Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а-2749/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-31416/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 по справі №2а-2749/09/2670 за позовом Кредитної спілки «Укркредитсервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позовні вимоги Кредитної спілки «Укркредитсервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2006 №0000152201/1/40083, та №0000152201/1/40084.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, прийняти нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 , п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової комплексної документальної перевірки Кредитної спілки «Укркредитсервіс» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), правильності здійснення валютних операцій, додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за період з 11.11.2004 по 01.01.2006, складено акт від 10.03.2006 №365-22/1-33227955, на підставі якого, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.05.2006 №0000152201/1/40083 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 107472,56грн., у тому числі 73854,32грн. основного платежу та 33618,24грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000152201/1/40084 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 148162,74грн., у тому числі 124935,10грн. основного платежу та 23227,64грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, податковий орган виходив з того, що плата за розгляд питання про надання кредиту не відноситься до доходів, визначених у п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також, що позивач повинен був зареєструватися як платник податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00грн. Операціями з поставки товарів (послуг) відповідач вважає отримання позивачем плати за надання кредиту в рамках укладених кредитних договорів з членами кредитної спілки.

Згідно зі ст.1 Закону «Про кредитні спілки» кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №120 від 16.12.2004 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва позивач був внесений до Реєстру неприбуткових організацій на підставі п.п.7.11.10 п.7.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом «в» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредитні спілки визнані неприбутковими організаціями. Підстави звільнення доходів неприбуткових організацій визначені у підпункту 7.11.4, який зазначає, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді внесків на інші потреби, передбачені законодавством, а також у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) кредитних спілок за внесками.

Згідно з абз. 2 п.п. 7.11.13 України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном пасивні доходи слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Відповідно до п.п.7.11.8 п.7.11 ст. 7 вказаного Закону доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в» підпункту 7.11.1 розподіляються виключно між їх засновниками (учасниками) у порядку, встановленому відповідним законодавством. За рахунок плати за надання своїм членам кредитів формується майно кредитної спілки, як то передбачено статтею 19 Закону України «Про кредитні спілки».

Отже, плата за надання кредиту відноситься до «пасивних доходів» позивача та звільняється від оподаткування на підставі п.п.7.11.4 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищезазначене, а також, що нарахування податкових зобов'язань обумовлено згідно акту перевірки наявністю отримання позивачем інших доходів ніж ті, що встановлені п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте судом наявність таких обставин не встановлена, нарахування позивачеві податкових зобов'язань є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв