Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а/0570/14486/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №2а/0570/14486/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

Секретар судового засідання Братченко О.В.

За участі:

Представника позивача Семенов А.Є. (на підставі довіреності)

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 р. у справі № 2а/0570/14486/2012 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас" ( надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 р. №000712341.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012р. №000712341 було задовлено, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012р. №000712341.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду та просила постанову суду першої інстанції скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, відсутність факту поставки товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас", крім того, інспекцією було отримано довідку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 1304/17-2/НОМЕР_1 від 07.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки фізичної особи підприємця ОСОБА_5 щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій за травень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року.

В судове засідання представник апелянта не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення в матеріалах справи).

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, надавши суду письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас" (ідентифікаційний код юридичної особи 36306044, 83016, Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова, 32/22), зареєстровано 15.12.2008 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків з 16.12.2008р. знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька за № 9733 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 21.01.2009р. № 100160538.

На підставі направлення на перевірку, згідно з пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75, пп.78.1.11. п.78.1., п.78.2. ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 20.08.2012р. №507 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас" по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Стимул-ТГВ" з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2011 року, жовтень 2011 року, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період ІІІ-ІV квартал 2011 року, про що складено відповідний акт №1208/22-2/36306044 від 04.09.2012р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в розмірі 41 285,00 грн., у тому числі за серпень 2011 р. в сумі 14 947,00 грн., жовтень 2011 р. в сумі 26 338 ,00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з СПД ФО ОСОБА_5, оскільки позивачем не надано документи, які підтверджують постачання товарно - матеріальних цінностей, сертифікати походження і якості товарів.

За результатами вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012р. № 000712341, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 51 607,00 грн., з яких 41 285,00 грн. - сума основного платежу та 10 322,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у даній справі є реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом СПД ОСОБА_5

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та СПД ФО ОСОБА_5 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № ДРС-01-07 від 07.01.2011р., за якими Продавець зобов'язується передати за плату у власність Покупця будівельні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх на умовах договору. Строк дії договору до 31.12.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_5 договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: видаткових накладних № 35 від 03.10.2011р., № 34 від 03.10.2011р., № 33 від 03.10.2011р., № 161 від 16.08.2011р., № 121 від 12.08.2011р., № 91 від 09.08.2011р., та податкових накладних № 35 від 03.10.2011р., № 34 від 03.10.2011р., № 33 від 03.10.2011р., № 161 від 16.08.2011р., № 121 від 12.08.2011р., № 91 від 09.08.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Товар за зазначеним договором був отриманий позивачем на умовах самовивозу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, яким визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Судова колегія зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що контрагент позивача - СПД ОСОБА_5 на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

СПД ФО ОСОБА_5 на час здійснення господарської операції мав статус фізичної особи-підприємця, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 07.07.2012 р. № 1304/17-2/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки СПД ОСОБА_5 з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період травень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 07.07.2012 р. № 1304/17-2/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки СПД ФО ОСОБА_5 з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період травень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року податковим органом в ході проведення звірки не встановлено факту передачі товарів від СПД ФО ОСОБА_5 до ТОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Донремас", у зв'язку з відсутністю (не надання для перевірки) актів приймання продукції по кількості, актів приймання продукції по якості, технічного паспорту, сертифікату якості на продукцію, товарно-транспортних накладних, квитанцій, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із зазначеної довідки, первинні документи по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_5 щодо здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеним вище контрагентом (позивачем) податковим органом не досліджувались, отже висновки щодо нікчемності правочинів є припущеннями.

Стосовно доводів апелянта про нікчемність укладеної угоди, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З аналізу Акту перевірки та доводів апеляційної скаргни вбачаються обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність вказаного договору, а саме:

- відсутність товару у СПД ОСОБА_5, що був проданий позивачу;

- позивачем не було підтверджено факт поставки товару.

Судова колегія не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 р. у справі № 2а/0570/14486/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 р. у справі № 2а/0570/14486/2012-залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 01 червня 2013 року.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв