Ухвала

від 09.04.2014 по справі 2а-6363/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Київ К/800/32050/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року

у справі № 2а-6363/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДФ ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ДФ ТРЕЙД»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському р-ні)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ДФ ТРЕЙД» звернулось у грудні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському р-ні про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012 року № 0000722301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 421 587,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 105 397,00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд», за результатами якої складено акт від 27.11.2012 року № 453/22-2/37474520, у якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України, а також п. 187.1 ст. 187, п. 198.1., п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в наслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 421 587,00 гривень.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 року № 0000722301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 421 587,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 105 397,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормами п. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, вірно зазначили, що суб'єкт господарювання вправі сформувати податковий кредит тільки при наявності відповідних документів - податкових накладних, виписаних особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у червні 2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Укргазбуд» було укладено ряд договорів: поставки, надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, надання послуг з фасування продукції та надання послуг з розширення ринку збуту.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, копій рахунків-фактур, копій додатків до актів про прийняття товарів і матеріалів, копій актів здачі-приймання робіт, які у ході розгляду справи досліджено судами попередніх інстанцій, зауважень щодо форми чи змісту яких податковим органом не висловлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Укргазбуд» позивачем включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період правомірно, оскільки був сплачений товариством у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованим як платник податку на додану вартість у встановленому порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності твердження податкового органу про фіктивність укладених позивачем з його контрагентом угод з придбання товарів (виконання робіт), оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів про визнання останніх недійсними чи нікчемними.

Разом з тим, оскільки відповідачем не доведено наявності відповідного судового рішення чи вироку суду по кримінальній справі, які б набрали законної сили, відносно посадових осіб позивача чи ТОВ «Компанія «Укргазбуд», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що укладені угоди є такими, що відповідають вимогам цивільного законодавства.

Крім того, відповідачем не доведено, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію або свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Укргазбуд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Більш того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 2а-18036/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 5 від 20.11.2012 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Компанія «Укргазбуд».

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано спростовані доводи податкового органу про фіктивність (нікчемність) господарських договорів укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Укргазбуд», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства, виходячи з презумпції правомірності правочинів, визначених ст. 204 ЦК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на висновки експерта від 22.10.2012 року № 556 та спеціаліста від 20.11.2012 року № 640, як на підставу правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки такі висновки для вивчення і дослідження судам не було надано.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зі змісту акта перевірки встановлено, що предметом експертного дослідження за наслідками якого було складено висновок спеціаліста від 20.11.2012 року № 640 були певні документи, без зазначення їх чіткого переліку, назви і відношення до обставин справи, а щодо висновку спеціаліста від 22.10.2012 року № 556, то судами встановлено, що предметом дослідження при проведені експертизи, за наслідками якої складено останній, були: картка реєстрації електронних заявок на посилений сертифікат ЕЦП, картка приєднання до договору про надання послуг з обробки даних, видачі і обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, а не первинні бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентом, а тому дані посилання податкового органу судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції між ТОВ «ДФ ТРЕЙД» та ТОВ «Компанія «Укргазбуд» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи, що позивачем віднесено суми сплаченого податку на додану вартість за угодами з ТОВ «Компанія «Укргазбуд» до податкового кредиту у відповідності до вимог ПК України, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському р-ні від 11.12.2012 року № 0000722301 та правомірно його скасували.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 2а-6363/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно