Ухвала
від 30.05.2013 по справі 2а-6364/12/1470
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 2а-6364/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Жука С.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової служби Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом Миколаївського ремонтно-реставраційного підприємства "ЮНВАС" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової служби Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2012 року №0000502301,

встановила:

Позивач Миколаївське ремонтно-реставраційне підприємство "ЮНВАС" 06.12.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС з вимогою скасувати додаткове повідомлення-рішення №0000502301 від 27.11.12 року, яким позивачу визначене зобов'язання з ПДВ в сумі 52061,00 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 13015,25 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях .

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №0000502301 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка проведена в порядку та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби від 27.11.2012 року №0000502301, яким Миколаївському ремонтно-реставраційному підприємству "ЮНВАС" визначене зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52061гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 13015,25 гривень.

В апеляційній скарзі Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що позивач, Миколаївське ремонтно-реставраційне підприємство "ЮНВАС", зареєстроване Жовтневою РДА 25.09.2008 року та займається будівництвом житлових і нежитлових будівель (т.3, а.с.97-99).

29 жовтня 2012 року за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Глициния" у грудні 2009 року та ТОВ "Вега-Групп" у грудні 2010 року відповідачем було складено акт №765/22- 34010540 (т.1, а.с. 15-34), яким встановлені порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.7,2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2009 року та грудень 2010 року у сумі 52061,00 гривень.

27 листопада 2012 року, на підставі акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000502301 (т.1, а.с.38), яким позивачу визначено суму податковою зобов'язання з ПДВ в розмірі 52061,00 гривень та штрафну санкцію в сумі 13015,25 гривень.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано копії відповідних первинних документів.

Судом 1-ї інстанції також було встановлено, що вищезазначені договори укладались позивачем з метою виконання робіт за договорами генпідряду, а саме з Михайло-Ларинською сільською радою Жовтневого району на капітальний ремонт дошкільного закладу (договір №07 від 02.12.09 року на загальну суму 21922,80 гривень, в т.ч. ПДВ - 3653,80 гривень; договір №08 від 02.12.09 року на загальну суму 10000.00 гривень, в т.ч. ПДВ - 1666,67 гривень; договір №14 від 22.44.09 року на суму 71050,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 11841,00 гривень).

Також позивачем були укладені договори генпідряду:

- із Щербанівською сільською радою Вознесенського району - договір №71 від 02.09.10 року на здійснення ремонту будинку культури на суму 258088,80 гривень, ПДВ - 43014,00 гривень;

- із Новоодеською райдержадміністрацією - договір №45 від 20.08.10 року на здійснення ремонту даху дитячої центральної бібліотеки на суму 251664,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 41499,00 гривень;

- з Миколаївською сільською радою Веселинівського району - договір №26 від 16.12.09 року на суму 557517,20 гривень, в т.ч. ПДВ -92 981,20 гривень.

З метою виконання зобов'язань за вказаними вище договорами позивачем було укладено договори субпідряду №45, №46, №47 (які укладались 01.12.10 року) з субпідрядником ТОВ "Вега-Групп", згідно яких останнє зобов'язалось виконати певні ремонтні роботи.

Таким чином, факт реального виконання вищезазначених робіт підтверджується вказаними документами та фактом відсутності будь - яких претензій з боку замовників робіт.

Колегія суддів погоджується з доводами суду 1-ї інстанції про не прийняття в якості належних доказів посилання відповідача на можливе порушення податкового законодавства з боку контрагентів безпосередніх партнерів позивача.

Суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ "Глициния" та ТОВ "Вега-групп", які виконували субпідрядні роботи та виписали податкові накладні) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. Щодо них відсутні будь - які рішення судів (вироки) про визнання угод недійсними або притягнення до відповідальності їх посадових осіб.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі виконання робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного вище Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми ПДВ у розмірі 10604,00 гривень та 41457,00 гривень були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно за грудень 2009 року та грудень 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Глициния" та ТОВ "Вега-Групп". На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ "Глициния" та ТОВ "Вега-Групп" були зареєстровані платниками ПДВ відповідно до чинного законодавства і мали право на складання податкових накладних.

Таким чином, сума ПДВ у загальному розмірі 52061,00 гривень віднесена позивачем до податкового кредиту у грудні 2009 року та грудні 2010 року, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97 року.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ "Глициния" та ТОВ "Вега-групп") є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державною або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентами не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, вироків суду та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд 1-ї інстанції встановив, що висновки відповідача про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необгрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів для визнання укладених позивачем угод - нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом або інших неправомірних дій з боку позивача.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової служби Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом Миколаївського ремонтно-реставраційного підприємства "ЮНВАС" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової служби Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2012 року №0000502301 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ю.В. Яковлев Суддя: Д.В. Запорожан Суддя: С.І. Жук

СудОдеський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення30.05.2013
Оприлюднено04.06.2013
Номер документу31588633
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-6364/12/1470

Ухвала від 29.04.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлев Ю.В.

Ухвала від 26.06.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Постанова від 20.03.2013

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Зіньковський О. А.

Ухвала від 30.05.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлев Ю.В.

Ухвала від 29.04.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлев Ю.В.

Ухвала від 07.12.2012

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Зіньковський О. А.

Ухвала від 07.12.2012

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Зіньковський О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні