Постанова

від 30.05.2013 по справі 905/1167/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2013р. справа №905/1167/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Тітова С.С. за довіреністю б/н від 22.04.2013р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі№905/1167/13-г (суддя Овсяннікова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кортмі», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», м. Донецьк простягнення 100000грн. боргу, 200грн. інфляційних витрат, 1084,93грн. річних В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортмі», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», м. Донецьк, про стягнення 100000грн. боргу, 200грн. інфляційних витрат, 1084,93грн. річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інтербіс» на користь ТОВ «Кортмі» 70000грн. боргу, 200грн. інфляційних втрат, 1084,93грн. річних та 2026грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач прийняв роботи по створенню системи фонового озвучення суспільних зон ресторану готелю, які були виконані позивачем за договором №061496 від 20.06.2012р., про що свідчать підписані сторонами акти прийомки виконаних будівельних робіт №1 від 31.07.2012р. у сумі 25208,89грн. та №2 від 31.07.2012р. у сумі 397135,20грн. Заперечень щодо об'ємів, якості та вартості роботи від відповідача не надходило, однак він розрахувався з позивачем частково у сумі 352344,09грн., тому заявлена до стягнення заборгованість у сумі 100000грн., задоволена частково у розмірі 70000грн., а в решті боргу у сумі 30000грн. відмовлено. Перевіривши розрахунок річних та інфляційних, суд першої інстанції встановив, що він відповідає положенням законодавства, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що виявилось у неналежному повідомленні відповідача про час і місце судового розгляду, внаслідок чого справа №905/1167/13-г була розглянута судом першої інстанції за відсутності представника відповідача, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/1167/13-г, призначено розгляд скарги на 29.05.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою.

Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 15.04.2013р. та 16.04.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2013р. заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2013р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника відповідача згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 червня 2012 року ТОВ «Інтербіс» (замовник) та ТОВ «Кортмі» (підрядник) був укладений договір №061496, згідно п.п.1.1., 1.2., 1.3. якого підрядник зобов'язався здійснити поставку обладнання згідно специфікації (додаток №1) та виконати у відповідності з затвердженою проектною документацією роботи по створенню системи фонового озвучення суспільних зон ресторану готелю, розташованого за адресою: пр. Панфілова, 86-А, м. Донецьк. Склад, види та об'єми робіт, виконання яких доручається підряднику, визначені узгодженими сторонами специфікаціями, договірними цінами та локальними кошторисами, які є невід'ємними частинами договору. Роботи за договором виконуються поетапно та підтверджуються актами прийомки виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору, ціна видів робіт визначається на підставі узгоджених сторонами специфікацій, договірних цін та локальних кошторисів на роботи, передбачені п.2 даного договору та вказані у відповідних доповненнях до договору. Форма та порядок розрахунку між сторонами - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок в банку. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 15 банківських днів із дня підписання сторонами акта прийому-здачі виконаних підрядних робіт.

Згідно п.п.5.2., 5.5., 5.6. договору замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості та об'ємів будівельних матеріалів та виконаних робіт умовам узгодженої сторонами виконавчої документації та вимогам чинного законодавства, встановленим до даного виду робіт. Підрядник, в свою чергу, забезпечує замовнику можливість вільного доступу на об'єкт для здійснення контролю ходу та якості виконання робіт. При виявленні порушень замовник видає письмове розпорядження підряднику про їх усунення. Роботи, виконані з такими порушеннями, підлягають оплаті після їх усунення.

Здача-прийомка виконаних підрядних робіт здійснюється сторонами з оформленням акта прийому-передачі виконаних підрядних робіт (п.5.7. договору). Замовник протягом п'яти календарних днів з моменту надання акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт зобов'язується розглянути документи по здачі-прийомці робіт, перевірити результат робіт, при відсутності відступлень від умов договору або інших недоліків, прийняти виконану підрядником роботу шляхом підписання наданого підрядником акта прийому-здачі виконаних підрядних робіт (п.5.8. договору).

У разі виявлення недоліків у виконаних роботах, сторони складають двосторонній акт з фіксуванням факту наявності недоліків, причин їх утворення та строків усунення (п.5.9.договору). При відмові підрядника від підписання акту виявлення недоліків, для їх підтвердження замовник вправі залучити до прийомки результатів робіт експертну компетентну організацію, висновок якої про якість виконаних робіт буде обов'язковим для виконання обома сторонами (п.5.11. договору). Якщо при здачі-прийомці виконаних робіт будуть виявлені істотні недоліки, які перешкоджають нормальній експлуатації результату робіт, що виникли з вини підрядника, та усунення яких неможливо в установлений договором строк, замовник не підписує акт прийому-здачі виконаних підрядних робіт за останній місяць виконання робіт. У даному випадку замовник має право не сплачувати роботи по даному договору (п.5.12. договору).

У пункті 9.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє строком згідно плану-графіку виконання робіт, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

У додатку №1 до договору сторони узгодили комплектність, кількість і вартість поставки обладнання у сумі 333606,56грн., а також передбачили, що оплата за поставлене обладнання здійснюється в національній грошовій одиниці України, на підставі виставлених виконавцем і прийнятих замовником рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Згідно додаткової угоди №1 від 11.07.2012р. до договору №061496 від 20.06.2012р. внесено зміни у п.3.2. договору, а саме вартість робіт узгоджена сторонами у сумі 436083,26грн., з якої вартість обладнання становить 333606,56грн. та 102476,70грн. становить вартість робіт.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно частин 1 та 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частини 3, 4 ст.853 ЦК України).

Таким чином, якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт. В свою чергу, приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату. Замовник зобов'язаний у такому випадку негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволить підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовляється спільно з замовником зафіксувати їх, останній може це зробити із залученням третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що роботи, виконані позивачем за договором №061496 від 20.06.2012р. були прийняті відповідачем за актами прийомки виконаних будівельних робіт №1 за липень 2012 року (від 31.07.2012р.) у сумі 25208,89грн. та №2 за липень 2012 року (від 31.07.2012р.) у сумі 397135,20грн.

Вищевказані акти ф.КБ-2в підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю у сумі 422344,09грн., з яких 333606,56грн. - вартість поставленого та змонтованого обладнання.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків. Підтвердження двостороннім дефектним актом або висновком незалежної експертизи факту прихованих недоліків у роботі відповідача в матеріалах справи відсутнє. Таким чином судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що акти ф.КБ-2в, наявні в матеріалах справи, є підставою для оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо повної оплати грошових коштів всупереч наведеним нормам, умовам договору відповідач не виконав, сплативши лише 322344,09грн. за виконання робіт та змонтоване обладнання по договору №061496 від 20.06.2012р. (копії банківських виписок за 21.06.2012р. у сумі 300000грн., за 17.12.2012р. у сумі 2344,09грн., за 24.12.2012р. у сумі 20000грн.), у зв'язку з чим у нього станом на 15.02.2013р., тобто на дату подачі позову, виникла заборгованість у сумі 100000грн.

Згідно копії банківської виписки за 18.03.2013р. відповідач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції перерахував на рахунок позивача 30000грн. в рахунок оплати заборгованості за поставлене обладнання та виконані роботи по договору №061496 від 20.06.2012р.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 70000грн., проте відмовивши у позовних вимогах про стягнення боргу у сумі 30000грн., суд неправильно застосував норми процесуального права, оскільки в даному випадку провадження у справі в частині стягнення 30000грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних у сумі 1084,93грн. та інфляційні втрати у сумі 200грн. за період з 22.08.2012р. по 31.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 100000грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт у строк до 21.08.2012р., то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

У зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 200грн. інфляційних витрат та 1084,93грн. річних, розрахунок яких перевірений судом першої інстанції та відповідає положенням законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Щодо посилань скаржника на порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення сторони про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1. постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (адреса відповідача, зазначена позивачем у позові, арк. спр. 2), що місцем знаходження ТОВ «Інтербіс» є: 83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 «а».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. було порушено провадження у справі №905/1167/13-г, призначено її розгляд на 04.03.2013р. (арк. спр. 1).

Вказана ухвала направлена судом 20.02.2013р., тобто своєчасно, що підтверджується вихідним штампом, заповненим відповідно до п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (арк. спр. 1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №15933610 станом на 22.02.2013р. ТОВ «Інтербіс» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20335263) та місцезнаходження якої є - 83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 «а» (арк. спр. 81).

Станом на 04.03.2013р. до господарського суду Донецької області не повертались повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення з ухвалою від 18.02.2013р. або повернення з адреси відповідача поштового відправлення з вказаною ухвалою.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013р. та згідно вихідного штампу від 06.03.2013р. ухвала була надіслана судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням (арк. спр.78).

12 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області повернулось повідомлення з відміткою про вручення 07.03.2013р. представнику відповідача поштового відправлення з ухвалою суду від 18.02.2013р. (арк. спр. 79).

Таким чином, ухвала про порушення провадження у справі від 18.02.2013р. була отримана відповідачем після судового засідання, яке відбулось 04.03.2013р.

Станом на 20.03.2013р. до господарського суду Донецької області не повертались повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення з ухвалою від 04.03.2013р. або повернення з адреси відповідача поштового відправлення з вказаною ухвалою.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, проте, її поведінка повинна бути добросовісною та розумною. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, враховуючи положення Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р., зважаючи на те, що розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень по місту Донецьку, а ухвали суду направлялись з дотриманням строків, встановлених в ст.ст.64, 87 ГПК України на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження неналежного повідомлення працівниками відділення поштового зв'язку відповідача про надходження на його адресу листів від господарського суду Донецької області або невручення цих листів на вимогу уповноваженого представника відповідача, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 30000грн. підлягає зміні. В решті рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г - змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 30000грн., виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортмі», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», м. Донецьк про стягнення 30000грн. боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. у справі №905/1167/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС