Постанова

від 15.05.2013 по справі 826/1237/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2013 року 09:25 № 826/1237/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвої А.С., за участю представників: позивача - Лисиці С.В., відповідача - Литвиненка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 січня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» (далі - ТОВ «НВП «РОМСАТ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 826/1237/13-а призначено до судового розгляду на 20 лютого 2013 року.

20 березня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 20 березня 2013 року, до 03 квітня 2013 року, до 24 квітня 2013 року (відкладення), до 15 травня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» (код ЄДРПОУ 21611854) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 30 червня 1999 року. Вказане товариство розташоване за адресою: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, будинок 89-А.

ТОВ «НВП «РОМСАТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24 червня 1994 року за № 2882/S та перебуває на обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200041550 від 26 квітня 2012 року ТОВ «НВП «РОМСАТ» є платником податку на додану вартість.

В період з 02 серпня 2012 року по 08 серпня 2012 року (з 09.08.2012 р. по 15.08.2012 р. відбувалось складання акту) Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «РОМСАТ» (код за ЄДРПОУ 21611854) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вортімпекс» (код за ЄДРПОУ 33735085) за період з 01.11.2010 року по 29.02.2011 року, за результатами якої складено Акт № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 5 350 199 грн., в тому числі по періодам: у листопаді 2010 року - 1 190 154 грн., у грудні 2010 року - 1 321 372 грн., у січні 2011 року - 1 954 465 грн., у лютому - 884 208 грн.

17 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року.

29 серпня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002932220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5 978 081,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 5 350 199 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 882,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 05 листопада 2012 року № 7244/10/12-114 та від 17 січня 2013 року № 736/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками Акту, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, та вважає, що висновки Акту протиправні та суперечать чинному законодавству України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взято до уваги дані Акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 89/22-08/33735085 від 29.03.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортімпекс» (код за ЄДРПОУ 33735085) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590) за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року» (далі - Акт № 89/22-08/33735085 від 29.03.2012 р.), в якому містяться присилання на кримінальну справу № 50-6270, порушеної 03.02.2012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Крім того, в Акті № 89/22-08/33735085 від 29.03.2012 р. міститься посилання на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 115/23-3/36302590 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», код за ЄДРПОУ 36302590, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року».

Посилання податкового органу в Акті № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року на результати зустрічних звірок, проведених ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва, на думку позивача, жодним чином не підтверджує відсутність правових наслідків здійснення операцій ТОВ «НВП «РОМСАТ» із ТОВ «Вортімпекс».

Позивач вважає, що вищевказані висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між ТОВ «НВП «РОМСАТ» та ТОВ «Вортімпекс».

В своєму позові позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 29 серпня 2012 року № 0002932220.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «НВП «РОМСАТ» повністю відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01 листопада 2010 року між ТОВ «НВП «РОМСАТ» (далі - Покупець) та ТОВ «Вортімпекс» (далі - Продавець) було укладено Договір поставки № 0111/10-01 (далі - Договір № 0111/10-01), по умовам якого, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця кабель та обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного Договору.

Сума Договору складає: вартість обладнання - 5 748 688,38 грн., ПДВ 20% - 1 149 737,67 грн. Загальна вартість - 6 898 426,05 грн. (п. 2.1 Договору № 0111/10-01).

04 січня 2011 року між ТОВ «НВП «РОМСАТ» (далі - Покупець) та ТОВ «Вортімпекс» (далі - Продавець) було укладено Договір поставки № 040111 (далі - Договір № 040111), по умовам якого, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця кабель та обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного Договору.

Сума Договору складає: вартість обладнання - 4 941 081,12 грн., ПДВ 20% - 988 216,22 грн. Загальна вартість - 5 929 297,34 грн. (п. 2.1 Договору № 040111).

На виконання умов Договору № 0111/10-01, Продавцем у листопаді 2010 року були виписані податкові накладні на суму 5 950 672 грн., ПДВ - 1 190 154,34 грн.

На виконання умов Договору № 040111, Продавцем у грудні 2010 року були виписані податкові накладні на суму 6 606 858 грн., ПДВ - 1 321 371,71 грн.

На виконання умов вказаного договору, в січні 2011 року були виписані податкові накладні на суму 9 772 326 грн., ПДВ - 1 954 465,32 грн.

На виконання умов вказаного договору, в лютому 2011 року були виписані податкові накладні на суму 4 421 039,45 грн., ПДВ - 884 207,87 грн.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договори № 0111/10-01, № 040111 від імені ТОВ «НВП «РОМСАТ» підписані директором Антонюком О.А., а від імені ТОВ «Вортімпекс» - директором ОСОБА_4

Також, дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Також, підтвердженням того, що товари та послуги, які були придбані ТОВ «НВП «РОМСАТ» у ТОВ «Вортімпекс» були використані в господарській діяльності позивача, шляхом їх продажу на внутрішньому ринку України, є Договір купівлі-продажу обладнання № 0106/10-03 від 01.06.2010 р., укладений між ТОВ «НВП «РОМСАТ» та ТОВ «МОБІБУМ» (з терміном дії до 31.05.2011 р.), Договір підряду № 0401/10-С від 04.01.2010 р., укладеного між ТОВ «НВП «РОМСАТ» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Горизонт» м. Донецьк (з терміном дії до 31.12.2010 р.), Договір про надання телекомунікаційних послуг № 010402 від 04.01.2011 р., укладений між ТОВ «НВП «РОМСАТ» та ПП «Колумбус» (з терміном дії до 31.01.2011 р.) та рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуг.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних, контрагент позивача за Договорами № 0111/10-01, № 040111 був зареєстрований як платник податку.

Згідно даних Акту № 89/22-08/33735085 від 29.03.2012 р., Держаною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, в зв'язку з чим свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вортімпекс» анульоване лише 15.04.2011 р.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наданий відповідачем вирок від 08.05.2012 р. у справі № 1/0109/50/2012 жодним чином не стосується ані позивача, ані контрагента позивача.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Вортімпекс» нікчемними в Акті № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року є висновки Акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортімпекс» (код за ЄДРПОУ 33735085) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590) за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року» від 29.03.2012 року № 89/22-08/33735085, в якому є посилання на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», код за ЄДРПОУ 36302590, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року» від 07.03.2012 року № 115/23-3/36302590, в якому міститься інформація, що господарські відносини ТОВ «Укрдрім» із платниками податків здійснюються за межами правового поля.

Оцінивши вказані висновки податкових органів, які лягли в основу висновку відповідача в Акті № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року, суд зазначає, що позивач не здійснював жодних операцій з ТОВ «Укрдрім», а тому порушення цим контрагентом норм податкового законодавства жодним чином не впливає на формування ТОВ «НВП «РОМСАТ» податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, з дослідженої в судовому засіданні нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_4 (директор підприємства-контрагента) від 10.01.2013 р. встановлено, що в 2010-2012 рр. ОСОБА_4 був беззмінним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортімпекс», під його керівництвом здійснювався оптовий продаж телекомунікаційного обладнання, комплектуючих та його елементів. В період, з листопада по грудень 2010 року та з січня 2011 року по лютий 2012 року, ТОВ «Вортімпекс» здійснювало поставки телекомунікаційного обладнання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ». Товар, проданий на користь позивача, був придбаний протягом 2010 року у кількох вітчизняних постачальників. Товар, який придбавався ТОВ «Вортімпекс» у ТОВ «Укрдрім», не поставлявся на користь ТОВ «НВП «РОМСАТ».

З метою встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи та підтвердження відомостей, викладених в заяві від 10.01.2013 р., судом викликався свідок: директор підприємства-контрагента - ОСОБА_4, який підтвердив факт реальності господарських операцій з позивачем та правомірності їх здійснення.

Зокрема, ОСОБА_4 підтвердив справжність підписів уповноважених осіб ТОВ «Вортімпекс» на первинних документах, які дають позивачу право на формування податкового кредиту.

Також, ним зазначено, що ТОВ «Вортімпекс» фактично здійснює свою діяльність не за зареєстрованим місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а за іншою адресою. У підприємства наявні складські приміщення, матеріально-технічний та людський ресурс.

За спірними угодами, ТОВ «Вортімпекс» повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів відповідні розрахунки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вортімпекс» виконані свої зобов'язання по поставці позивачу товару (кабелю та обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом (ТОВ «Вортімпекс»), ні контрагентом по ланцюгу вчинення правочинів (ТОВ «Укрдрім»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «НВП «РОМСАТ» з його контрагентом ТОВ «Вортімпекс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року № 0002932220.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.05.2013 р.