Постанова

від 31.05.2013 по справі 816/1263/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1263/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника позивача - Голобородько О.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Акрон " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Акрон " звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення №0002751502/572 від 11.05.2012 року , яким йому донараховано податок на додану вартість в сумі 6 972,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 3 486,02 грн.

Мотивуючи свої вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №862/15-22/31194200 від 18.04.2012 року щодо порушення ТОВ «Акрон» ст.198, 201 Податкового кодексу України, ст.203,228,215 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року та, відповідно, занижено податок на додану вартість в сумі 6 972,03 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ПП "Азимут Плюс». Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані послуги були використані у господарській діяльності позивача. Наголошував на індивідуальний характер юридичної відповідальності платника податків та відсутність залежності права на формування податкового кредиту платника від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентом. Відтак, оскільки в діях ТОВ «Акрон» відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляд справи надав додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій у вересні 2011 року, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином про час та дату розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджував про те, що діяльність контрагента позивача, ПП «Азимут Плюс», має фіктивний характер, правочини за його участі не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується висновком акту документальної позапланової невиїзної перевірки №2069/15-322/36864964 від 26.10.2011 року, на підставі якого підприємству зменшено податковий кредит та податкове зобов'язання на суму ПДВ 1 048 327 грн., в тому чисті і по спірним правовідносинам з ТОВ «Акрон». У ПП «Азимут Плюс» відсутні необхідні умови для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, є фіктивними, а податковий кредит недійсним. Зазначив, що ПП «Азимут Плюс» анульовано свідоцтво платника ПДВ по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. З огляду на вказане, на думку податкового органу, позивачем у вересні 2011 року безпідставно віднесено до суми податкового кредиту кошти в сумі 6 972,03 грн., спрямовані на оплату послуг, які в реальності не придбавались у ПП «Азимут Плюс». Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірок факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон" (ідентифікаційний код - 31194200) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 06.10.2000 року .(а.с.11)

Позивач перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 19.10.2000 року за №5638, зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.10.2000 року, про що видане свідоцтво №100162632 . ( а.с.12-13 ) .

Відповідачем з 04.04.2012 року по 10.04.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Акрон" по питанню взаємовідносин з ПП «Азимут Плюс» за вересень 2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) №862/15-222/31194200 від 18.04.2012 року, у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ "Акрон" п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198. п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ст..215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 6 972,03 грн. (а.с.16-22 )

На підставі означеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0002751502/572 від 11.05.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 6 972,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 3 486,02 грн. ( а.с.15)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198., п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ст..215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 6 972,03 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «Акрон» фактично не здійснювало придбання послуг у ПП «Азимут Плюс» оскільки, на думку контролюючого органу, такі послуги фактично контрагентом позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності останнього , а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 6 972,03 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у періоді, що перевірявся, між ТОВ «Акрон» (Замовник) та ПП «Азимут Плюс» (Підрядник) договору виконання робіт №42 від 30.08.2011 року на проведення робіт, за умовами якого Замовник доручає, Підрядник зобов'язується якісно та у встановлений термін здійснити своїми силами і засобами технічне обслуговування і ремонт автомобілів, промислової техніки, запасних частин, агрегатів та промислового обладнання відповідно Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору та визначає вид та вартість робіт. (а.с.23-27 ).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень, рахунки фактури, платіжні доручення. (а.с.31-51)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Представником позивача надано пояснення щодо використання позивачем отриманих від ПП «Азимут Плюс» ремонтних робіт автомобілів у власній господарській діяльності. Зокрема, було зазначено, що вказані послуги були використані з метою виконання укладених між ТОВ «Акрон» та ВАТ «Полтавський ГЗК», ФОП ОСОБА_2 договорів №2950 від 22.08.2011 року на виконання ремонту домкрата вантажопідйомністю 100 т., №2 від 01.02.2011 року на виконання ремонту техніки. (а.с. 91-92, 101-104).

На підтвердження означеного суду було надано перелік виконаних робіт, відомість дефектів на капітальний ремонт, акти прийому виконаних робіт, рахунки - фактури, накладні, податкові накладні, свідоцтва платників ПДВ контрагентів, платіжні доручення. (а.с. 93-122)

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що ПП "Азимут Плюс " не знаходиться за юридичною адресою та відповідачем 06.10.2011 року даному підприємству було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що зазначене відбулося вже після проведення господарських операцій позивача із ПП "Азимут Плюс", які слугували об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді та зобов'язання з ПДВ сформовано за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; послуги , в ціні яких ТОВ «Акрон» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ПП "Азимут Плюс ", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП "Азимут Плюс " має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «Акрон» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивності господарської діяльності ПП «Азимут Плюс» ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Крім того, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь - які рішення суду про визнання укладених за участі ПП «Азимут Плюс» договорів нікчемними, відтак, лише на підставі доводів податкового органу про фіктивність діяльності контрагента, не можливо робити висновок про їх нікчемність.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом вимоги та має документальне підтвердження свого податкового кредиту у вересні 2011року .

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаного контрагенту позивача, який спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Азимут Плюс ".

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби №0002751502/572 від 11 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Акрон " ( код ЄДРПОУ 31194200) витрати зі сплати судового збору у сумі 115 грн. ( сто п'ятнадцять гривень)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков