Ухвала

від 30.07.2013 по справі 816/2262/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 816/2262/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 816/2262/13-а

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Тацна"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Компанія "Тацна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0013662301/2014 від 07.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Компанія Тацна" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку з поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 10814/10/23-112 від 28.05.2012 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України за результатами господарської діяльності з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), оскільки право на формування витрат підтверджується письмовим договором, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними документами, які надавалися до податкового органу. ФОП ОСОБА_1 включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, приписів Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Компанія Тацна" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.12.2008 року, ідентифікаційний код 36195117, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 23.12.2008 року за № 38845, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 361951116037 (а.с. 17-18).

У термін з 29.10.2012 року по 30.10.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Компанія Тацна" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку з поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 10814/10/23-112 від 28.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 (а.с. 17-29), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 4287 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угоди, укладеної між Приватним підприємством "Компанія Тацна" та ФОП ОСОБА_1

07.12.2012 року на підставі акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0013662301/2014, яким Приватному підприємству "Компанія Тацна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 4287 грн., з них, за основним платежем - в сумі 4287 грн. (а.с. 10).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року № 0013662301/2014 є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 30.03.2011 року між Приватним підприємством "Компанія "Тацна" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 118 (а.с. 210), згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали в асортименті і кількості згідно накладних, а покупець купити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору). Передача товару відбувається партіями, згідно заявок покупця, на складі продавця. Кількість та комплектність товару зазначається у видатковій накладній. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок. Покупець оплачує товари за цінами, вказаними у рахунках-фактурах. Розрахунки по цьому договору проводяться у безготівковому порядку (п. 2.1, п. 2.4, п. 2.8, п. 3.1, п. 3.4 договору).

Як вбачається з акту перевірки позивачем здійснювалися господарські операції згідно укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору купівлі-продажу № 118 від 30.03.2011 року на протязі липня, серпня та вересня 2011 року, на підтвердження чого позивачем до Кременчуцької ОДПІ були надані первинні документи бухгалтерського обліку, про що зазначено у акті перевірки /а.с. 20-22/.

Кременчуцька ОДПІ, вважаючи правочин нікчемним вцілому, зменшує позивачу валові витрати за серпень 2011 року на суму 18640 грн. (а.с. 28, 25-26).

При цьому відповідачем зменшуються позивачу валові витрати по господарській операції з ФОП ОСОБА_1 навіть не за весь період серпня 2011 року. Так, позивачем було надано до перевірки видаткові та податкові накладні, складені у серпні 2011 року на загальну суму без ПДВ 28263,99 грн. (а.с. 20-22), тоді як Кременчуцька ОДПІ робить висновки щодо завищення валових витрат виключно на суму 18640 грн., вибираючи вибірково певні видаткові та податкові накладні, перелік яких наведено таблиці на сторінці 9 акту (а.с. 25-26).

Зі змісту акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу зроблено Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків акту попередньої перевірки позивача від 10.09.2012 року № 3504/22-209/36195117, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 30-42).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактичне отримання будівельних матеріалів згідно укладеного договору з ФОП ОСОБА_1 у серпні 2011 року позивач підтверджує копіями наступних документів:

- видаткових накладних: від 23.08.2011 року № 2564, від 23.08.2011 року № 2565, від 23.08.2011 року № 2566, від 23.08.2011 року № 2567, від 23.08.2011 року № 2568, від 31.08.2011 року № 2672, від 31.08.2011 року № 2674, від 31.08.2011 року № 2679, від 31.08.2011 року № 2681, від 31.08.2011 року № 2683, від 31.08.2011 року № 2684, від 16.08.2011 року № 2474, від 16.08.2011 року № 2475, від 16.08.2011 року № 2476, від 19.08.2011 року № 2506, від 02.08.2011 року № 2277;

- податкових накладних: від 22.08.2011 року № 333, від 22.08.2011 року № 337, від 23.08.2011 року № 347, від 23.08.2011 року № 348, від 23.08.2011 року № 349, від 30.08.2011 року № 461, від 30.08.2011 року № 462, від 30.08.2011 року № 472, від 30.08.2011 року № 471, від 30.08.2011 року № 475, від 30.08.2011 року № 476, від 16.08.2011 року № 248, від 16.08.2011 року № 249, від 16.08.2011 року № 250, від 18.08.2011 року № 290, від 01.08.2011 року № 029.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи та досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, про що відображено у акті перевірки (а.с. 20-22, 25-26).

Розрахунок за товари між позивачем та ФОП ОСОБА_1 проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Облік розрахунків за одержані від ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності у серпні 2011 року на суму 33946,49 грн. відображено позивачем по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2011 року (а.с. 67).

Товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою Приватного підприємства "Компанія "Тацна" ОСОБА_2 та придбаний товар транспортувався силами Приватного підприємства "Компанія "Тацна". Копії трудової книжки ОСОБА_2, наказу Приватного підприємства "Компанія "Тацна" № 6 від 05.01.2009 року про призначення ОСОБА_2 на роботу за сумісництвом на посаду заступника директора по будівництву, витягу з журналу реєстрації довіреностей, наказу ТОВ "Універсальна фірма "Татон" № 7-юр від 09.02.2009 року "Про автотранспорт", свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договору оренди автомобіля від 24.01.2011 року, подорожніх листів наявні в матеріалах справи.

Згідно письмових пояснень позивача від 12.05.2013 року вих. № 36 (а.с. 225) придбані у ФОП ОСОБА_1 у серпні 2011 року будівельні матеріали були реалізовані ТОВ "Універсальна фірма "Татон", на підтвердження чого надано копії: договору купівлі-продажу від 01.04.2011 року № 01-04, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, банківських виписок (а.с. 99-135).

Як вбачається з акту перевірки від 30.10.2012 року № 4516/22-209/36195117 Приватне підприємство "Компанія "Тацна" у перевіряємому періоді мало право на здійснення та фактично здійснювало такий вид діяльності за КВЕД як 51.53.2 - Оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 18), тому придбання та подальша реалізація будівельних матеріалів іншому контрагенту не суперечить видам господарської діяльності позивача, які він мав право здійснювати у перевіряємому періоді.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а-1670/6756/12 за позовом Приватного підприємства "Компанія "Тацна" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені на підставі акту перевірки № 3504/22-209/36195117 від 10.09.2012 року, залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі № 2а-1670/6756/12, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2012 року № 0012452301/157 та № 0012442301/1444 (а.с. 47-52).

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зазначеним вище судовим рішенням у адміністративній справі встановлено обставини щодо отримання позивачем у серпні 2011 року придбаних у ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей згідно договору купівлі-продажу № 118 від 30.03.2011 року; щодо транспортування товару та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача; встановлено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним правочином.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочину з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ФОП ОСОБА_1 не встановлені.

Посилання відповідача на те, ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з ТОВ "Строймаркет", що має ознаки фіктивності, не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ФОП ОСОБА_1, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними суб'єктами господарювання та підприємством позивача.

Можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року № 0013662301/2014 є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року по справі № 816/2262/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 816/2262/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.