Рішення

від 03.06.2013 по справі 1421/5872/12

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1421/5872/12

Провадження № 2/484/69/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.

при секретарі - Мирошниченко Р.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України», третя особа Управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області про визнання правочину недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з наданим позовом, який згодом уточнила, мотивуючи тим, що є власником земельної ділянки в межах Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 7,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту ЯИ № 153098. Земельну ділянку отримала у власність в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 14.04.2009 року. 14.10.2004 року її чоловік з ПСП «Корпорація України» уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 7 років, тобто до 14.10.2012 року, про який позивач дізналася лише після отримання землі у спадщину і вирішила по закінченню строку його дії не продовжувати. Наприкінці збігу терміну дії договору вона офіційно звернулася до ПСП «Корпорація України» та повідомила про свій намір не переукладати договір оренди, який голова правління ПСП Кравченко С.І. отримав, і повідомив їй, що земля засіяна і повернути її можна після збору врожаю. В даний час їй стало відомо, що між нею та ПСП «Корпорація України» укладений договір оренди земельної ділянки від 21.12.2010 року, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09.11.2011 року за реєстр. № 482548424000080 та Акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 21.12.2010 року. ОСОБА_1 зазначає, що договір та Акт приймання-передачі були укладені без її участі, що тягне за собою визнання договору недійсним. Також у договорі не зазначені грошова оцінка земельної ділянки, а згідно почеркознавчої експертизи Акт приймання-передачі підписаний не нею, що на думку позивача є підставами для визнання договору оренди землі недійсним. Також позивач вважає, що оспорюваний договір є недійсним через те, що був укладений під час дії попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки з її покійним чоловіком від 14.10.2004 року, термін дії якого мав сплинути 14.10.2012 року, оскільки перехід права власності до неї на підставі спадкування не є підставою для зміни умов або розірвання договору, а інше договором оренди передбачено не було.

З таких підстав позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,99 га від 21 грудня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09 листопада 2011 року за реєстровим № 482548424000080; зобов'язати ПСП «Корпорація України» в особі голови правління Кравченко С.І. повернути зазначену земельну ділянку за відповідним актом у придатному для використання стані та відшкодувати понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за договором ОСОБА_4 повнстю підтримали позов, просили його задовольнити з наведених вище підстав.

Представник відповідача за довіреністю Ремський Є.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що у грудні 2010 року ПСП «Корпорація України», дізнавшись про зміну власника земельної ділянки, скористалась своїм переважним правом на укладення договору оренди землі і з цією пропозицією звернулася до ОСОБА_1, на що вона погодилася і 21.12.2010 року підписала договір оренди земельної ділянки з відповідачем, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи. Такий договір був зареєстрований 09.11.2011 року, ОСОБА_1 увесь час особисто отримувала орендну плату, тобто особисто і свідомо вчиняла дії на підтвердження орендних відносин з відповідачем. Також представник відповідача зазначив, що акт приймання-передачі об'єкту оренди є невід'ємною частиною договору оренди, а не його істотною умовою, тому висновок експерта про неналежність підпису на Акті позивачу не має значення для справи, і не може бути підставою для визнання договору недійсним. Вважає, що відсутні передбачені законом підстави для визнання договору оренди недійсним, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа надала суду листа, в якому у вирішенні спору покладались на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2004 року між ОСОБА_2 та ПСП «Корпорація України» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,99 га, що належала орендодавцеві на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку срії МК № 091359, виданого 15.09.2004 року в межах території Лукашівської сільської ради, у межах згідно з кадастровим планом, який додається до договору, терміном на 7 років. Зазначений договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді 15.04.2005 року за реєстр. № 040502200050. Земельна ділянка передана орендарем ПСП «Корпорація України» згідно Акту приймання-передачі 15.04.2005 року. Договором визначено орендну плату в розмірі 1456 грн. на рік. Такі обставини підтверджуються копією вказаного договору та Акту приймання-передачі.

14.04.2009 року згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 отримала у власність зазначену вище земельну ділянку розміром 7,99 га в межах згідно з планом, позначену на плані літерами А,Б,В,Г кадастровий № 4825484200:01:000:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Лукашівстької сільської ради Первомайського району.

02.12.2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, копія якого наявна в матеріалах справи.

21.12.2010 року ОСОБА_1 з ПСП «Корпорація України» уклала договір зазначеної вище земельної ділянки, отриманої нею у спадщину від чоловіка, з визначенням орендної плати у 2 210 грн. щороку або сільськогосподарською продукцією в рахунок орендної плати. Тобто умови зазначеного оспорюваного договору оренди землі змінилися в порівнянні з попереднім в частині форми та розміру орендної плати. Цим же договором визначено, що він укладений на строк 7 років. Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 09.11.2011 року за реєстр. № 482548424000080. Зазначені обставини підтверджуються оригіналом договору.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з оренди землі, що регулюються Законом України «Про оренду землі», ЦК України а ЗК України.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, переукладення договору викликане саме зміною розміру та форми орендної плати, а не зміною власника земельної ділянки, яка фатично відбулася раніше.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 86 від 01.04.2013 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 21.12.2010 року виконаний самою ОСОБА_1

Таким чином, доводи позивача про те, що вона не укладала особисто оспорюваного договору оренди землі від 21.12.2010 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а спростовані зазначеним висновком почеркознавчої експертизи, а також платіжними відомостями про отримання орендної плати за 2009-2010 роки, видатковим касовим ордером від 26.11.2011 року про отримання орендної плати позивачем. При цьому, отримуючи орендну плату, позивач усвідомлювала, що отримує її в більшому розмірі, ніж було визначено договором 2004 року, тобто за умовами договору 2010 року, укладеного нею особисто з відповідачем.

Крім того, з листів позивачки від 21.02.2011 року до начальника відділу Держкомзему, від 05.04.2011 року до голови правління ПСП «Корпорація України», вбачається, що вона просить не реєструвати договір оренди землі або додаткову угоду, оскільки вона не згодна з умовами цього договору, її не влаштовує орендна плата, термін дії договору і вона має намір самостійно обробляти землю. З таких листів вбачається, що позивачка була обізнана про існуючий укладений саме нею договір оренди землі з відповідачем, і крім того, їй були відомі його умови, адже вона з ними не погоджувалася. За таких обставин суд критично оцінює пояснення позивача та її представника в тій частині, що зазначені листи стосувалися договору оренди від 2004 року. Перебування землі в користуванні відповідача і отримання позивачем орендної плати у розмірі, визначеному договором 2010 року, свідчить про обізнаність сторін про таки договір та виконання і прийняття його умов.

Таким чином, відсутні передбачені ст.ст. 215, 203 ЦК України, ст. 16, ч.2 ст. 17 Закону «Про оренду землі» підстави для визнання оспорюваного договору неукладеним або недійсним з тих підстав, що позивачка не укладала його особисто (не підписувала).

Також суд вважає недоведеним те, що при укладенні оспорюваного договору сторонами не дотримано його істотних умов, зокрема грошової оцінки та наявності акту приймання-передачі землі. Так, відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» наявність грошової оцінки та акту приймання-передачі не істотними умовами договору про оренду землі, а відповідно до ч.4 ст. 15 Закону акт приймання-передачі є обов'язковим додатком до договору, тобто його відсутність не є підставою визнання договору недійсним. Дійсно, відповідно до зазначеного вище висновку почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Земельну ділянку передав» акту приймання-передачі земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 21.12.2010 року виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою. Однак, як зазначено вище, фактично така земельна ділянка була передана відповідачу, перебувала в його користуванні, про що позивач була обізнана. Про це свідчить і сам договір оренди 2010 року, і відомості на отримання орендної плати, і зазначені вище листи позивачки. Сама по собі відсутність акту приймання-передачі або невідповідність його вимогам закону, не тягне за собою недійсності договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону «Про оренду землі». Тож в цій частині вимоги ОСОБА_1 також не обґрунтовані і не доведені.

Також суд не може визнати підставою для визнання недійсним оспорюваного договору укладення його під час дії попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки з чоловіком позивачки, який помер. Так, дійсно відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди. Однак, така норма закону стосується розірвання та зміни умов договору з боку орендодавця. В даному випадку має місце укладення нового договору за ініціативою орендаря з метою, зокрема, зміни умов договору в частині розміру та виду орендної плати. Позивачем таку пропозицію прийнято і підписано договір оренди. На думку суду такі дії не суперечать вимогам цивільного та земельного законодавства, адже відповідно до ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки, припиняється у момент її смерті. Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, що жива. Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений з чоловіком позивачки у 2004 році, не міг бути розірваний або змінений саме нею, в односторонньому порядку, після переходу до неї права власності. А переукладання договору за згодою сторін Закону «Про оренду землі» не суперечить, оскільки така дія передбачена ст. 30 вказаного Закону.

Враховуючи наведене, відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову, а саме для визнання договору оренди земельної ділянки від 21.12.2010 року недійсним. Відповідно, відсутні передбачені ст. 216 ЦК України підстави для застосування наслідків недійсності або нікчемності правочину, тобто повернення позивачці належної їй на праві власності земельної ділянки. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 88 ЦК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 8, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України», третя особа Управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 7,99 га від 21 грудня 2010 року, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09 листопада 2011 року за реєстровим № 482548424000080 та зобов'язання повернути зазначену земельну ділянку з відповідним актом у придатному агротехнологічному стані, а також у відшкодуванні судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення можу бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: