Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-5054/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К/9991/82096/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Вербицької О.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року

у справі № 2а-5054/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Теплокерамика»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Теплокерамика» (позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000050225 від 12 квітня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем фактичного виконання спірних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «НПФ «Теплокерамика» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000050225 від 12 квітня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «НПФ «Теплокерамика» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» за березень, квітень, травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-консалтинг плюс» за червень, липень, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 712/234/31941513 від 30 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050225 від 12 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 451 301,25 грн. (385 838,00 грн. - основний платіж, 65 463,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій з поставки вогнетривків матеріалів, виробів, обладнання на підставі договору № 1403-МАТ від 14 березня 2011 року, а також з надання послуг з ремонту та діагностики обладнання на підставі договорів № 255/11 від 25 травня 2011 року, № 117/11 від 11 липня 2011 року, № 209/11 від 02 вересня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Промтехноопт» товарно-матеріальних цінностей та у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних господарських операцій між «НПФ «Теплокерамика» та вказаними постачальниками підтверджується дослідженими Харківським апеляційним адміністративним судом рахунками, накладними, специфікаціями, що, зокрема, не заперечується податковим органом.

Крім того, Харківським апеляційним адміністративним судом встановлено, що матеріали, придбані позивачем у ТОВ «Промтехноопт», отримано експедитором на складі продавця, транспортування товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, а доставлені матеріали прийнято директором позивача Савельєвим Віктором Миколайовичем, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що придбані вогнетривкі матеріали використано позивачем для виробництва вогнетривкої суміші, яку в подальшому реалізовано контрагентам на підставі досліджених судом угод, а договори з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», в свою чергу, укладались з метою забезпечення належного функціонування обладнання, яке використовується в господарській діяльності позивача.

Таким чином, з огляду на встановлений Харківським апеляційним адміністративним судом факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем вогнетривків матеріалів у ТОВ «Промтехноопт» і послуг з ремонту та діагностики обладнання у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є правильним.

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про те, що якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, мінімізували свої податкові зобов'язання або порушили порядок ведення бухгалтерського обліку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Вербицька О.В.

Голубєва Г.К.