Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-6363/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6363/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДФ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000722301, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року задоволено позов ТОВ «ДФ ТРЕЙД», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012р №0000722301 прийняте Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, як і недійсність чи нікчемність господарських договорів позивача з його контрагентом, відповідачем суду не надано, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статті, 203,215,216, 662, статті 655 , статті 656 Цивільного кодексу України, а також пункту 187.1, статті 187, пункту 198.1., пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 421587,00 грн. є необґрунтованими, у зв»язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення - визнано протиправним та скасоване.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДФ Трейд» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд», за результатами якої складено Акт від 27.11.2012 № 453/22-2/37474520 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки податковим органаном зазначено про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої, частини другої статті 215, статті 216, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статті 662, статті 655 і статті 656 Цивільного кодексу України, а також пункту 187.1, статті 187, пункту 198.1., пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість у сумі 421587,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000722301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 526984,00 грн., з них 421587,00 грн. за основним платежем і 105397,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач - ТОВ «ДФ Трейд» мав господарські правовідносини з контрагентом ТОВ «Компанія «Укргазбуд», з яким позивачем було укладено відповідні договори 1 червня 2012 року: Договір поставки № 0000106, Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ДГУ - 000067, Договір на послуги з фасування продукції № ДГУ - 000066 та Договір на послуги з розширення ринку збуту № ДГУ- 000068.

Вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія «Укргазбуд» надано суду (копії яких наявні в матеріалах справи та детально відображені судом першої інстанції в постанові) видаткові та податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт, копії рахунків - фактур, копії додатків до Актів про прийняття товарів і матеріалів, копії актів здачі-приймання робіт, тобто відповідні первинні бухгалтерські документи, зауважень щодо форми чи змісту яких податковим органом не висловлено.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування та порядок і підстави його формування визначені Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Так, Податковим кодексом України в п. 187.1 ст. 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України вказано, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, вищенаведені норми законодавства свідчать про те, що суб'єкт господарювання вправі сформувати податковий кредит тільки при наявності відповідних документів - податкових накладних, виписаних особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що податок на додану вартість в по правовідносинах із ТОВ «Компанія «Укргазбуд» був включений позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованим як платник ПДВ у встановленому порядку.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів визнання укладених позивачем з його контрагентом угод на придбання товарів (виконання робіт) недійсними чи нікчемними, а посилання відповідача на їх фіктивність є безпідставним, та правильно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки укладені угоди є такими, що відповідають вимогам цивільного законодавства, заперечень на зворотнє, зокрема, наявності відповідного судового рішення чи вироку суду по кримінальній справі, які б набрали законної сили, відносно посадових осіб позивача чи ТОВ «Компанія «Укргазбуд», відповідачем не надано.

Також, не містить Акт перевірки жодних даних на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію або свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Укргазбуд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Більш того, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2013р. по справі №2а-18036/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р., визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №5 від 20.11.2012р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Компанія «Укргазбуд».

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи Відповідача про фіктивність(нікчемність) господарських договорів між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Укргазбуд», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства, виходячи з презумпції правомірності правочинів, визначених ст.204 ЦК України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі, як і в Акті перевірки, на висновки експерта від 22.10.2012 № 556 та спеціаліста від 20.11.2012 №640, як на підставу правомірності винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі висновки для вивчення і дослідження суду не було надано, а зі змісту Акта перевірки (сторінка 14) видно, що предметом експертного дослідження за наслідками якого було складено висновок спеціаліста від 20.11.2012 № 640 були певні документи, без зазначення їх чіткого переліку, назви і відношення до обставин справи.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, предметом дослідження при проведені експертизи за наслідками якої було складено висновок спеціаліста від 22.10.2012 № 556 були: картка реєстрації електронних заявок на посилений сертифікат ЕЦП, картка приєднання до договору про надання послуг з обробки даних, видачі і обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, а не первинні бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції між позивачем і відповідачем, з огляду на вказане та на положення ч.2 ст.71, ч.1 ст.70 КАС України, такі на висновки спеціаліста та експерта, не є доказами у справі в розумінні положень КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсними господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення таких договорів та фактичне їх виконання контрагентом для Позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.