Постанова

від 28.05.2013 по справі 916/214/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 916/214/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.05.2013 року:

від позивача: Кравченко О.Б., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу „Іллічівського судноремонтного заводу" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2013 року

по справі № 916/214/13-г

за позовом: Приватного підприємства „ЦОРС"

до відповідача: „Іллічівського судноремонтного заводу" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 63772,08 грн.

В судовому засіданні 28 травня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Приватне підприємство „ЦОРС" (далі - позивач, ПП „ЦОРС") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до „Іллічівського судноремонтного заводу" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, ТОВ „Іллічівський СРЗ") про стягнення 63772,08 грн., з яких: 50806,00 грн. основного боргу, 5468,17 грн. інфляційних втрат, 3980,82 грн. 3% річних та 3517,09 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 526, 530, 536, 610, 625, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 218, 230, 232 ГК України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки № 3, укладеним 28.01.2010 року між ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" (постачальник) та ТОВ „Іллічівський СРЗ" (покупець), що призвело до заборгованості в розмірі 50806,00 грн. та стало підставою для нарахування пені в сумі 3517,09 грн. відповідно до умов пункту 8.2 вказаного договору поставки, 5468,17 грн. інфляційних втрат та 3980,82 грн. 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України. При цьому, 14.07.2011 року, за згодою ТОВ „Іллічівський СРЗ", між ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" (первісний кредитор) та ПП „ЦОРС" (новий кредитор) укладено договір № 7 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новому кредитору перейшло право вимоги виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № 3 від 28.01.2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2013 року по справі № 916/214/13-г (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено. Стягнуто з „Іллічівського судноремонтного заводу" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Приватного підприємства „ЦОРС" 50806,00 грн. основного боргу, 3517,09 грн. пені, 5468,17 грн. інфляційних втрат, 3980,82 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 525, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України та мотивовано доведеністю наявності у позивача законного права на стягнення з ТОВ „Іллічівський СРЗ" заборгованості в сумі 50806,00 грн., пені в сумі 3517,09 грн., 5468,17 грн. інфляційних втрат та 3980,82 грн. 3% річних. Крім цього, судом відмовлено ТОВ „Іллічівський СРЗ" в задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на один рік з мотивів ненадання заявником доказів на підтвердження обставини скрутного фінансового становища товариства.

Не погодившись з рішенням суду від 22.03.2013 року, ТОВ „Іллічівський СРЗ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник наполягає на наступному: - судом не звернуто уваги на обставину звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення неустойки з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України та проігноровані положення ч. 6 ст. 232 ГК України; - судом не враховано, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані особою, на яку відсутні відповідні довіреності від відповідача; - також судом не враховано те, що акт звірки взаємних розрахунків підписаний головним бухгалтером товариства, тоді як за Статутом ТОВ „Іллічівський СРЗ" будь - які документи фінансового характеру повинні підписуватись генеральним директором ТОВ „Іллічівський СРЗ"; - суд не звернув уваги, що наявні в матеріалах справи квитанції не містять в собі переліку документів, надісланих позивачем на адресу відповідача; - судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про надання ТОВ „Іллічівський СРЗ" відстрочки виконання рішення суду строком на один рік, оскільки товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП „ЦОРС" вказало, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування, у зв'язку з чим просить рішення суду від 22.03.2013 року залишити без змін.

В засідання суду апеляційної інстанції від 16.05.2013 року та від 28.05.2013 року уповноважений представник ТОВ „Іллічівський СРЗ", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явився, тим самим не скористався своїм процесуальним правом брати участь у засіданнях суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 28.01.2010 року між ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" (постачальник) та ТОВ „Іллічівський СРЗ" (покупець) укладено договір поставки №3, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити матеріали та устаткування (далі - товар) (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, асортимент та вартість товару вказуються у додаткових угодах до договору, які підписуються сторонами та вважаються невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору сума договору визначається як загальна сума вартості товару, зазначеної у додаткових угодах до договору. Ціна товару та сума договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до цього договору.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору встановлено, що товар поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані у додаткових угодах. Товар поставляється на умовах, визначених у додаткових угодах до договору. Строк поставки товару зазначається у додаткових угодах до договору.

Згідно пункту 5.5 договору право власності на товар переходить від постачальника покупцеві з часу підписання товаросупроводжуючих документів.

Згідно пункту 5.7 договору постачальник для приймання товару покупцем зобов'язаний надати накладні та податкові накладні.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок постачальника, наведений у розділі 12 договору у терміни, зазначені в додаткових угодах до договору. Платежі покупця за договором вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений без порушень умов договору товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківській день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011 року, а в частині зобов'язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов'язань за договором.

З матеріалів справи також вбачається, що 28.01.2010 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №3 від 28.01.2010 року, відповідно до якої постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар на загальну суму 127806,00 грн., а саме: - проволока CITOFLUX ROOC в 1,2 мм, у кількості 1000 кг, строк поставки до 31.01.2010 року включно; - електроди графітові d 8,0 мм., у кількості 500 шт., строк поставки до 31.01.2010 року включно; - проволока CITOFLUX ROOC в 1,2 мм, у кількості 2000 кг., строк поставки до 31.03.2010 року включно; - проволока CITOFLUX ROOC в 1,2 мм, у кількості 1000 кг., строк поставки до 30.06.2010 року включно; - проволока СВ 08ГС 1,2 мм, у кількості 1000 кг, строк поставки до 30.06.2010 року; - електроди графітові d 8,0 мм., у кількості 1000 шт., строк поставки до 30.06.2010 року включно; - електроди графітові d 10,0 мм., у кількості 500 шт., строк поставки до 30.06.2010 року включно; - проволока CITOFLUX ROOC в 1,2 мм, у кількості 1000 кг, строк поставки до 30.06.2010 року включно; - проволока СВ 08ГС 1,2 мм, у кількості 1500 кг., строк поставки до 30.06.2010 року включно.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 до договору поставки №3 від 28.01.2010 року встановлено, що покупець здійснює оплату постачальнику за товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів наступним чином: 17700,00 грн., в т.ч. ПДВ 2950,00 грн. - до 31.01.2010 року (включно); 32400,00 грн., в т.ч. ПДВ 5400,00 грн. - до 31.03.2010 року (включно); 77406,00грн., в т.ч. ПДВ 12901,00 грн. - до 30.06.2010 року (включно).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ТОМТЕХСНАБ", на підставі видаткових накладних № 25 від 29.01.2010 року, № 26 від 29.01.2010 року, № 10 від 17.03.2010 року, № 3 від 01.06.2010 року, № 4 від 01.06.2010 року, № 24 від 24.06.2010 року, поставило ТОВ „Іллічівський СРЗ" товар в строк, обумовлений в додатковій угоді №1 до договору поставки №3 від 28.01.2010 року на загальну суму 127806,00 грн., який останнім був прийнятий без будь - яких зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Зі змісту копії акта звіряння взаємних розрахунків від 14.07.2011 року між ТОВ „Іллічівський СРЗ" та ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" за договором поставки №3 від 28.01.2010 року вбачається часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару; станом на 14.07.2011 року сума боргу ТОВ „Іллічівський СРЗ" склала 50806,00 грн.

Доводи скаржника про неможливість врахування копії акта звірки взаємних розрахунків від 14.07.2011 року з мотивів підписання його головним бухгалтером ТОВ „Іллічівський СРЗ" замість генерального директора ТОВ „Іллічівський СРЗ", колегією суддів не приймаються та відхиляються як безпідставні.

Колегія суддів також зазначає, що матеріали справи не містять в собі доказів на підтвердження належного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №3 від 28.01.2010 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи також свідчать, що 14.07.2011 року ТОВ „Іллічівський СРЗ" листом № 41/98 надало відповідь на лист ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" від 14.07.2011 року за № 0014, в якому надало згоду ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" на відступлення прав вимоги за договором поставки № 3 від 28.01.2010 року на користь ПП „ЦОРС".

За викладених обставин, 14.07.2011 року між ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" (первісний кредитор) та ПП „ЦОРС" (новий кредитор) укладено договір №7 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги виконання ТОВ „Іллічівський СРЗ" зобов'язань за договором поставки №3 від 28.01.2010 року, укладеним між ТОВ „ТОМТЕХСНАБ" та ТОВ „Іллічівський СРЗ" (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору право вимоги виконання зобов'язань включає погашення основної заборгованості в розмірі 50806,00 грн., в тому числі ПДВ, а також штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню), збитки від інфляції та три відсотки річних, що нараховуються на суму заборгованості з моменту її виникнення.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

ПП „ЦОРС", виходячи з умов договору №7 про відступлення права вимоги від 14.07.2011 року, звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ „Іллічівський СРЗ" 50806,00 грн. заборгованості за договором поставки №3 від 28.01.2010 року, 5468,17 грн. інфляційних втрат, 3980,82 грн. 3% річних та 3517,09 грн. пені.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений без порушень умов договору товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківській день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання, встановленого додатковою угодою № 1 до договору поставки № 3 від 28.01.2010 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 3517,09 грн.

Твердження скаржника, що місцевим господарським судом проігноровано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, колегією суддів відхиляються, оскільки зважаючи на положення ч. 1 ст. 692 ЦК України та виходячи з умов пункту 4 додаткової угоди №1 до договору поставки №3 від 28.01.2010 року строк виконання грошового зобов'язання у відповідача за договором поставки в сумі 17700,00 грн. настав 31.01.2010 року; в сумі 32400,00 грн. настав 31.03.2010 року; в сумі 77406,00 грн. настав 30.06.2010 року, тому пеня має нараховуватись після настання кожного із строків виконання зобов'язання і нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли кожне зобов'язання мало бути виконане, що враховано позивачем при здійсненні розрахунку пені.

Відносно посилання скаржника про незастосування місцевим господарським судом строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи письмової заяви ТОВ „Іллічівський СРЗ" про застосування строку позовної давності в частині нарахування пені, а також враховуючи відсутність такої усної заяви відповідача, що вбачається зі змісту протоколів судових засідань від 13.02.2013 року та від 22.03.2013 року, колегія суддів зазначає про відсутність у місцевого господарського суду законних підстав для застосування за власною ініціативою строку позовної давності. Тому доводи скаржника про незастосування місцевим господарським судом строку позовної давності колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №3 від 28.01.2010 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5468,17 грн. та 3% річних в сумі 3980,82 грн.

Колегією суддів також не приймаються та відхиляються як безпідставні твердження скаржника про незаконну відмову місцевим господарським судом в задоволенні клопотання ТОВ „Іллічівський СРЗ" про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.03.2013 року строком на 1 рік, оскільки матеріали справи не містять в собі будь - яких доказів на підтвердження перебування ТОВ „Іллічівський СРЗ" у скрутному фінансовому становищі, що унеможливить виконання рішення суду. Крім цього, такі докази скаржником, в порядку ст. 101 ГПК України, не надані також суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду від 22.03.2013 року є законним та обґрунтованим, постановленим за правильно встановленими фактичними обставинами, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2013 року по справі № 916/214/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 03.06.2013 року

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк