Рішення

від 16.12.2006 по справі 33/281-06(21/118-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/281-06(21/118-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.06р.

Справа № 33/281-06(21/118-06)

За позовом:           відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області

відповідача: закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром", м. Єнакієве Донецької області 

про: стягнення 4489 грн. 92 коп. недостачі

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача:  представник Бойко Н.Л. за довіреністю № 71-4016 від 18.08.06

від відповідача:   не явився

засіданні приймали участь: -

 Суть спору:

Подано позов про стягнення з закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром”  4489 грн. 92 коп.  вартості вагової недостачі коксової продукції (з ПДВ та ж/д тарифом) та судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим, що відповідно до договору №  У1631\2002\881 від 21.04.03 року  20 квітня 2003 року  на адресу надійшов коксовий горішок.

. Вантаж надійшов на адресу позивача за вагою відправника зазначеною у вказаних залізничних накладних, оскільки він прибув без ознак втрати та псування, залізниця його видала без перевірки ваги у відповідності зі статтею 52 Статуту залізниць України. Під час зважування вагонів з коксовою продукцією на 100 тонних тензометричних вагах позивачем виявлена недостача вантажу у кількості 10,2 тн.

Факт недостачі коксової продукції, у кількості 10,2тн., комісія по прийманню продукції підтвердила своїми підписами у акті № 01-520 від 21.04.03. Зазначений акт складено у відповідності з вимогами п. п. 9 та 16 Інструкції П-6. За висновками комісії по прийому вантажу причина виявленої недостачі це неправильно зазначена маса вантажу у залізничних накладних.  

Позивач надав заяву в порядку ст..22 ГПК України, в якій  просить суд  вартість недостачі стягнути з закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром”.

Представник позивача позов  та доповнення  підтримав та просить  задовольнити  вимоги  в заявленій сумі.

Відповідач  у відзиві на позовну заяву  № 02-1616 від 04.12.06  просить суд в позові відмовити, мотивуючи тим: що згідно до ст. 24 Статуту Залізниць України відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній несуть вантажовідправники (якщо буде доведена їх вина);   виявлена недостача зафіксована актом приймання продукції № 3184  від  21.04.03, який складений в порушення Інструкції П-6, а саме п. 14 (недостача встановлена без зважування тари шляхом порівняння ваги нетто продукції, яка була вказана в накладних, з вагою потягів від ваги брутто, визначеному при зважуванні; приймання продукції проводилось без участі  представника відповідача 2; порушено п.4.3 ГСТУ 322-12-2-94.;  вказаний акт представником відповідача Сорокіною Т.Ф.   не підписаний, що є доказом відсутності її при прийманні; порушення п. 21 Інструкції П-6 щодо видачі разового посвідчення. Просить суд в позові відмовити.

Представник відповідача заперечення підтримав.

В засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши  надані докази, заслухавши попередні  пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В  :

27-30.12.2003 року  між корпорацією „Науково –виробнича інвестиційна група „Інтрепайп”  та   ВАТ “Нікпопольський завод феросплавів” (далі позивач) було укладено договір №  У1631\2002\881 з специфікаціями №№ 1,2,3.

Відповідно до умов  договору   продавець (відповідач-1)  зобов'язується  поставити і передати у власність покупця (позивач по справі)  продукцію,  в подальшому товар, а покупець прийняти і оплатити цю продукцію, асортимент, кількість і ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід'ємною його частиною.

Цивільний Кодекс України (далі ЦК України) набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України –ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004р.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР  зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно  для вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться

Поставка товару здійснювалась залізничним транспортом.

Згідно з п. 6.1   договору  сторони узгодили, що   приймання продукції по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкцій П-6, П-7.

Пунктом 6 умов вищеназваного договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (із змінами і доповненнями). Даним пунктом договору сторонами також узгоджено, що у випадку виявлення нестачі товару при прийманні його вантажоотримувачем виклик представників продавця та вантажовідправника є обов'язковим.

Позивач платіжними дорученнями № 2617  від 27.03.03  сплатив   корпорації 28000000 грн.   (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача вантаж надійшов  на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці  від вантажовідправника - ЗАТ акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром”    ( відповідач  по справі)   20.04.03  у відповідності до залізничних накладних  (а.с.17-22).

Прибув вантаж –коксовий горішок , кокс доменний, коксовий дріб'язок  у справних,  не пошкоджених вагонах та виданий позивачу без перевірки ваги згідно п. 52 Статуту залізниць України, що підтверджується штемпелем на залізничних накладних.

Із  матеріалів справи вбачається, що приймання продукції було проведено  позивачем  за участю представника  відповідача,  була  виявлена  вагова недостача  коксового горішку   у напіввагонох  –10,2 тони, що підтверджується актом № 3184 від 21.04.03 про приймання  продукції по кількості (а.с.15).

Відповідно до ст. 34 ГПК України  визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що вказаний акт не підписаний представником відповідача ( в розділі „Підписи” відсутній підпис представника Сорокіної Т.Ф. ).

Загальна вартість недостачі, згідно  розрахунку позивача  становить 10,2 т, що складає  4489 грн. 92 коп., в том числі залізничний тариф  та ПДВ.

Як вбачається із спірного акту про  приймання продукції по кількості недостача виникла із-за не правильного визначення ваги відправником.

Позовні вимоги не  підлягають задоволенню з огляду на наступне:  із матеріалів справи вбачається , що  відповідач  являється вантажовідправником  продукції. Згідно ст. 22 Статуту залізниць України накладні по яким відповідач  відвантажив на адресу  позивача продукцію  - коксовий горішок  10-25, кокс доменний та коксовий дріб'язок   є договором на надання послуг з перевезення. Тобто спірні відносини між позивачем та відповідачем  виникли не з договору  постачання, а з договору залізничного перевезення, який укладений між відповідачем та залізницею на користь позивача -  вантажоотримувача.

Відповідальність  за збереження вантажу, своєчасність його поставки відправник несе відповідно до чинного законодавства України  - постанови КМУ  України від 06.04.1998 р. № 457 „Про  затвердження Статуту  залізниць України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості( № П-6). Так згідно з п. 24 постанови  КМУ України №457 від 06.04.1998 р. вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки  неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Приймання продукції відбулося  згідно з  Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6  ( далі –„Інструкція П-6”)  за участю представника  відповідача.  

Пунктом 14  вказаної Інструкції  встановлюється порядок  перевірки ваги нетто, згідно якого при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її із під продукції.. Результат перевірки  оформлюється актом. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.  Із матеріалів справи не вбачається, що позивачем  здійснено переважування тари вагону для визначення ваги нетто.  З наданого акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу  в спосіб, зазначений в Інструкції.

Посилання позивача на ГСТУ 322-12-2-94 (яким встановлено порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах) та на п. 3.4  зазначеного ГСТУ (за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості) судом не приймається з огляду на наступне:

Пунктом 4.3 ГСТУ 322-12-2-94  “Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір  проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ГСТУ 23083 в момент розвантаження вагонів з коксом. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 – формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

Також п. 4.3 ГСТУ 322-12-2-94  передбачено, що допускається використовувати  для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла,  масову долю загальної вологи, визначеного у постачальника та вказану в документі про якість.

Крім того що обов'язок виклику представників продавця та вантажовідправника для приймання продукції за кількістю обумовлений п.6.1 договору  і такий обов'язок позивача узгоджується з вимогами п. 17 Інструкції № П-6.

Із матеріалів справи вбачається, що  представник відповідача діяв на підставі довіреності від 21.02.2003 року , а не на підставі разового посвідчення як того вимагає п. 21 Інструкції П-6.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі  покласти на позивача відповідно  до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями  33, 43, 49, 82-85, 11112  Господарського процесуального  кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                              Т. Разіна

рішення оформлено та підписано відповідно

до ст. 84 ГПК України  „18” грудня  2006 р.