Постанова

від 23.05.2013 по справі 801/2941/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. (12:48) Справа №801/2941/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Тарасенко О.В., довіреність № 27 від 23.05.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Блік»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Блік» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0001112200 на суму 15151,00 грн., в тому числі штрафна санкція - 832,00 грн., та №0001122200 на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 44332,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є протиправними та не відповідають дійсності. Така позиція позивача обґрунтована тим, що відповідачем неправомірно в акті перевірки зроблено посилання на кримінальну справу, у якій фігурують контрагенти позивача БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс», оскільки вирок у даній кримінальній справі не винесено. Також, позивач вказав на те, що реальність здійснення правочинів між позивачем та названими контрагентами підтверджується належними первинними документами. На час вчинення правочинів БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Враховуючи зазначене вище, позивач вказав на безпідставність висновків податкового органу щодо недійсності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, посилаючись також на відсутність відповідного рішення суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.04.2013 року провадження по справі зупинялось до 23.05.2013 року.

Присутній у судовому засіданні 23.05.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд справу за його відсутності. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту, що стало наслідком вчинення господарських операцій з контрагентами БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс», відносно діяльності яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. За наслідками проведених зустрічних перевірок контрагентів не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ПП «Блік». При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичних обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням господарської операції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Наказом Начальника Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС №1229 від 09.11.2012 року (а.с.125) ухвалено рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Блік» (ЄДРПОУ 31983083) на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Повідомленням від 09.11.2012 року № 45/22-00 позивача сповіщено про проведення перевірки з 12.11.2012 року (а.с.126).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС у період з 12.11.2012 року по 13.11.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Блік» (ЄДРПОУ 31983083) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строітель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за січень, червень, серпень, листопад 2009 року, квітень 2010 року, березень 2011, року, ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 37081766) за листопад 2010 року, КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за квітень 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ч.ч.1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину з ознаками нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність реальних постановок товарі та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсними в силу закону, такий правочин не створює інших правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податку на додану вартість.

На порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ПП «Блік» включило до податкового кредиту суми ПДВ, які зняті актами перевірок, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 141185,00 грн., у тому числі: за січень 2009 року - 70666,00 грн., за червень 2009 року - 56200,00 грн., за квітень 2010 року - 1758,00 грн., за листопад 2010 року - 1566,00 грн., за квітень 2011 року - 10995,00 грн. Крім того, встановлено завищення суми, яка включається до податкового кредиту платника (від'ємне значення) ПДВ всього на суму 45635,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року - 1303,00 грн., за квітень 2010 року - 44332,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Блік» формувало податковий кредит за рахунок: КП «Альянс» (сума ПДВ - 10450,00 грн.), ТОВ БВП «Строітель-Плюс» (сума ПДВ - 174804,00 грн.), ПП «Укрторгпартнер» (сума ПДВ - 1566,00 грн.).

Зустрічними перевірками контрагентів не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Також, ПП «Блік» надані до перевірки видаткові та податкові накладні ТОВ БВП «Строітель-Плюс», підписані ОСОБА_2, відносно якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

На підставі зазначеного вище, податковим органом зроблено висновок про те, що операції з поставки між ПП «Блік» та КП «Альянс», ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер» не створюють реальних юридичних наслідків, відтак, за даними операціями відсутній об'єкт та база оподаткування податком на додану вартість.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 3495/22-00/31983083 від 20.11.2012 року (а.с.13-31).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 07.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.11-12):

№0001112200, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 15151,00 грн., у тому числі 14319,00 грн. за основним платежем та 832,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№000112220, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації №9084 від 17.05.2010 року за квітень 2010 року в сумі 44332,00 грн.

Названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби АР Крим та Державної податкової служби України.

За наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0001112200 та №000112220 залишені без змін (а.с.171-173).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивачем податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0001112200 та №000112220 було оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість за період 2009-2011 роки.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податку на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Починаючи з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 01.01.2011 року між КП «Альянс» (продавець) та ПП «Блік» (покупець) укладено договір № 512 (а.с.34), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця спецодяг ( в асортименті), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

На виконання умов цього договору КП «Альянс» на адресу позивача було поставлено товар - костюм робочий дорожній у кількості 270 штук та чоботи робочі у кількості 150 пар загальною вартістю 62700,00 грн., у тому числі ПДВ - 10450,00 грн.

Вказані дані підтверджуються наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 769 від 20.04.2011 року (а.с.36).

Проведення позивачем оплати за отриманий товар підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками (а.с.35).

За наслідками проведеної господарської операції КП «Альянс» було виписано податкову накладну №316 від 30.04.2011 року на суму 62700,00 грн., у тому числі ПДВ - 10450,00 грн. (а.с.37).

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому позивачем товар, придбаний у КП «Альянс», було реалізовано філії Сімферопольський «ДЕУ» ДП «Кримавтодор» на підставі договору купівлі-продажу № 61 від 28.04.2011 року (а.с.145-146).

Поставка позивачем товару (костюм робочий дорожній та чоботи робочі) на адресу філії Сімферопольський «ДЕУ» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної, довіреності на отримання товару, рахунку на оплату товару та податкової накладної (а.с.142-144, 151).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товари від контрагента КП «Альянс», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Матеріалами справи також підтверджується настання реальних правових наслідків за правочином, укладеним позивачем з ТОВ БВП «Строітель Плюс», враховуючи наступне.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 03.08.2009 року позивачем (замовник) укладено договір підряду №864 з БВП «Строітель-Плюс» (підрядник) на виконання робіт з будівництва аптеки за адресою: с. Петрівка, вул. Желєзнодорожна, Красногвардійський район (а.с.70).

Позивачу Інспекцією архітектурно-будівельного контролю АР Крим 09.09.2009 року видано дозвіл № 1482 на виконання будівельних робіт: «будівництво аптеки вул. Желєзнодорожна, с. Петрівка, Красногвардійський район» (а.с.137). Виконавцем будівельних робіт у дозволі зазначено БВП «Строітель-Плюс».

На підставі договору від 03.08.2009 БВП «Строітель-Плюс» здійснено будівельні роботи, виконання яких підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року (а.с.89-92).

Також ці дані засвідчені актом готовності об'єкта до експлуатації від 12.05.2010 року (а.с.139-141) та Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкту (а.с.138).

Згідно із свідоцтвом від 24.09.2010 року нерухоме майно - нежитлова будівля по вулиці Желєзнодорожній, будинок 1 у с.Петрівка Красногвардійського району АР Крим знаходиться у приватній власності ПП «Блік» (а.с.32).

Вартість виконаних будівельних робіт за договором від 03.08.2009 року становить 276541,20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідка про вартість виконаних підрядних робіт, Договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис, Підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальноздійснених витрат (а.с.71-88).

Оплата позивачем здійснених БВП «Строітель-Плюс» будівельних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками (а.с.94-100).

За наслідками проведеної господарської операції БВП «Строітель-Плюс» виписано податкову накладну № 1556/1 від 29.04.2010 року на суму 276541,20 грн., у тому числі ПДВ - 46090,20 грн. (а.с.93).

Матеріали справи також свідчать про те, що на підставі договору від 01.06.2010 року, укладеного з СПД «ОСОБА_4.» (орендодавець) в оренді у ПП «Блік» знаходиться приміщення під базову аптеку площею 42,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі окремої будівлі (а.с.135).

На підставі договору від 01.01.2011 року в оренді у ПП «Блік» знаходиться приміщення площею 20,2 кв.м. та 3,3 кв.м. підсобне приміщення за адресою: смт. Красногвардійське, вул. Тітова,1а (а.с.136).

Позивачем 04.01.2011 року укладено договір підряду № 343 з БВП «Строітель-Плюс» (а.с.45). Відповідно до умов названого договору БВП «Строітель-Плюс» (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати на замовлення ПП «Блік» (замовник) роботи з обладнання пандусу за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 04.01.2011 року позивачем (замовник) укладено договір підряду №343/1 з БВП «Строітель-Плюс» (підрядник) на виконання робіт з обладнання пандусу за адресою: смт. Красногвардійське, вул. Тітова, 1а.

Виконання БВП «Строітель-Плюс» підрядних робіт за договорами від 04.01.2011 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року (а.с.53-54, 64-65).

Вартість виконаних будівельних робіт згідно з довідкою про вартість виконаних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальноздійснених витрат, локальним кошторисом, договірною ціною (а.с.46-52, 56-66) за договором № 343/1 від 04.01.2011 року становить 676,80 грн. (з них ПДВ - 112,80 грн.), за договором № 343 від 04.01.2011 року - 2595,60 грн. (з них ПДВ - 432,60 грн.).

Оплату за отримані від контрагента підрядні роботи позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується фіскальним звітним чеком (а.с.67).

За наслідками проведених господарських операцій БВП «Строітель-Плюс» були виписані податкові накладні (а.с. 68-69) № 6 від 01.03.2011 року на суму 675,80 грн., у тому числі ПДВ - 112,80 грн., та № 5 від 01.03.2011 року на суму 2595,60 грн., у тому числі ПДВ - 432,60 грн.

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано роботи від контрагента БВП «Строітель-Плюс» в межах господарської діяльності та проведено оплату їх вартості, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Відносно взаємовідносин позивача з ПП «Укрторгпартнер» суд зазначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи документів позивачем було отримано від ПП «Укрторгпартнер» товар - гравій, що підтверджується видатковою накладною № 1910 від 01.11.2010 року (а.с.104). Вартість отриманого товару становить 9396,00 грн., у тому числі ПДВ - 1566,00 грн.

Оплату за отриманий від контрагента товар позивачем проведено у повному обсязі згідно з фіскальним чеком (а.с.105).

За наслідками здійсненого правочину ПП «Укрторгпартнер» виписано податкову накладну № 1656 від 01.11.2010 року на суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ - 1566,00 грн. (а.с.106).

Товар у контрагента ПП «Укрторгпартнер» було придбано позивачем з метою використання його у господарській діяльності, а саме виконання послуг з поточного ремонту шляхового покриття на замовлення Марьянівської сільської ради за договорами № 3 від 28.09.2010 року та № 4 від 28.09.2010 року (а.с.162-165).

Виконання позивачем підрядних робіт за названими договорами та використання під час їх здійснення гравію, отриманого від контрагента ПП «Укрторгпартнер», підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.154-157).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товар від контрагента ПП «Укрторгпартнер», проведено оплату його вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Такі висновки зроблені судом за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та названими контрагентами мають ознаки «фіктивності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та суми від'ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» та КП «Альянс».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0001112200 та №000112220 є такими, що прийняті Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 594,83 грн. з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.05.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0001112200 та №000112220.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Блік» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 594,83 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.