Ухвала

від 16.10.2013 по справі 816/2097/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 816/2097/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гофер» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гофер» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в л е н о:

У квітні 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Гофер» (далі по тексту - ТОВ «Гофер»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) № 0000082202/357 від 27.02.2013 року, яким йому на підставі акта перевірки 369/22.4-09/24827454 від 13.02.2013 року за встановлені порушення п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість в вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на загальну суму 6.867 грн. з яких у т. ч. 5.494 грн. за основним платежем, 1.373 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на хибність висновків податного органу, викладених в Акті від 13.02.2013 року № 369/22.4-09/24827454 «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Гофер» по взаємовідносинам з ТОВ «Продсервіс 2012» (код 38066089), ТОВ «Самі Груп» (код 37026307), ТОВ «Леда-Ком» (код 37740565), ТОВ «Сі Гейт» (код 37265617), ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» (код 32921777), ТОВ «Анві Продукт» (код 37106984), ТОВ «Арвет» (код 24370523), ТОВ «Стар Прайм» (код 37403093), ТОВ «Печерський міст ЛТД» (код 19015286), ПП «Дан-Кремінь» (код 35328465), ТОВ «Чєнгун» (код 36520455), ТОВ «Економ-Ресурс» (код 36581701), ТОВ «Імпекс Продгарант» (код 37142844), ТОВ «Верес Груп» (код 37400946), ТОВ «Спецпродсервіс» (код 37024734), ТОВ «ПГ «Інтєксторг» (код 37144143), ТОВ «Реал Інвест» (код 36088493) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови від 08.02.2013 року старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А.» (далі Акт перевірки), щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства за результатами господарських відносин із ТОВ «Арвет», оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною. Вказує, що господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер, отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог підприємства відмовлено.

Судове рішення вмотивоване посиланням на відсутність підтвердження, належними первинними документами, факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арвет». Вважає подані ТОВ «Гофер», як докази позовних вимог, первинні фінансові та бухгалтерські документи недостатніми для підтвердження правомірності віднесення відповідних сум до податкового кредиту, оскільки вони не надавалися до перевірки, а відтак вважається, що документи були відсутні у позивача на час складення звітності.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, враховуючи межі апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін із 12.02.2013 року по 13.02.2013 року посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Гофер» по взаємовідносинам з ТОВ «Продсервіс 2012» (код 38066089), ТОВ «Самі Груп» (код 37026307), ТОВ «Леда-Ком» (код 37740565), ТОВ «Сі Гейт» (код 37265617), ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» (код 32921777), ТОВ «Анві Продукт» (код 37106984), ТОВ «Арвет» (код 24370523), ТОВ «Стар Прайм» (код 37403093), ТОВ «Печерський міст ЛТД» (код 19015286), ПП «Дан-Кремінь» (код 35328465), ТОВ «Чєнгун» (код 36520455), ТОВ «Економ-Ресурс» (код 36581701), ТОВ «Імпекс Продгарант» (код 37142844), ТОВ «Верес Груп» (код 37400946), ТОВ «Спецпродсервіс» (код 37024734), ТОВ «ПГ «Інтєксторг» (код 37144143), ТОВ «Реал Інвест» (код 36088493) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови від 08.02.2013 року старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Гофер» не надало документального підтвердження взаємовідносин з рядом контрагентів, у тому числі ТОВ «Аверт», пояснюючи листом № 235 від 30.11.2012 року «… про неможливість надання копій документів, оскільки документи діяльності підприємства за 2011 рік були безповоротно пошкоджені внаслідок аварії, що сталася в приміщенні офісу» перевірка проведена на підставі даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: бази даних Кременчуцької ОДПІ: АІС «Аудит», АІС «Облік платників податків», АРМ (Бест Звіт), АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 року № 369/22.4-09/24827454 (а.с. 25-33), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 5.494 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій із ТОВ «Арвет» та нікчемністю угоди, укладеної між ТОВ «Гофер» та ТОВ «Арвет».

Вказаних висновків податковий орган дійшов у тому числі з урахуванням інформації закріпленої в акті ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва від 10.09.2012 року № 2828/22-222/24370523 про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аверт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.03.08 року по 31.05.12 року, яким зафіксовано неможливість фактичного здійснення ТОВ «Аверт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Аверт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Встановлено, що ТОВ «Аверт» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі акту перевірки від 13.02.2013 року № 369/22.4-09/24827454 Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000082202 від 27.02.2013 року, яким ТОВ «Гофер» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6.867 грн., з них, за основним платежем - в сумі 5.494 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1.373 грн. (а.с. 24).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, враховуючи інформацію встановлену в ході проведення перевірки підприємства-позивача, виходив з того, що ТОВ «Гофер» не надано беззаперечних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарської діяльності підприємства.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодекс у України (далі - ПК України) право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, п. 198.6 ст. 196 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є відсутність підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі знищення документів платник податку зобов'язаний повідомити відповідача про цю подію у один із зазначених вище способів. Вказане повідомлення і є належним доказом втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

Судом встановлено, що 10.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Арвет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 101127 (а.с. 51), відповідно до умов якого продавець зобов'язується на виконання умов даного договору передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію: будівельні матеріали, металеві конструкції, запасні частини, товари виробничо-технічного призначення та інше в обсязі й номенклатурі (асортиментах), згідно видаткових накладних (п. 1.1 договору). Оплата за товарно-матеріальні цінності, згідно вказаної податкової накладної, позивачем не здійснена, відтак, позивачем не була сплачена сума ПДВ в ціні придбаного товару.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Гофер» включено до складу податкового кредиту листопада 2011 року суму податку на додану вартість 5.494,24 грн. згідно податкової накладної № 18 від 15.11.2011 року, виписаної ТОВ «Арвет» .

Факт передачі придбаного згідно договору купівлі-продажу № 101127 від 10.11.2011 року представник позивача підтверджує копіями видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної та рахунку-фактури.

Разом з тим, судом встановлено, що вказані документи на письмові запити Кременчуцької ОДПІ № 3073/10/22-112 від 08.10.2012 року та № 36532/10/22-12 від 20.11.2012 року позивачем до перевірки не надавалися, що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи в суду першої інстанції та підтверджується листами ТОВ «Гофер» № 222 від 19.10.2012 року та № 235 від 30.11.2012 року (а.с. 34-37).

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Гофер» повідомляло Кременчуцьку ОДПІ про втрату документів у строк та в порядку, встановленому Податковим кодексом України позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для розгляду наданих позивачем ксерокопій первинних документів бухгалтерського обліку в якості належного підтвердження правомірності формування податкового кредиту, оскільки вони не надавалися до перевірки, а відтак вважається, що документи були відсутні у позивача на час складення звітності.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ТОВ «Гофер» на те, що ним на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ 13.01.2012 року підприємством надавалися документи по взаємовідносинам з ТОВ «Арвет», оскільки по-перше: позивачем надавалися копії документів, а не їх оригінали. Разом з тим, оригінали вказаних документів, у тому числі і оригінал податкової накладної, яка є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача, на вимогу Кременчуцької ОДПІ позивачем до перевірки не надано. По-друге, позивачем надсилалися копії не всіх документів, які надані до суду.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ «Гофер» та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Обставини справи встановлені правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому з урахуванням положень ст. 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гофер» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року по справі № 816/2097/13-а залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 жовтня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова