Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-13714/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/80586/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Закрите акціонерне товариство "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство" (далі - ЗАТ "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство") звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Ізюмська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов ЗАТ "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Ізюмська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство" у задоволені позову.

ЗАТ "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Ізюмською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», ТОВ «Арткас», ПП «Каф-Буд», АТЗТ «Агропродторг», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Мега-Лідер-СВ». За результатами перевірки складено акт від 18.06.2010 року №859/1800/33168696.

На підставі висновків акту перевірки про встановлені порушення ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» пп.5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Ізюмською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000011800/0, від 26.07.2010 №0000011800/1, від 20.08.2010 року №0000011800/2, від 27.10.2010 року №0000011800/3, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 62004,00 грн., в тому числі за основним платежем 41336,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20668,00 грн. та податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000031800/0, від 26.07.2010 №0000031800/1, від 20.08.2010 року №0000031800/2, від 27.10.2010 року №0000031800/3 яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 225843,00 грн., в тому числі за основним платежем 150562,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 75281,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено. що позивачем укладалися договори з з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», ТОВ «Арткас», ПП «Каф-Буд», АТЗТ «Агропродторг», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Мега-Лідер-СВ». Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що продукція та послуги, придбані ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» у зазначених підприємств, були використані у господарській діяльності позивача.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" регламентовано, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення договорів ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» з ТОВ «НПО «Промтехнополіс-С», ТОВ «Арткас», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ПП «Каф-буд» та АТЗТ «Агропродторг» та відповідно до ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач мав статус платника податку на додану вартість, тобто, мав право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Щодо порушення позивачем ст.ст. 215 , 216 , 228 Цивільного кодексу України , а саме вчинення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства порушення, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ст.ст. 207 , 208 Господарського кодексу України , передбачено, що правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203 та ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» в повному обсязі виконано податкові зобов'язання, які випливають з правочинів, укладених з ТОВ «НПО «Промтехнополіс-С», ТОВ «Арткас», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ПП «Каф-буд»та АТЗТ «Агропродторг». Продукцію та роботи, придбані у даних підприємств було використано в господарській діяльності позивача. тобто будь-які умисні дії позивача стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 62004,00 грн., та з податку на додану вартість на загальну суму 225843,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000011800/0, від 26.07.2010 №0000011800/1, від 20.08.2010 року №0000011800/2, від 27.10.2010 року № 0000011800/3, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 62004,00 грн., та податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000031800/0, від 26.07.2010 №0000031800/1, від 20.08.2010 року №0000031800/2, від 27.10.2010 року №0000031800/3 яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 225843,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги є законними, обгрунтаваними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В. В. Кошіль