Рішення

від 30.05.2013 по справі 1527/15350/12

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/15350/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Пепеляшкова О.С.

при секретарі Лапчинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 18 у місті Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВМВ" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулось ТОВ „ВМВ", яке вказало, що є власником нежитлових будівель, розташовані за адресою - АДРЕСА_1 які складаються з основної будівлі під літ. „А", загальною площею 463,5 кв.м., підсобних будівель під літ. „Б", „В", вбиральні під літ. „Г", розташованих на земельній ділянці 3 211 кв.м., проте ця нерухомість вибула з володіння позивача на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси за № 2-2345/04, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на це майно, та за останнім КП ОМБТІ та РОН було зареєстровано право власності на це майно; ОСОБА_2 14.06.2005р. в подальшому продав вказані будівлі ОСОБА_8, а представник останньої 29.06.2005р. уклав договір купівлі - продажу спірних будівель з ОСОБА_9; 14.11.2005р. ОСОБА_9 продав спірне майно ОСОБА_1, а той в свою чергу 26.04.2010р. уклав договір дарування нерухомого майна з ОСОБА_10; 09.11.2011р. ОСОБА_10 уклала три договори купівлі - продажу спірного приміщення з ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 - по 1/3 частці нежилого приміщення, яки 23.02.2012р. як нові власники спірного приміщення уклали договір про поділ нерухомого майна, згідно якого було здійснено поділ нерухомого майна на три самостійних об'єкта та встановлено порядок користування зазначеним нерухомим майном.

Посилаючись на те, що судових справ між ТОВ «ВМВ» та громадянином ОСОБА_2 ніколи не було, та згідно відповіді Суворовського районного суду м. Одеси данні за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВМВ» про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди у архіві суду відсутні, а у справі за вказаним номером містяться матеріали спору між зовсім іншими сторонами щодо іншого предмету спору, тобто рішення суду є підробленим, посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 234, 318, 321, 388, 658 ЦК України, ТОВ „ВМВ" просить:

- визнати недійсним договір від 14.06.2005р., що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо купівлі-продажу нежитлових будівель, загальною площею 463,5 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір про поділ нерухомого майна від 23.02.2012 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

- витребувати у ОСОБА_5. ОСОБА_11 та ОСОБА_6 не житлові приміщення, загальною площею 239,8 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- судові витрати покласти в рівних частках на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини, а також вказав, що тривалий час про існування вказаних договорів позивачу було невідомо через те, що спірні будівлі фактично з 2002 року не використовувались ТОВ «ВМВ» та перебувають у занедбаному стані.

Представник відповідача ОСОБА_2 вимоги позову визнала в повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те, що за словами самого ОСОБА_2 він ніколи до суду з вимогами про визнання договорів дійсними, визнання права власності на спірне майно не звертався - тобто до суду не позивався, на прохання колишньої дружини прийняв участь у відчуженні нерухомості, деталі йому не відомі.

Інші особи до суду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно в порядок, передбачений чинним процесуальним законодавством, причини неявки суду не повідомили, приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 звернулась до суду з листом з проханням розглядати справу у її відсутність.

ОСОБА_15 звернулась до суду з заявою про визнання позову та письмовими поясненнями про те, що спірний об'єкт нерухомості їй ніколи фактично не належав, за купівлю-продаж грошові кошти нею ніколи не сплачувались та не отримувались, угода укладалась за проханням знайомих.

Вислухавши пояснення представників ТОВ „ВМВ" та ОСОБА_2, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ „ВМВ" є власником нежилих будівель, що розташовані за адресою - АДРЕСА_1 та складаються з основної будівлі під літ. „А", загальною площею 463,5 кв.м., підсобних будівель під літ. „Б", „В", вбиральні під літ. „Г", розташованих на земельній ділянці 3 211 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 12.02.2002р. (а.с .9-12), відповідно до акту передачі державного майна від 15.02.2002р. й відповідного реєстраційного посвідчення КП ОМБТІ та РОН (а.с. 13,14), й 01.06.2004р. ТОВ „ВМВ" уклало договір оренди землі з Одеською міською радою на земельну ділянку площею 3 290 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 15-20). Вартість об'єкту нерухомості складає 44 850 грн.

На підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10.03.2004р. за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „ВМВ" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежиле приміщення 463,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 3 211 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 це право було зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН (а.с .93-94, 95).

Проте, як убачається з відповіді Суворовського районного суду м.Одеси, згідно перевірки алфавітних показників реєстрації цивільних справ за 2004-2005 роки данні за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „ВМВ" про визнання права власності на не житлові будівлі у архіві суду відсутні (а.с. 28, 155).

Відповідно до копії постанови про порушення кримінальної справи від 03.08.2006р. прокуратурою Одеської області було порушено кримінальну справу за фактом підроблення та надання в КП ОМБТІ та РОН підробленого документа для реєстрації права приватної власності на об'єкт, розташований за адресою - м .Одеса, Миколаївська дорога, 285 - рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10.03.2004р. (а.с. 58-59).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 16.06.2005р., посвідченого ПН ОМНО ОСОБА_16, реєстровий номер 5549, ОСОБА_2 продав нежилі приміщення загальною площею 463,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 3 211 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 ОСОБА_8 (а.с. 96-97).

ОСОБА_17, який діяв за довіреністю від ОСОБА_8 - а.с. 110, 130, 138, 139), відповідно до копії договору купівлі-продажу від 29.06.2005р., посвідченого ПН ОМНО ОСОБА_18, реєстровий № 8762, продав цей об'єкт нерухомості ОСОБА_9 (а.с. 100-101).

14.11.2005р. ОСОБА_9 продав, як убачається з копії договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ОМНО ОСОБА_18, реєстровий № 16316, спірне майно ОСОБА_20 (а.с. 106-107).

В свою чергу, згідно копії договору дарування, посвідченого ПН ОМНО ОСОБА_21, реєстровий № 304, 26.04.2010р. ОСОБА_20 подарував ОСОБА_10 нежилі приміщення, загальною площею 239,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці площею 3 211 кв.м. (а.с. 21).

Як убачається з копій договорів купівлі-продажу, поділ майна, ОСОБА_10 продала ОСОБА_5 1/3 частину вказаного майна, та остання, а також ОСОБА_6, ОСОБА_4, яким належала також по 1/3 частині нежитлових будівель на підставі договорів купівлі-продажу від 09.11.2011р., уклали 23.02.2012р. договір, посвідчений ПН ОМНО ОСОБА_7, реєстровий № 209, відповідно до умов якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 й ОСОБА_6 здійснили поділ цього майна на три самостійних об'єкта (а.с . 22, 23).

За положеннями ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Змісту цієї статті відповідають положення ст. 321 ЦК України.

Право власності відповідно до ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

А право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару - ст. 658 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину, а саме - у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Проте, як роз'яснює пленум ВСУ в своїй Постанові від 06.11.2009 за N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" в п. 10, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Тобто, згідно положень цієї норми права, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі тощо.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині вимог про витребування у добросовісних набувачів - з чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 нежилих будівель, розташованих за адресою - АДРЕСА_1 які складаються з основної будівлі під літ. „А", загальною площею 463,5 кв.м., підсобних будівель під літ. „Б", „В", вбиральні під літ. „Г", розташованих на земельній ділянці 3 211 кв.м., як такого, що було вибуло з володіння власника не з його волі.

В силу статті 88 ЦПК України з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача має бути стягнуто 448,50 грн., понесених позивачем судових витрат у вигляді сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам - в рівних частках з кожної.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218, 293 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ВМВ" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВМВ" (код ЕДРПОУ 19041616) з чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 нежилі будівлі, розташовані за адресою - АДРЕСА_1 та складаються з основної будівлі під літ. „А", загальною площею 463,5 кв.м., підсобних будівель під літ. „Б", „В", вбиральні під літ. „Г", розташованих на земельній ділянці 3 211 кв.м.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВМВ" (код ЕДРПОУ 19041616) понесені судові витрати в сумі 149,50 грн. з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя