Постанова

від 27.05.2013 по справі 816/2262/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2262/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Таценюка В.Д.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компанія Тацна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2013 року позивач Приватне підприємство "Компанія Тацна" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0013662301/2014 від 07.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Компанія Тацна" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку з поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 10814/10/23-112 від 28.05.2012 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України за результатами господарської діяльності з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), оскільки право на формування витрат підтверджується письмовим договором, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними документами, які надавалися до податкового органу. ФОП ОСОБА_4 включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

13 травня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Компанія Тацна" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку з поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 10814/10/23-112 від 28.05.2012 року, встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 4287 грн. Заниження позивачем податку на прибуток відповідач пов'язує з нікчемністю угоди, укладеної між Приватним підприємством "Компанія Тацна" та ФОП ОСОБА_4 Зазначає, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортної документації на перевезення придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару та вважає, що ФОП ОСОБА_4 здійснює операції, пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Посилається на довідку ДПІ у Московському районі м. Харкова від 29.12.2011 року № 170/1702/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Строймаркет" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та вказує, що ФОП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з ТОВ "Строймаркет", що має ознаки фіктивності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Компанія Тацна" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.12.2008 року, ідентифікаційний код 36195117, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 23.12.2008 року за № 38845, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 361951116037 (а.с. 17-18).

У термін з 29.10.2012 року по 30.10.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Компанія Тацна" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку з поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 10814/10/23-112 від 28.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 (а.с. 17-29), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 4287 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угоди, укладеної між Приватним підприємством "Компанія Тацна" та ФОП ОСОБА_4

07.12.2012 року на підставі акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0013662301/2014, яким Приватному підприємству "Компанія Тацна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 4287 грн., з них, за основним платежем - в сумі 4287 грн. (а.с. 10).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 30.03.2011 року між Приватним підприємством "Компанія "Тацна" (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 118 (а.с. 210), згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали в асортименті і кількості згідно накладних, а покупець купити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору). Передача товару відбувається партіями, згідно заявок покупця, на складі продавця. Кількість та комплектність товару зазначається у видатковій накладній. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок. Покупець оплачує товари за цінами, вказаними у рахунках-фактурах. Розрахунки по цьому договору проводяться у безготівковому порядку (п. 2.1, п. 2.4, п. 2.8, п. 3.1, п. 3.4 договору).

Як вбачається з акту перевірки позивачем здійснювалися господарські операції згідно укладеного з ФОП ОСОБА_4 договору купівлі-продажу № 118 від 30.03.2011 року на протязі липня, серпня та вересня 2011 року, на підтвердження чого позивачем до Кременчуцької ОДПІ були надані первинні документи бухгалтерського обліку, про що зазначено у акті перевірки /а.с. 20-22/.

Суд зазначає, що Кременчуцька ОДПІ, вважаючи правочин нікчемним вцілому, зменшує позивачу валові витрати за серпень 2011 року на суму 18640 грн. (а.с. 28, 25-26).

При цьому відповідачем зменшуються позивачу валові витрати по господарській операції з ФОП ОСОБА_4 навіть не за весь період серпня 2011 року. Так, позивачем було надано до перевірки видаткові та податкові накладні, складені у серпні 2011 року на загальну суму без ПДВ 28263,99 грн. (а.с. 20-22), тоді як Кременчуцька ОДПІ робить висновки щодо завищення валових витрат виключно на суму 18640 грн., вибираючи вибірково певні видаткові та податкові накладні, перелік яких наведено таблиці на сторінці 9 акту (а.с. 25-26).

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні та змісту акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу зроблено Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків акту попередньої перевірки позивача від 10.09.2012 року № 3504/22-209/36195117, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 30-42).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактичне отримання будівельних матеріалів згідно укладеного договору з ФОП ОСОБА_4 у серпні 2011 року позивач підтверджує копіями наступних документів:

- видаткових накладних: від 23.08.2011 року № 2564, від 23.08.2011 року № 2565, від 23.08.2011 року № 2566, від 23.08.2011 року № 2567, від 23.08.2011 року № 2568, від 31.08.2011 року № 2672, від 31.08.2011 року № 2674, від 31.08.2011 року № 2679, від 31.08.2011 року № 2681, від 31.08.2011 року № 2683, від 31.08.2011 року № 2684, від 16.08.2011 року № 2474, від 16.08.2011 року № 2475, від 16.08.2011 року № 2476, від 19.08.2011 року № 2506, від 02.08.2011 року № 2277;

- податкових накладних: від 22.08.2011 року № 333, від 22.08.2011 року № 337, від 23.08.2011 року № 347, від 23.08.2011 року № 348, від 23.08.2011 року № 349, від 30.08.2011 року № 461, від 30.08.2011 року № 462, від 30.08.2011 року № 472, від 30.08.2011 року № 471, від 30.08.2011 року № 475, від 30.08.2011 року № 476, від 16.08.2011 року № 248, від 16.08.2011 року № 249, від 16.08.2011 року № 250, від 18.08.2011 року № 290, від 01.08.2011 року № 029.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи та досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, про що відображено у акті перевірки (а.с. 20-22, 25-26).

Розрахунок за товари між позивачем та ФОП ОСОБА_4 проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Облік розрахунків за одержані від ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності у серпні 2011 року на суму 33946,49 грн. відображено позивачем по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2011 року (а.с. 67).

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою Приватного підприємства "Компанія "Тацна" ОСОБА_5 та придбаний товар транспортувався силами Приватного підприємства "Компанія "Тацна". Копії трудової книжки ОСОБА_5, наказу Приватного підприємства "Компанія "Тацна" № 6 від 05.01.2009 року про призначення ОСОБА_5 на роботу за сумісництвом на посаду заступника директора по будівництву, витягу з журналу реєстрації довіреностей, наказу ТОВ "Універсальна фірма "Татон" № 7-юр від 09.02.2009 року "Про автотранспорт", свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договору оренди автомобіля від 24.01.2011 року, подорожніх листів наявні в матеріалах справи.

Згідно письмових пояснень позивача від 12.05.2013 року вих. № 36 (а.с. 225) придбані у ФОП ОСОБА_4 у серпні 2011 року будівельні матеріали були реалізовані ТОВ "Універсальна фірма "Татон", на підтвердження чого надано копії: договору купівлі-продажу від 01.04.2011 року № 01-04, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, банківських виписок (а.с. 99-135).

Як вбачається з акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 Приватне підприємство "Компанія "Тацна" у перевіряємому періоді мало право на здійснення та фактично здійснювало такий вид діяльності за КВЕД як 51.53.2 - Оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 18), тому придбання та подальша реалізація будівельних матеріалів іншому контрагенту не суперечить видам господарської діяльності позивача, які він мав право здійснювати у перевіряємому періоді.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а-1670/6756/12 за позовом Приватного підприємства "Компанія "Тацна" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені на підставі акту перевірки № 3504/22-209/36195117 від 10.09.2012 року, залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі № 2а-1670/6756/12, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2012 року № 0012452301/157 та № 0012442301/1444 (а.с. 47-52).

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зазначеним вище судовим рішенням у адміністративній справі встановлено обставини щодо отримання позивачем у серпні 2011 року придбаних у ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей згідно договору купівлі-продажу № 118 від 30.03.2011 року; щодо транспортування товару та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача; встановлено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним правочином.

Суд зазначає, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність правочину з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ФОП ОСОБА_4 не встановлені.

Посилання відповідача на те, ФОП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з ТОВ "Строймаркет", що має ознаки фіктивності, не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ФОП ОСОБА_4, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними суб'єктами господарювання та підприємством позивача.

Можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року № 0013662301/2014 є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія Тацна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 грудня 2012 року № 0013662301/2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія Тацна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2013 року.

Суддя С.С. Сич