Рішення

від 27.05.2013 по справі 922/1311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1311/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікопак", м.Харків до Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт.В-Бурлук про стягнення 52552,98 грн. за участю представників:

позивача - Шаповалової В.М. (довіреність №б/н від 01 березня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікопак" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 52552,98 гривень, у тому числі, 37103,76 гривень суми основного боргу, 3136,32 гривень суми нарахованої пені, 312,90 гривень суми 3% річних, 12000,00 гривень збитків. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №39, укладеного між сторонами 01 листопада 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1609,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року від Відповідача до канцелярії суду надійшла телеграма (вх.№15307), в якій останній просив суд перенести розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із хворобою свого представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2013 року розгляд справи було відкладено на 27 травня 2013 року.

23 травня 2013 року Позивач надав до канцелярії суду за супровідним листом (вх.№18610) додаткові документи, а саме: докази доплати судового збору та копії податкових накладних. Надані документи були судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Також, 23 травня 2013 року Позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№18614) про уточнення позовних вимог, в якій вказує вірну назву Відповідача та просить суд стягнути з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на його користь 40552,98 гривень основного боргу з урахуванням пені та 3% річних, 12000,00 гривень збитків та 1609,50 гривень судового збору. Суд приймає надану заяву до розгляду, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 23 травня 2013 року Позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№18609) про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача на його користь 42498,22 гривень основного боргу з урахуванням пені та 3% річних, 12000,00 гривень збитків, пов'язаних з витратами на правову допомогу, 1720,50 гривень судового збору.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав надану заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкрите судове засідання 27 травня 2013 року свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду.

27 травня 2013 року від Відповідача до канцелярії суду (вх.№18933) надійшло клопотання, в якому він позовні вимоги в сумі 40552,98 гривень основного боргу, пені, 3% річних визнає, в задоволенні 12000,00 гривень оплати послуг адвоката просить суд відмовити. Також в своєму клопотанні Відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище, просить суд розстрочити виконання рішення, згідно з п.6 ст.83 та ст.121 ГПК України, наступним чином: червень 2013 року - 6758,83 грн.; липень 2013 року - 6758,83 грн.; серпень 2013 року - 6758,83 грн.; вересень 2013 року- 6758,83 грн.; жовтень 2013 року - 6758,83 грн.; листопад 2013 року - 6758,83 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні проти клопотання Відповідача про розстрочку виконання даного рішення заперечував. Вважав його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення, відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника, або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В обґрунтування відповідного клопотання, Відповідач посилається на те, що не має реальної можливості одноразово погасити відповідну заборгованість за обставинами, які пов'язані з настанням терміну сплати обов'язкових платежів (податків та зборів) до державного бюджету та заборгованістю за кредитними договорами і як наслідок, відсутністю необхідної кількості грошових коштів для здійснення розрахунку з Позивачем по справі.

Відповідно до п.7.2. постанови №9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, на які посилається Відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення по даній справі, такі як фінансова та економічна нестабільність в Україні не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише Відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена Відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан Позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

Враховуючи викладене, те, що Відповідачем по справі не надано суду жодного доказу викладених обставин у відповідному клопотанні, суд не вбачає правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання про надання розстрочки виконання рішення по даній справі, а тому відмовляє в його задоволенні.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

01 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОПАК» та Публічним акціонерним товариством «Великобурлуцький сироробний завод» було укладено Договір поставки №39 (далі - Договір), згідно умов якого, Позивач (за договором - Продавець) зобов'язався передати у власність Покупця Товар, а Відповідач (за договором - Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити цей Товар.

Згідно з п.5.2. Договору, допускаються наступні умови розрахунку за поставлений товар: оплата по факту поставки.

Згідно з п.3.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару на склад покупця за свій рахунок.

Згідно з п.3.2. Договору, представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність за отримання даної партії товару.

Тобто, згідно умов Договору, покупець повинен здійснити повну оплату товару по факту поставки, дата якої зазначена у накладній та рахунку - фактурі.

Таким чином, граничним строком оплати є наступний день від дня поставки товару.

На виконання умов договору, Позивач здійснив на адресу Відповідача наступні відвантаження товару:

- 05 грудня 2012 року, на підставі видаткової накладної №1773 (рахунок на оплату №1722 від 29 листопада 2012 року): скотч 72*66*0,040 в кількості 624 шт., стретч-плівку РС 17 мкм в кількості 120 рулонів, на загальну суму 11979,36 грн. з урахуванням ПДВ, який був отриманий Відповідачем на підставі довіреності №947 від 05 грудня 2012року;

- 20 грудня 2012 року, на підставі видаткової накладної №1860 (рахунок на оплату №1804 від 14 грудня 2012 року): стретч-плівку PC 17 мкм в кількості 120 рулонів, на загальну суму 6962,40 грн. з урахуванням ПДВ, який був отриманий Відповідачем на підставі довіреності №979 від 20 грудня 2012 року;

- 20 грудня 2012 року на підставі видаткової накладної №1861 (рахунок на оплату №1818 від 18 грудня 2012 року): скотч 72*66*0,040 в кількості 940 шт.; стретч-плівку PC 17мкм в кількості 180 рулонів; скотч 72*66*0,04 в кількості 20 шт., на загальну суму 18162,00 грн. з урахуванням ПДВ, який був отриманий Відповідачем на підставі довіреності №979 від 20 грудня 2012 року.

Засвідчені належним чином копії видаткових накладних, рахунків на оплату та довіреностей на отримання товару знаходяться у матеріалах справи.

Підписані сторонами видаткові накладні є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за Договором.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 37103,76 гривень, в т.ч.: за накладною №1773 від 05 грудня 2012 року - 11979,36 гривень, за накладною №1860 від 20 грудня 2012 року - 6962,40 гривень, за накладною №1861 від 20 грудня 2012 року - 18162,00 гривень.

26 лютого 2013 року Позивач направив Відповідачу претензію, з проханням виконати зобов'язання та сплатити наявний борг. Відповідач отримав претензію 27 лютого 2013 року, про що у матеріалах справи є відповідне поштове повідомлення, але відповіді не надав.

Відповідно до ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу Відповідачем не оспорена, Відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги Позивача в сумі 37103,76 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Пунктом 10.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що Відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована Позивачем пеня в сумі 884,38 гривень відповідають умовам договору та вимогам законодавства і підлягають стягненню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 884,40 гривень слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 176,46 гривень річних, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 12000,00 гривень збитків на правову допомогу, суд встановив наступне.

11 березня 2013 року між Позивачем (замовником) та ФОП Шаповаловою В.М. (виконавцем) був укладений договір №2-03/13 про надання юридичних послуг (далі- Договір про послуги).

Згідно з п.1.1. Договору про послуги, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику, відповідно до умов договору, комплекс юридичних послуг, спрямованих на стягнення на користь замовника заборгованості, що виникла внаслідок господарських взаємовідносин з відповідачем, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

Згідно з п.1.2. Договору про послуги, комплекс юридичних послуг включає в себе правовий аналіз первинної бухгалтерської та податкової документації, складання процесуальних документів, представництво інтересів замовника в Господарському суду Харківської області, в Апеляційному господарському суді Харківської області, ВДВС ХМУЮ з приводу виконання цього договору.

Згідно з п.п.3.1., 3.2 Договору про послуги, замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 12000,00 грн. авансовим платежем.

Згідно з п.3.5. Договору про послуги, здача-приймання наданих послуг здійснюється на підставі акту здачі-приймання, який складається виконавцем після проведення всіх дій, передбачених п.1.2. та підписується сторонами.

До суду надано платіжне доручення №1438 від 14 березня 2013 року про сплату 12000,00 гривень за Договором про послуги.

Позивачем не надано до суду акта здачі-приймання наданих юридичних послуг згідно Договору про послуги.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Майже аналогічні положення закріплюються й ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входять додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що Позивачем безпідставно визначено грошові кошти в сумі 12000,00 гривень як збитки.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином надані Позивачу ФОП Шаповаловою В.М. юридичні послуги є судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що Шаповалова В.М. представляла інтереси Позивача у судових засіданнях 23 квітня 2013 року та 27 травня 2013 року, інших доказів щодо виконання умов Договору про послуги до суду не надано.

Сума винагороди у розмірі 12000,00 гривень явно завищена, оскільки спір стосується стягнення вартості товару, поставленого Відповідачеві за трьома накладними, отже аналіз та підготовка відповідних документів до суду не потребує значної витрати часу.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір витрат, пов'язаний з оплатою послуг Шаповалової В.М. слід обмежити, визнавши їх правомірними у сумі 2000,00 грн., які покладаються на Відповідача в якості судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, тягар сплати судових витрат несе винна особа.

П.2 ч.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, та ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Таким чином 2000,00 гривень витрат на юридичні послуги та 1720,50 гривень судового збору підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 525, 526, 530, 611, 614, 623, 625, 630 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (код 0550746, адреса:62602, Харківська область, с.Великий Бурлук, вул.Терешкової, буд.2, р/р №26005010320601 в ПАТ «АЛЬФА БАНК», МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікопак» (код 36457153, адреса: 61139, м.Харків, вул.Алмазна, буд.1, р/р 26000301331049 в ПАТ «ОТП БАНК». МФО 300528) 37103,76 гривень основного боргу, 884,38 гривень пені, 176,46 гривень 3% річних, 2000,00 гривень витрат на юридичні послуги та 1720,50 гривень судового збору

В задоволенні позову в частині стягнення 884,40 гривень пені та в 10000,00 гривень збитків за правову допомогу відмовити.

Повне рішення складено 01.06.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/1311/13