Постанова

від 29.05.2013 по справі 2а-9036/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року 15:30 № 2а-9036/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВиборного органу громадян Первинної професійної спілки «Профсоюз» до треті особиДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби Сорокін Олександр Васильович, Карпенко В'ячеслав Олександрович про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення за участю представників сторін:

від позивача - Митнюк В.І., Ткаченко О.О., Понежа Д.Д., Карпенко В.О., Смоль О.В., Сорокін О.В., Кривенко Н.П., Ільченко С.С., Колмаков В.С.

від відповідача - Пащенко В.А.

третя особа 1 - Сорокін О.В.

третя особа 2 - Карпенко В.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виборний орган громадян Первинна професійна спілка «Профсоюз» (далі по тексту - позивач, ППС «Профсоюз») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 квітня 2009 року №0000661750/0, від 06 липня 2009 року №0000661750/1, від 28 серпня 2009 року №0000661750/2 та від 28 жовтня 2009 року №0000661750/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що суми, виплачені членам організації, на які було нараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відповідно до підпункту 4.3.5. пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не підлягають включенню до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 16 вересня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 16 вересня 2010 року, судом відкладалось на 23 вересня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2010 року зупинено провадження у справі № 2а-9036/10/2670 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 2а-7998/09/2670 та №2а-8002/09/2670.

Відповідно до приписів частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року поновлено провадження у справі № 2а-9036/10/2670 за позовом Виборного органу громадян Первинна професійна спілка «Профсоюз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень та призначено її до судового розгляду на 13 березня 2013 року.

У судове засідання 13 березня 2013 року представник відповідача не з'явився, що стало підставою для оголошення перерви в судовому розгляду справи до 04 квітня 2013 року.

У судовому засіданні 04 квітня 2013 року судом оголошувалась перерва до 10 квітня 2013 року та 24 квітня 2013 року для надання представникам позивача часу подати уточнення позовних вимог та витребувані судом документи.

На виконання вимоги суду 10 квітня 2013 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000661750/3 від 28 жовтня 2009 року.

Судове засідання, призначене на 24 квітня 2013 року, судом відкладалось на 20 травня 2013 року у зв'язку з необхідністю викликати свідків.

У судовому засіданні 20 травня 2013 року судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Сорокіна Олександра Васильовича та Карпенка В'ячеслава Олександровича, які позов підтримали та просили його задовольнити, проведено заміну неналежного відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) та оголошено перерву до 29 травня 2013 року у зв'язку з надходженням клопотання представника позивача про надання часу для примирення сторін.

У судовому засіданні, призначеному на 29 травня 2013 року, представники позивача та треті особи підтримали позов та просили його задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ППС «Профсоюз» зареєстрована 31 травня 2005 року Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві за №10681200000005672 та 08 липня 2005 року взята на облік як платника податків у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У період з 06 квітня 2009 року по 22 квітня 2009 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 06 квітня 2009 року №528/22-01 та наказу від 06 квітня 2009 року №443, відповідно до постанови слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 березня 2009 року №71-00163 проведено позапланову виїзну перевірку ППС «Просфоюз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року.

В ході зазначеної перевірки працівниками податкового органу, відповідно до виписок банку Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, виявлено надання суб'єктом господарювання протягом періоду, що перевірявся грошових позик фізичним особам - не працівникам підприємства, які у відповідний період повернуті не були.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про порушення з боку позивача підпункту «ї» пункту 1.3., пункту 1.15. статті 1, підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4, підпункту «а» пункту 17.2. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що і стало підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 28 квітня 2009 року №0000661750/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 2421813,00 грн., з яких 807271,00 грн. за основним платежем та 1614542,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатом проведення платником податків адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення, скарги ППС «Профсоюз» задоволені не були, що стало підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень - рішень від 06 липня 2009 року №0000661750/1, від 28 серпня 2009 року №0000661750/2 та від 28 жовтня 2009 року №0000661750/3.

Не погоджуючись із названими рішеннями та з урахуванням подання представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення від 28 жовтня 2009 року №0000661750/3.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2006 року між позивачем та Кредитною спілкою «Голосіївська» було укладено Договір Додаток до договору довгострокового кредитування №601/К, за яким остання з метою заохочення членів ППС «Профсоюз» та поліпшення їх соціального стану сприяє довгостроковому кредитування членів ППС «Профсоюз» шляхом надання кредитних коштів під забезпечені позикові зобов'язання, повернення коштів оформлені борговими цінними паперами.

25 травня 2007 року між 20 членами ППС «Профсоюз» та ППС «Профсоюз» було укладено договори позики та управління майном.

Згідно першого договору член ППС «Профсоюз» отримував грошові кошти на термін 5 років у розмірі, визначеному у договорі, а згідно другого договору - передавав ППС «Профсоюз» простий вексель з правом довірчої власності (на цей вексель) з правом його відчуження строком на 5 років.

28 травня 2007 року на виконання пункту 1.8. Договору Додаток до договору довгострокового кредитування №601/К від 04 січня 2006 року, між позивачем та Благодійною установою «РСТд» укладено договір відповідального зберігання зазначених векселів, згідно якого останньою прийняті на зберігання векселі, виписані членами ППС «Профсоюз» з правом передання їх на зберігання до КС «Голосіївська».

У послідуючому, відповідно до положень Договору Договір Додаток до договору довгострокового кредитування №601/К від 04 січня 2006 року, КС «Голосіївська» провела перерахування грошових коштів на рахунок Благодійної організації «РСТд», яка відповідно до Договору доручення від 10 жовтня 2007 року, укладеного з ППС «Профсоюз», передала першій прості векселя, отримані на підставі Договору відповідального зберігання від 28 травня 2007 року, а отримані грошові кошти перерахувала на розрахунковий рахунок ППС «Профсоюз».

Протягом липня - серпня 2007 року ППС «Профсоюз» на виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до договорів позики, перерахувала на особові рахунки своїх членів грошові кошти у відповідних розмірах, що і було виявлено працівниками податкового органу під час перевірки.

Зі змісту Акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих під час розгляду справи, вбачається, що підставою для нарахування податкового зобов'язання стало виявлення, за наслідками вивчення виписок банку Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, не проведення погашення фізичними особами отриманих позик.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV з наступними змінами і доповненнями, у редакції на момент винесення оскаржуваного рішення (далі по тексту - Закон України від 22.05.2003р. №889-IV).

Пунктом 1.6. статті 1 зазначеного Закону передбачено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 4.2. статті 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV визначений вичерпний перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, пунктом 4.3. названої статті визначено види доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

Зокрема, підпункт 4.3.23. пункту 4.3. статті 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV неоподатковуваним доходом визначає основну суму депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основну суму кредиту, що отримується платником податку, а також суму виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02.01.1992р. в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулось.

Відповідно до положень статті 1046 та статті 1054 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) метою укладення договору позики та кредитного договору є отримання на визначений у них час позивальником, зокрема, грошових коштів із зобов'язанням повернути їх позикодавцеві або кредитодавцеві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що суми, отримані на підставі договору позики можуть вважатись сумою кредиту, про яку йде мова у підпункті 4.3.23. пункту 4.3. статті 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV.

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України так і за її межами.

З урахування викладеного, слід дійти висновку, що сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

Виключно у разі невиконання фізичною особою зобов'язання по поверненню грошових коштів, тобто після закінчення терміну дії договору, у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк.

За таких обставин, суми коштів, отримані членами ППС «Профсоюз» протягом липня - серпня 2007 року, на підставі договорів позики не є доходом, який включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку до закінчення терміну, на який ці кошти були надані, тобто до 2012 року.

Посилання відповідача на підпункт 4.2.9. статті 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV на обґрунтування правомірності нарахування податкового зобов'язання, а саме на те, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткові блага, які надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, які прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням, суд вважає помилковим, оскільки суми, отримані членами ППС «Профсоюз» передані на підставі цивільних договорів, а отже, порядок їх оподаткування визначений наведеними вище положеннями пункту 4.3. статті 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 15 січня 2008 року у справі № К-36752/06, від 29 травня 2012 року у справі № К-25821/10, від 03 вересня 2012 року у справі № К-10292/09, від 26 листопада 2012 року у справі № К-15833/10, від 20 лютого 2013 року № К-17262/09.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 28 жовтня 2009 року №0000661750/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Виборного органу громадян Первинна професійна спілка «Профсоюз» (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8-б, ЄДРПОУ 33494040) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко