Постанова

від 12.09.2013 по справі 826/1237/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1237/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Бабенко Д.В.

за участю:

представника позивача Лисиці С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РОМСАТ" до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні..

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем в період з 02 серпня 2012 року по 08 серпня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «РОМСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вортімпекс» за період з 01.11.2010 року по 29.02.2011 року, за результатами якої складено Акт № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року.

17 серпня 2012 року позивач було оскаржено вказаний акт до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі Акта перевірки № 257/22-20/21611854 від 15 серпня 2012 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5 978 081,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 5 350 199 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 882,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, колегія зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2010 року між ТОВ «НВП «Ромсат» (Замовник) та ТОВ «Вортімпекс» (Виконавець) укладено договори про виконання робіт №0110/С-1 та № 0110/С-2, згідно умов яких Виконавець зобов'язується виконувати сервісне обслуговування обладнання систем кабельного телебачення з жовтня по грудень 2010 року, а Замовник зобов'язується своєчасно приймати виконані роботи, вчасно і в повному обсязі сплачувати вартість виконаних робіт. Вартість виконаних робіт згідно цін, затверджених сторонами, вказується в Акті здачі-прийняття виконаних робіт, які складаються Виконавцем. Замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі актів прийому-передачі. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Виконавця.

01.11.2010 року між ТОВ «НВП «РОМСАТ» (Покупець) та ТОВ «Вортімпекс» (Продавець) було укладено Договір поставки № 0111/10-01, згідно умов якого, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця кабель та обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного Договору. Сума Договору складає: вартість обладнання - 5 748 688,38 грн., ПДВ 20% - 1 149 737,67 грн. Загальна вартість - 6 898 426,05 грн. (п. 2.1 Договору № 0111/10-01). Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору Продавець здійснює поставку товару однією чи декількома партіями протягом 180 календарних днів з дати підписання Договору. Покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90 календарних днів з дати поставки останньої партії товару. П. 5.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Київ, вул. Ескаваторна, 24 у відповідності до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2000. Номенклатуру та кількість обладнання Сторони обговорюють перед кожною поставкою та відображають в накладних на передачу товару.

Також між цими ж сторонами було укладено договори поставки аналогічні за умовами договору № 0111/10-01 від 01.11.2010 року, окрім суми договорів. Це зокрема договори: від 01.12.2010 року № 0112/10-01 на 12 498 850,09 грн., від 04 січня 2011 року № 040111 на 5929297,34 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент підписання податкових накладних, контрагент позивача за вказаними договорами був зареєстрований як платник податку.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем були надані копії податкових та видаткових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт з сервісного обслуговування ЦКМ, МКТБ, ГС СКТБ та розрахунки договірної ціни за договорами № 0110/С-2 та №0110/С-1 від 01.10.2010.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представником позивача було зазначено, що ТОВ «НВП «Ромсат» безпосередньо займається перевезенням вантажів автомобільним транспортом, і, враховуючи значну кількість поставок, для поставки товарів від ТОВ «Вортімпекс» використовувалися декілька вантажних автомобілів позивача. Приймання товару, зі слів представника позивача, відбувалося на складі ТОВ «НВП «Ромсат», який розташований за адресою м. Київ, вул. Екскаваторна, 24. На підтвердження виконання договорів поставки між ТОВ «НВП «Ромсат» та ТОВ «Вортімпекс» представником позивача було надано, а колегією долучено до матеріалів справи копії ліцензії на перевезення вантажів, копії технічних паспортів на автомобілі, копії ліцензійних карток на автомобілі, копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів та копії фото звітів автомобілів, які здійснювали транспортування вантажу.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні на час розгляду справи первинні документи, прийшов до висновку про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Надаючи правову оцінку зазначеному висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає його передчасним з огляду на наступне.

Так судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні в матеріалах справи копії податкових і видаткових накладних повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких документів, якими б підтверджувався факт оплати як за договорами поставки, так і за договорами про виконання робіт.

Крім того, відсутні акти прийому-передачі товару та довіреності на водія-експедитора, який доставляв товар від контрагента до складу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, в кожному з договорів поставки сторонами було обумовлено загальну вартість товару, проте розрахункові документи, якими б встановлювалася вартість кожної партії товару, відсутні.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем були долучені до матеріалів справи копії товарно транспортних накладних і подорожних листів. Досліджуючи зазначені документи, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ТТН, пунктом навантаження товару зазначено м. Київ, пр-т Перемоги, 89 А, а пунктом розвантаження - м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, що територіально знаходяться в межах міста Києва. В той же час, згідно подорожних листів, в графі, де має бути вказано місце призначення вантажу, зазначено «Київ, Київська область». Будь-яких доказів щодо наявності у контрагента позивача складу за межами міста Києва матеріали справи не містять.

До того ж, посилання представника позивача на те, що для поставки товарів від ТОВ «Вортімпекс» використовувалися декілька вантажних автомобілів ТОВ «НВП «Ромсат» вказує на порушення умов договорів поставки, укладених позивачем з контрагентом, а саме п. 1.1 та п. 5.2 Договору, відповідно до яких саме Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, при цьому поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Київ, вул. Ескаваторна, 24 у відповідності до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2000, згідно яких продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено в повній мірі реальність виконання умов зазначених договорів, укладених ним з ТОВ «Вортімпекс», відтак, висновок суду першої інстанції, що наданих ТОВ «НВП «Ромсат» первинних документів, які є підставою виникнення права на податковий кредит, достатньо для підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, колегія вважає помилковим, а скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220 необгрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено податковим органом правомірно, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення 29 серпня 2012 року № 0002932220 винесене Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі, в межах повноважень, у спосіб, передбаченими законодавством України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, крім того, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права і висновки, покладені в основу мотивування цього рішення не відповідають фактичним обставинам, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РОМСАТ" до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0002932220 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року - скасувати і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РОМСАТ" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя О.О. Беспалов

.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.