовжувати його дію надалі. Однак на день розгляду справи відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав його позивачу за актом приймання-передачі як це передбачено умовами договору.

Заявою від 23.04.2013 №055 позивач змінив предмет позову та просить виселити відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 53,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі цілісного майнового комплексу СКП "Побутсервіс" по вул. Тельмана, 2 в м. Сміла, Черкаської області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові, посилаючись на те, що у зв'язку із незаконними діями позивача, ТОВ ПП «Красуня» з 09.10.2008 не займає спірне приміщення та не користується ним. Рішенням господарського суду Черкаської області у справі №07/5026/2750/2011 від 06.02.2012 позов ТОВ СП «Красуня» до ТОВ «Смілапобут» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 53,7 кв.м., яке знаходиться на І поверсі цілісного майнового комплексу СКП "Побутсервіс" по вул. Тельмана, 2 у м. Сміла, Черкаської області, шляхом виселення з цього приміщення ТОВ "Смілапобут" та вселення до цього ж приміщення ТОВ ПП "Красуня" було задоволено. Постановою Смілянського міськрайонного відділу ДВС від 18.07.2012 відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу від 09.07.2012, виданого на виконання рішення господарського суду від 06.02.2012 у справі №07/5026/2750/2011. Однак на день розгляду справи ТОВ ПП «Красуня» так і не було вселене у спірне приміщення, тому, відповідач вважає, що предмет спору відсутній, тому провадження у справі необхідно припинити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Згідно статті 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.05.2013 по 21.05.2013.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

01.01.2006 Смілянське комунальне підприємство "Побутсервіс" (Орендодавець правонаступником якого є ТОВ «Смілапобут» - позивач у справі) і товариство з обмеженою відповідальністю побутове підприємство "Красуня" (Орендар - відповідач у справі ) уклали договір оренди №21 (далі -договір) нежитлового приміщення загальною площею 53,7 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі цілісного майнового комплексу Смілянського комунального підприємства "Побутсервіс" за адресою: м. Сміла, вул. Тельмана, 2, для надання перукарських послуг.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди визначено з 01.01.2006 до 30.11.2006, що складає 11 місяців.

Пунктом 4. 3 договору його сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Термін дії договору за згодою сторін було продовжено на той самий строк, тобто на 11 місяців до жовтня 2007 включно.

Листом від 18.10.2008 №133 товариство з обмеженою відповідальністю "Смілапобут", повідомило товариство з обмеженою відповідальністю побутове підприємство "Красуня" про свій намір використовувати орендоване приміщення для власних потреб, у зв'язку з чим, просило звільнити приміщення.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.06.2008, яке залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.09.2008, у справі №05/2069 частково задоволено позов ТОВ "Смілапобут" до ТОВ побутового підприємства "Красуня" про зобов'язання звільнити та повернути приміщення і стягнення грошових коштів.

09.10.2008 на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 12.06.2008 у справі №05/2069, ТОВ побутове підприємство "Красуня" було виселено з приміщення площею 53,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі цілісного майнового комплексу Смілянського комунального підприємства "Побутсервіс" по вул. Тельмана, 2 у м. Сміла.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 рішення господарського суду Черкаської області від 12.06.2008 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.09.2008 у справі №05/2069 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням господарського суду Черкаської області від 09.02.2010 провадження у справі було припинено в частині вимоги про зобов'язання ТОВ побутового підприємства "Красуня" звільнити нежитлове приміщення, вимоги про стягнення грошових коштів задоволені частково.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.04.2010 рішення господарського суду Черкаської області від 09.02.2010 у справі №16-05/2069 скасовано повністю і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.04.2010 у справі №16-05/2069 залишена без змін.

Рішенням господарського суду від 06.02.2012, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012, у справі №07/5026/2750/2011, задоволено позовні вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні ТОВ побутове підприємство "Красуня" нежитловим приміщенням площею 53,7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі цілісного майнового комплексу Смілянського комунального підприємства "Побутсервіс" по вул. Тельмана, 2 у м. Сміла.

09.07.2012 на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2012, було видано відповідний наказ №07/5026/2750/2011.

Актом державного виконавця від 01.03.2013 Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконання наказу господарського суду Черкаської області №07/5026/2750/2011 від 09.07.2012, встановлено, що рішення суду про вселення ТОВ побутове підприємство "Красуня" виконано в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 у справі №07/5026/2750/2011, задоволено скаргу ТОВ побутового підприємства "Красуня" на дії державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції по примусовому виконання наказу господарського суду Черкаської області №07/5026/2750/2011 від 09.07.2012.

За доводами позивача, він у визначений договором строк попередив відповідача про своє небажання продовжувати договір надалі, проте, на день розгляду справи відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав його позивачу за актом приймання-передачі як це передбачено умовами договору.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення приміщення стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, нежитлове приміщення за адресою: вул. Тельмана, 2 у м. Сміла за договором оренди №21 від 01.01.2006 було передано ТОВ ПП «Красуня» в оренду терміном на 11 місяців до 30.11.2006.

Вказаний договір за своєю правовою пригодою є договором найму (оренди) та відповідає вимогам ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату, на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 ГК України строк дії оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місця після закінчення строку дії договору від вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містяться у п. 4.3 договору, згідно якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 06.02.2012, термін дії договору за згодою сторін було продовжено на той самий строк, тобто на 11 місяців до жовтня 2007 включно.

Спір щодо продовження дії договору, після жовтня 2007, був вирішений при розгляді справи №16-05/2069. У постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2010, зазначено, що за чинним законодавством та умовами договору від 01.01.2006 заперечення щодо умов продовження дії цього договору повинні бути пред'явлені орендодавцем саме протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, тобто після 30.10.2007, жодних вимог про звільнення приміщень позивачем не ставилось, доказів про пред'явлення будь-яких претензій чи заперечень протягом листопада 2007 стосовно користування відповідачем орендованим приміщенням судами не виявлено, між сторонами продовжували існувати договірні відносини з приводу оренди приміщення на першому поверсі цілісного майнового комплексу Смілянського комунального підприємства "Побутсервіс".

Разом з тим, суд не приймає заперечення відповідача, що вказаний договір не припинив свою дію і на час розгляду вказаної справи.

Так, статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Однією із підстав припинення договору, відповідно до п.2 ст.291 ГК України є закінчення строку, на який його було укладено.

Черговий строк дії договору оренди закінчився 31.05.12.

Позивач, з огляду на вимоги закону та договору, повідомив орендаря про відмову від подальшого продовження дії договору. Волевиявлення орендодавця щодо припинення договору оренди від 01.01.2006, підтверджується його листами від 05.06.2012 №056, №057 та 19.06.2012 №017, які направлялись та вручались відповідачу, про що свідчить поштове повідомлення про вручення листів та підписи про отримання листів (а. с. 16-22).

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства суд вважає, що договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію з червня 2012 року.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, відповідач повинен був звільнити орендоване ним приміщення на першому поверсі цілісного майнового комплексу, однак як зазначає позивач він продовжує користуватись ним.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо порушення його, як орендодавця, права розпорядження чи користування спірним майном та просить поновити їх шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення з огляду на таке:

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Право власності або інше речове право підлягає захистові відповідно до діючого законодавства, зокрема, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 у справі №07/5026/2750/2011 задоволено скаргу ТОВ побутового підприємства "Красуня" на дії державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції по примусовому виконання наказу господарського суду Черкаської області №07/5026/2750/2011 від 09.07.2012, визнано неправомірними дії державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції, які виразились у неправомірному закінченні виконавчого провадженняз примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №07/5026/2750/2011 від 09.07.2012, скасовано постанову від 04.03.2013 про закінчення ВП№36405858 у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення суду.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальність є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність судового акта, який вступив в законну силу.

З встановлених судом обставин при розгляді скарги вбачається, що у акті державного виконавця від 01.03.2013 не відображені фактичні обставини виселення відповідача з цього приміщення та вселення у нього стягувача. Позивач та відповідач не надали належних доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "Смілапобут" виселено із спірного приміщення, а ТОВ побутове підприємство "Красуня" вселене у нього. У спірному приміщенні, з дозволу боржника на підставі договорів суборенди частин спірного приміщення, працюють інші особи, які не є працівниками стягувача у виконавчому провадженні і не є боржниками у виконавчому провадженні. Боржник не заперечує факт використання спірного приміщення, з його дозволу, іншими особами, а не позивачем (стягувачем у виконавчому проваджені).

Оцінюючи докази у справі суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо примусового виселення ТОВ ПП «Красуня» із нежитлового приміщення до задоволення не підлягають оскільки, спірне приміщення позивачем не звільнено і відповідач у нього не вселений.

В процесі вирішення спору позивач не навів будь-яких інших підстав для виселення відповідача із нежитлового приміщення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що права позивача, як орендодавця, діями відповідача не порушені, відтак, його вимога про виселення ТОВ побутове підприємство "Красуня" є безпідставною і до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл сум судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач обґрунтував та довів витрати на послуги адвоката в сумі 800,00 грн., які пов'язані з підготовкою та розглядом справи.

Таким чином, на підставі ст. 49 ГПК України, сплачений у даній справі судовий збір повністю покладається на позивача та йому не відшкодовується, крім того, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення витрати на послуги адвоката в сумі 800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Смілапобут» (Черкаська область, м. Сміла, вул. Тельмана, буд. 2, код 33392319) на користь товариства з обмеженою відповідальністю побутове підприємства «Красуня» (Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, буд. 108, код 22796407) - 800,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27.05.2013

Суддя О.І.Кучеренко