Постанова

від 27.05.2013 по справі 816/2097/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2097/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Дьоміної Т.Г.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофер" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082202/357 від 27.02.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофер" по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови від 08.02.2013 року старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А., за результатами якої складено акт від 13.02.2013 року № 369/224-09/24827454.

Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України за результатами господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною. Вказує, що господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер, отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності.

14 травня 2013 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти прозову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофер" по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови від 08.02.2013 року старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А., що набрала форму акта від 13.02.2013 року № 369/224-09/24827454, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофер" п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 5494 грн.

Заниження позивачем податку на додану вартість відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет", оскільки зазначене підприємство було створене для здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Зазначає, що позивачем до перевірки не надано документального підтвердження взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Посилається на висновки акту № 2828/22-222/24370523 від 10.09.2012 року "Про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Арвет" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.03.2008 року по 31.05.2012 року" та на постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за фактом створення та придбання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арвет" (далі - ТОВ "Арвет").

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофер", ідентифікаційний код 24827454, є юридичною особою, зареєстрований платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 26.05.1997 року, індивідуальний податковий номер 248274516034 (а.с. 26).

У термін із 12.02.2013 року по 13.02.2013 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофер" по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови від 08.02.2013 року старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 року № 369/224-09/24827454 (а.с. 25-33), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 5494 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій із ТОВ "Арвет" та нікчемністю угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофер" та ТОВ "Арвет".

На підставі акту перевірки від 13.02.2013 року № 369/224-09/24827454 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0000082202 від 27.02.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Гофер" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 6867 грн., з них, за основним платежем - в сумі 5494 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1373 грн. (а.с. 24).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

У відповідності до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Верховний Суд України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 10.11.2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 101127 (а.с. 51), відповідно до умов якого продавець зобов'язується на виконання умов даного договору передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію: будівельні матеріали, металеві конструкції, запасні частини, товари виробничо-технічного призначення та інше в обсязі й номенклатурі (асортиментах), згідно видаткових накладних (п. 1.1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофер" включено до складу податкового кредиту листопада 2011 року суму податку на додану вартість 5494,24 грн. згідно податкової накладної № 18 від 15.11.2011 року, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет" .

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що оплата за товарно-матеріальні цінності згідно вказаної податкової накладної позивачем не здійснена, відтак, позивачем не була сплачена сума ПДВ в ціні придбаного товару.

Факт передачі придбаного згідно договору купівлі-продажу № 101127 від 10.11.2011 року представник позивача підтверджує копіями видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної та рахунку-фактури.

Разом з тим, вказані документи на письмові запити Кременчуцької ОДПІ № 3073/10/22-112 від 08.10.2012 року та № 36532/10/22-12 від 20.11.2012 року позивачем до перевірки не надавалися, що не заперечується позивачем та підтверджується листами ТОВ "Гофер" № 222 від 19.10.2012 року та № 235 від 30.11.2012 року (а.с. 34-37).

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання , крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку, оскільки вони не надавалися до перевірки, а відтак вважається, що документи були відсутні у позивача на час складення звітності.

Суд відхиляє доводи позивача з посиланням на залиття документів у результаті аварії, що сталася 15.01.2012 року, виходячи з наступного.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів , визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів , зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Згідно п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, позивач у разі знищення документів зобов'язаний був повідомити відповідача про цю подію у один із зазначених вище способів. Вказане повідомлення і є належним доказом втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів того, що він повідомляв Кременчуцьку ОДПІ про втрату документів у строк та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про залиття від 15.01.2012 року та акт про знищення документів від 16.01.2012 року (а.с. 96, зворот а.с. 96) судом до уваги не приймаються. Крім того, з акту від 16.01.2012 року неможливо встановити, що під час залиття знищено саме документи по господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет".

Суд також бере до уваги, що за приписами п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Разом з тим, позивачем станом на момент отримання запитів від Кременчуцької ОДПІ та складення акту перевірки не відновлено документи, які за його твердженням, були знищені залиттям ще 15.01.2012 року.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ним на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ 13.01.2012 року надавалися документи по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет", оскільки по-перше: позивачем надавалися копії документів, а не їх оригінали. Разом з тим, оригінали вказаних документів, у тому числі і оригінал податкової накладної , яка є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача, на вимогу Кременчуцької ОДПІ позивачем до перевірки не надано. По-друге, позивачем надсилалися копії не всіх документів, які надані до суду.

Суд також враховує, що представником позивача на уточнюючі питання суду не надано жодних пояснень з приводу того, коли та яким чином були відновлені втрачені документи по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет", що згідно листа ТОВ "Гофер" від 30.11.2012 року № 235 (а.с. 36) були безповоротно пошкоджені.

Акти приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, складені між позивачем та ВАТ "Полтавський ГЗК" не можуть бути беззаперечним доказом того, що товарно-матеріальні цінності, які вказані у даних актах, були отримані саме від Товариством з обмеженою відповідальністю "Арвет". Вказані акти також не надавалися позивачем до перевірки.

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про неможливість проведення перевірки ТОВ "Арвет" у зв'язку з відсутністю підприємства ТОВ "Арвет" за зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується актом від 10.09.2012 року № 2828/22-222/24370523, копія якого наявна у матеріалах справи.

Разом з тим, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Отже, висновки відповідача у акті перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту листопаду 2011 року та відповідно заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 5494 грн. по господарській операції з ТОВ "Арвет" ґрунтуються на вимогах податкового законодавства України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич