Постанова

від 23.05.2013 по справі 5011-38/1134-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-38/1134-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

від прокуратури: Левицька Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 р.

у справі № 5011-38/1134-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-В", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіоніка", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київська міська рада,

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полюс-В" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіоніка та, згідно уточненої позовної заяви, просив визнати право власності за ТОВ «Полюс-В» на нежитлові приміщення по просп. Павла Тичини, 4 у м. Києві, а саме: № 103-А загальною площею 323,70 кв.м, № 103-Б загальною площею 220,30 кв.м, № 104-А загальною площею 499,30 кв.м, № 104-Б загальною площею 231,40 кв.м, зобов'язати ТОВ «Навіоніка» повернути ТОВ «Полюс-В» нежитлові приміщення по просп. Павла Тичини, 4 у м. Києві, а саме: № 103-А загальною площею 323,70 кв.м, № 103-Б загальною площею 220,30 кв.м, № 104-А загальною площею 499,30 кв.м, № 104-Б загальною площею 231,40 кв.м за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві, а саме: № 103-А та № 104-А, що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії НП № 53991 та НП № 53992, виданими позивачу Головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстрованих 05.07.2001 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Як зазначав позивач у позові, у зв'язку з виробничою необхідністю ним було зроблено ремонт та реконструкцію належних йому нежилих приміщень, внаслідок якого нежиле приміщення № 103-А після проведеної реконструкції зменшилося на 126,4 кв.м, які були виділені в окреме нежиле приміщення № 103-Б, та відповідно збільшилося на 8,2 кв.м внаслідок приєднання приміщення, яке розташоване під сходами. В свою чергу, внаслідок вищевказаного виділення частини кімнат із нежилого приміщення № 103-А, загальною площею 126,4 кв.м, та прибудови господарським способом кімнати площею 27,0 кв.м і приєднання коридору площею 66,9 кв.м, який поєднує нежиле приміщення № 103, яке також належить позивачу на праві власності згідно Свідоцтва про право власності серії НП 53990, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", було створено нежиле приміщення № 103-Б. Також, належне позивачу нежиле приміщення № 104-А внаслідок проведеної реконструкції погрузочної рампи збільшилось на 80,8 кв.м, та відповідно зменшилось на 79,1 кв.м. внаслідок приєднання частини приміщення до нежилого приміщення № 104-Б, яке створено внаслідок виділення частини приміщень з нежилих приміщень № 104-А площею 79,1 кв.м та прибудови господарським способом нежилих приміщень загальною площею 152,3 кв.м. Після здійсненої реконструкції належних позивачу нежилих приміщень, їх площа дорівнює: нежилого приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м, а загалом 1 274,70 кв.м, що підтверджується Технічними паспортами на зазначені приміщення, виготовлені КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". В свою чергу, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщень № 11 від 01.07.2010, згідно умов якого позивачем на підставі акту приймання - передавання було передано відповідачу у строкове платне користування нежилі приміщення по проспекту Тичини, 4 у м. Києві загальною площею 1 274,70 кв.м. Внаслідок укладення додаткової угоди від 06.12.2010, договір оренди приміщень № 11 від 01.07.2010 сторонами було розірвано, але відповідач на даний час відмовляється повернути належні позивачу приміщення, посилаючись на те, що вони йому не належать на праві власності і заперечуючи відповідне право власності позивача на спірні приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 р. у справі № 5011-38/1134-2012 позов задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Полюс-В" право власності на нежитлові приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві, а саме: на нежитлове приміщення № 103-А загальною площею 323,70 кв.м, на нежитлове приміщення № 103-Б загальною площею 220,30 кв.м, на нежитлове приміщення № 104-А загальною площею 499,30 кв.м, на нежитлове приміщення № 104-Б загальною площею 231,40 кв.м, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Навоніка" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полюс-В" нежитлові приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві, а саме: на нежитлове приміщення № 103-А загальною площею 323,70 кв.м, на нежитлове приміщення № 103-Б загальною площею 220,30 кв.м, на нежитлове приміщення № 104-А загальною площею 499,30 кв.м, на нежитлове приміщення № 104-Б загальною площею 231,40 кв.м, стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Навоніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-В" судовий збір в сумі 23 грн. 61 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині визнання права власності на майно скасувати та в цій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності є незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Київську міську раду та Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких ТОВ «Полюс-В» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін оскаржуване рішення, справу розглядати без участі повноважних представників позивача.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач, відповідач та треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить нежиле приміщення № 103-А площею 458,3 кв.м. по пр. Тичини, 4 у м. Києві, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 20.04.2001 р. серії НП № 53991, виданим Головним управлінням комунальної власності м.Києва,

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.04.2001 серії НП № 53992, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва, позивачу на праві власності належить нежиле приміщення № 104-А площею 500,2 кв.м. по пр. Тичини, 4 у м.Києві.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.04.2001 серії НП № 53990, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва, позивачу на праві власності належить нежиле приміщення № 103 площею 126,7 кв.м. по пр. Тичини, 4 у м.Києві.

Позивач посилається на те, що у зв'язку з виробничою необхідністю ним було зроблено ремонт та реконструкцію належних йому нежилих приміщень, внаслідок якого нежиле приміщення № 103-А після проведеної реконструкції зменшилося на 126,4 кв.м, які були виділені в окреме нежиле приміщення № 103-Б, та відповідно збільшилося на 8,2 кв.м внаслідок приєднання приміщення, яке розташоване під сходами. В свою чергу, внаслідок вищевказаного виділення частини кімнат із нежилого приміщення № 103-А, загальною площею 126,4 кв.м., та прибудови господарським способом кімнати площею 27,0 кв.м і приєднання коридору площею 66,9 кв.м, який поєднує нежиле приміщення № 103, яке також належить позивачу на праві власності згідно Свідоцтва про право власності серії НП 53990, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", було створено нежиле приміщення № 103-Б. Також, належне позивачу нежиле приміщення № 104-А внаслідок проведеної реконструкції погрузочної рампи збільшилось на 80,8 кв.м, та відповідно зменшилось на 79,1 кв.м внаслідок приєднання частини приміщення до нежилого приміщення № 104-Б, яке створено внаслідок виділення частини приміщень з нежилих приміщень № 104-А площею 79,1 кв.м та прибудови господарським способом нежилих приміщень загальною площею 152,3 кв.м.

Після здійсненої реконструкції належних позивачу нежилих приміщень, їх площа дорівнює: нежилого приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м, а загалом 1 274,70 кв.м, що підтверджується Технічними паспортами на зазначені приміщення, виготовлені КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", копії яких наявні в матеріалах справи.

01.07.2010 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди нежилих приміщень № 11, відповідно до умов якого позивачем на підставі акту приймання-передавання від 01.07.2010 було передано відповідачу у строкове платне користування належні позивачу нежилі приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві загальною площею 1 274,70 кв.м, зокрема приміщення № 103-А, № 103-Б, № 104-А, № 104-Б.

Внаслідок укладення додаткової угоди від 06.12.2010 р., договір оренди приміщень № 11 від 01.07.2010 р. між позивачем та відповідачем було розірвано.

Позивач листом № б/н від 01.11.2011 р. звернувся до відповідача з вимогою звільнити приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві загальною площею 1 274,70 кв.м, зокрема приміщення № 103-А площею 323,70 кв.м, № 103-Б площею 220,30 кв.м, № 104-А площею 499,30 кв.м, № 104-Б площею 231,40 кв.м, оскільки договір оренди № 11 від 01.07.2010 між сторонами було розірвано і на даний час відповідач безпідставно займає належні позивачу нежилі приміщення.

У відповідь на лист позивача № б/н від 01.11.2011 р., відповідач у листі б/н від 10.11.2011 зазначав про те, що внаслідок проведеної позивачем реконструкції належних йому приміщень було створено нові об'єкти нерухомості, внаслідок чого право власності на них позивачу не належить і відповідач заперечує право власності позивача не нежилі приміщення № 103-А площею 323,70 кв.м, № 103-Б площею 220,30 кв.м, № 104-А площею 499,30 кв.м, № 104-Б площею 231,40 кв.м по проспекту Тичини, 4 у м.Києві, оскільки позивачем неналежним чином набуто право власності на них.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"від 01.07.2004 N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"від 01.07.2004 N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень по проспекту Тичини, 4 у м.Києві, а саме: № 103-А та № 104-А, що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії НП № 53991 та НП № 53992, виданими позивачу Головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстрованих 05.07.2001 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Як зазначав позивач у позові, у зв'язку з виробничою необхідністю ним було зроблено ремонт та реконструкцію належних йому нежилих приміщень, внаслідок якого нежиле приміщення № 103-А після проведеної реконструкції зменшилося на 126,4 кв.м, які були виділені в окреме нежиле приміщення № 103-Б, та відповідно збільшилося на 8,2 кв.м внаслідок приєднання приміщення, яке розташоване під сходами. В свою чергу, внаслідок вищевказаного виділення частини кімнат із нежилого приміщення № 103-А, загальною площею 126,4 кв.м, та прибудови господарським способом кімнати площею 27,0 кв.м і приєднання коридору площею 66,9 кв.м, який поєднує нежиле приміщення № 103, яке також належить позивачу на праві власності згідно Свідоцтва про право власності серії НП 53990, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", було створено нежиле приміщення № 103-Б. Також, належне позивачу нежиле приміщення № 104-А внаслідок проведеної реконструкції погрузочної рампи збільшилось на 80,8 кв.м, та відповідно зменшилось на 79,1 кв.м внаслідок приєднання частини приміщення до нежилого приміщення № 104-Б, яке створено внаслідок виділення частини приміщень з нежилих приміщень № 104-А площею 79,1 кв.м. та прибудови господарським способом нежилих приміщень загальною площею 152,3 кв.м.

Отже, після здійсненої реконструкції належних позивачу нежилих приміщень № 103-А та № 104-А та виділення їх частин в окремі приміщення. (№ 103-Б та № 104-Б), які розташовані по пр. Тичини, 4 у м.Києві, позивач згідно набув право власності на нежилі приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м, а загалом 1 274,70 кв.м, по пр. Тичини, 4 у м.Києві площа яких підтверджується Технічними паспортами на зазначені приміщення, виготовлені КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначалось, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщень № 11 від 01.07.2010, згідно умов якого позивачем на підставі акту приймання-передавання було передано відповідачу у строкове платне користування нежилі приміщення по проспекту Тичини, 4 у м.Києві загальною площею 1 274,70 кв.м. Внаслідок укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди від 06.12.2010, договір оренди приміщень № 11 від 01.07.2010 сторонами було розірвано, але відповідач відмовився звільнити належні позивачу приміщення, посилаючись зокрема у листі б/н від 10.11.2011 р. на те, що спірні приміщення не належать позивачу на праві власності і заперечуючи відповідне право власності позивача на спірні приміщення, розташовані по пр. Тичини, 4, а саме: на нежилі приміщення № 103-А -323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м.

Стаття 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак відповідач зобов'язаний звільнити орендовані приміщення по договору № 11 від 01.07.2010, який між сторонами розірвано, а посилання відповідача на те, що позивачу не належать на праві власності нежилі приміщення, які орендувались відповідачем, - є необґрунтованими, оскільки право власності на нежилі приміщення, розташовані по пр. Тичини, 4 у м. Києві, а саме: на нежилі приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м виникло у позивача внаслідок реконструкції належних йому нежилих приміщень № 103-А та № 104-А по пр. Тичини, 4 у м. Києві та виділення їх частин в окремі приміщення. (№ 103-Б та № 104-Б), право власності позивача на належні йому приміщення жодним чином внаслідок здійсненої реконструкції не припинялось.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що оскільки відповідач своїми діями заперечує право власності позивача на належні позивачу нежилі приміщення, розташовані по пр. Тичини, 4 у м. Києві, а саме: на нежилі приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м, відтак право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку згідно статті 16 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на нежилі приміщення, розташовані по пр. Тичини, 4 у м. Києві, а саме: на нежилі приміщення № 103-А - 323,70 кв.м, № 103-Б - 220,30 кв.м, № 104-А - 499,30 кв.м, № 104-Б - 231,40 кв.м, яке заперечується відповідачем, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу вказані нежилі приміщення - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 р. у справі № 5011-38/1134-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-38/1134-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.