Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а-12205/12/0170/29

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12205/12/0170/29

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 12.12.12 у справі № 2а-12205/12/0170/29

за позовом Приватного підприємства "Атлантік-Крим" (вул. Р. Люксембург, 22,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 позовні вимоги Приватного підприємства "Атлантік-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0003802204 від 12 вересня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Атлантік-Крим" судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Атлантік-Крим" з 13 жовтня 2005 року ПП "Атлантік-Крим" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Основним видом діяльності позивача, відповідно до Статуту, є оптова та роздрібна торгівля та інше (а.с.36-40).

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Інтерстрой-2011" за період січень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29 серпня 2012 року №5152/22-3/33848515 (а.с.8-13), яким встановлені порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим з ПП "Інтерстрой-2011" при придбанні та продажу товарів (послуг), які не були передані в порушення ст.ст.662,655,656 ЦК України;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1838 грн., у результаті чого зменшено суму від'ємного значення ряд. 24 на суму 1838 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на безпідставно сформованому позивачем податкового кредити по податковим накладним, отриманим від ПП "Інтерстрой-2011" на підставі нікчемного правочину на суму ПДВ в розмірі 1837,83 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ (вх.№9006382796 від 17.02.2012 року).

Відповідач посилається на те, що позивач при здійсненні господарської діяльності за січень 2012 року мав взаємовідносини з ПП "Інтерстрой-2011" (код ЄДРПОУ 37626563), вчинив правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є нікчемним. Перевіркою встановлено, що ПП "Інтерстрой-2011" за юридичною адресою підприємство не знаходиться, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, засоби транспортування, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою податкової вигоди.

На підставі зазначеного акту відповідачем 12 вересня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0003802204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1838 грн. (а.с.14).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Інтерстрой-2011" було вчинено правочин.

На виконання зазначеного вище правочину, позивачем до матеріалів справи долучені:

- податкова накладна №15 від 10.01.2012 року на суму 10154.00 грн.; №48 від 17.01.2012 року на суму 873.00 грн., (а.с.19);

- видаткові накладні №І-00015/01 від 10.01.2012 року на суму 10154.00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1692.33 грн.(а.с.20) та №І-00044/01 від 17.01.2012 року на суму 873.00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 145.50 грн.; видаткові накладні, виписані ПП "Атлантік-Крим" (а.с.60, 62, 64);

- звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку ПП "Атлантік-Крим" (а.с.16,17).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Колегія суддів ретельно дослідивши наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, приходить до висновку про підтвердження факту здійснення поставки товару по взаємовідносинам з ПП "Інтерстрой-2011", а також подальше використання цього товару у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість, сплачених за податковими накладними, що виписані ПП "Інтерстрой-2011" в загальній сумі ПДВ 1837,83 грн.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які були виписані ПП "Інтерстрой-2011", мають всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

В супереч ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на недійсність даних, відображених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Щодо висновків про нікчемність правочину, вчиненого з контрагентом ПП "Інтерстрой-2011", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 29 серпня 2012 року №5152/22-3/33848515 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2012 року №0003802204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 у справі № 2а-12205/12/0170/29 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва