Постанова

від 16.05.2013 по справі 805/5236/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 805/5236/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА - 1", до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради", реєстраційної служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, реєстраційної служби Авдіївського міського управління юстиції Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 06 грудня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРА - 1", звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради" (далі - відповідач-1 або КП "БТІ Ясинуватської міської ради"), реєстраційної служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі - відповідач-2), реєстраційної служби Авдіївського міського управління юстиції Донецької області (далі - відповідач-3), третя особа ОСОБА_1, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-1 від 06.12.2012 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 5,5% (55/1000) вбудованого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1; зобов'язати повноважного відповідача виконати певні дії: внести до Державного реєстру прав відомості про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 5,5% (55/1000) вбудованого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірний об'єкт нерухомості не підлягав окремій реєстрації за ОСОБА_1, оскільки є складовою частиною головної речі (ст. 131 Цивільного кодексу УРСР, ст. 187 Цивільного кодексу України) - будівля ресторану на другому поверсі, і тому не підлягав відокремленню, а відтак і реєстрації. Крім того, на думку позивача, перехід права власності до покупця не відбувся. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 21.05.2002 (на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірний об'єкт) об'єкт нерухомості підлягав передачі продавцем покупцю після підписання договору протягом трьох днів на підставі відповідного акту. Між тим, такий акт не складався і передача об'єкту не відбулася і не могла відбутися, бо продавець не був власником об'єкту нерухомості. Інший спосіб переходу права власності договором не був передбачений. Тому, враховуючи положення статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР 1963 року), підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка придбала об'єкт нерухомості, у відповідача не було. Відтак, позивач вважає, що відповідач-1 прийняв до розгляду заяву від неналежної особи про реєстрацію об'єкту нерухомості, чим порушив припис пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час здійснення реєстраційних дій) та зареєстрував право власності при неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, порушивши припис пункту 4 частини 1 статті 24 вказаного Закону щодо відмови у державній реєстрації прав у випадку неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 70).

Представник відповідача-3 надав письмові заперечення в яких пояснив, що Реєстраційна служба Авдіївського міського управління юстиції у даній справі є неналежним відповідачем, оскільки не проводила державну реєстрацію прав на спірне майно, не наділена правом та технічною можливістю вносити будь-які зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому реєстрацію прав проводили органи "Бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ) та який на даний час знаходиться у стані: "Реєстри, в яких припинена реєстрація" та не є правонаступником підприємств БТІ, які до 01.01.2013 проводили державну реєстрацію речових прав (а.с. 51-52).

Відповідач-2 у письмових запереченнях з аналогічних підстав також зазначив, що не є належним відповідачем у цій справі, додатково звернув увагу на приписи ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" згідно з якими державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті. Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції проводить державну реєстрацію права власності об'єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Ясинувата та Ясинуватського району Донецької області, в той час як спірний об'єкт знаходиться за межами цієї території. Відповідач-2 просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 48-50).

Правом на направлення відзиву на позовну заяву також скористався відповідач-1, в якому зазначив, що підставою для проведення 06.12.2012 КП "БТІ Ясинуватської міської ради" реєстрації за третьою особою права власності на спірний об'єкт слугував нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 21.05.2002, згідно з яким ОСОБА_1 купив 5,5 % вбудованого приміщення загальною площею 53,30 кв.м, розташованого в будинку АДРЕСА_1 у приватного підприємства "Еллада". Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Мінюсту від 07.02.2002 № 7/5, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, цей договір був віднесений до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Акт прийому-передачі спірного об'єкта нерухомого майна, на який посилається позивач, в переліку правовстановлювальних документів, встановленому вказаним Положенням, не значиться; будь-яких судових рішень про визнання вищезазначеного договору недійсним або його скасування на час здійснення відповідачем-1 державної реєстрації прав не було, тому свої дії з проведення 06.12.2012 державної реєстрації прав за ОСОБА_1 на спірний об'єкт відповідач-1 вважає правомірними. Однак приймаючи до уваги прийняття Донецьким апеляційним адміністративним судом ухвали від 09 квітня 2013 року у справі № 873/6/13-2н про скасування постанови цього суду від 10.02.2011 у справі 2а-25691/10/0570, якою було підтверджено право ОСОБА_1 на державну реєстрацію, відповідач-1 просив прийняти рішення про скасування державної реєстрації цього права на розсуд суду та розглянути справу без участі його представника (а.с. 24-26).

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

21 травня 2002 року ПП "Еллада", згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованому державним нотаріусом Дорменюк Ю.М. у реєстрі за № 1678, продало ОСОБА_1 5,5 % вбудованого приміщення, загальною площею 53,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

04 липня 2008 року постановою Авдіївського міського суду Донецької області, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року, визнано неправомірним рішення КП "БТІ Ясинуватської міської ради" від 02 березня 2007 року про відмову ОСОБА_1 у реєстрації права власності на 5,5 % вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із не проведенням інвентаризаційних робіт та зобов'язано КП "БТІ Ясинуватської міської ради" провести інвентаризацію 5,5 % вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1

17 липня 2008 року державним реєстратором КП "БТІ Ясинуватської міської ради" на підставі договору купівлі-продажу № 09/26-02-953/96 від 28.06.1996 року проведено державну реєстрацію права власності за КП "Ера" (правопопередником ТОВ "Ера-1" - позивача по справі) приміщення ресторану загальною площею 556,8 кв.м., розташованого: в АДРЕСА_1, до якого входить 5,5 % вбудованого приміщення, загальною площею 53,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке, згідно з договором купівлі-продажу від 21 травня 2002 року, ПП "Еллада" продало ОСОБА_1, та на яке вищезазначеними судовими рішеннями (постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 04 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року) КП "БТІ Ясинуватської міської ради" було зобов'язано здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-25691/10/0570 скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради" від 17 липня 2008 року в частині державної реєстрації права власності за колективним підприємством "Ера" (правопопередником ТОВ "Ера-1" - а.с. 8) 6/100 частини ідеальної долі загальною площею 53,3 м.кв, що складає 5,5 % вбудованого приміщення в будівлі магазину та ресторану, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

В подальшому, у зв'язку із скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 постанови Авдіївського міського суду Донецької області від 04.07.2008 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2008, які стали підставою для прийняття Донецьким апеляційним адміністративним судом постанови від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-25691/10/0570, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 873/6/13-2н, за наслідками розгляду заяви ПП "ЕЛАДА" про перегляд постанови цього суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-25691/10/0570 за нововиявленими обставинами остання була скасована.

Тим не менш, 06 грудня 2012 року КП "БТІ Ясинуватської міської ради" зареєструвало право власності на зазначене майно за ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 1678.

Вважаючи дану реєстрацію неправомірною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При цьому, як зазначив позивач, факт порушення його прав полягає в тому, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2102/22414 (далі - Порядок № 1844/5) відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Отже, наявність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про реєстрацію цих прав має юридичне значення і після 01.01.2013 - початку дії нового порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними (від конституційних до цивільних). Тому при визначенні об'єкту захисту в адміністративному судочинстві не можна обмежуватися категорією "суб'єктивні публічні права". Важливо, щоб порушення прав, свобод та інтересів (байдуже, публічних чи цивільних) відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

У зв'язку з цим даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки права позивача були порушені з боку суб'єкта владних повноважень - КП "БТІ Ясинуватської міської ради", при здійсненні ним на основі делегованих повноважень владних управлінських функцій.

Відповідач - КП "БТІ Ясинуватської міської ради", на час виникнення спірних правовідносин реалізував повноваження, які були надані йому нормами пункту 5 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7\5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", згідно з якими до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.

Таким порядком було Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N157/6445, яке втратило чинність з 01.01.2013 р.

Це Тимчасове положення визначало порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (пп.1.1 п.1).

Згідно з пунктом 2 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно із додатком 2 "Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно" до Тимчасового положення, до заяви про державну реєстрацію прав реєстратору додаються, зокрема, договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, рішення суду та інші.

Вказані норми повністю корелюються із нормами статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно із пунктом 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Положення встановлено, що реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких, реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень, викладений у частині 1 статті 24 вказаного Закону, серед яких, зокрема, є така як: "подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують".

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним на час укладення договору купівлі-продажу майна від 21 травня 2002 року між ПП "Еллада" та ОСОБА_1, право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором. До передачі речей прирівнювалася передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Таким чином, на час укладення вказаного договору ЦК УРСР 1963 року не пов'язував момент виникнення права власності на нерухомість з моментом державної реєстрації договорів, що підлягали такій реєстрації, рівно як і з державною реєстрацією прав на цю нерухомість, на відміну від положень Цивільного кодексу України (ст. 182).

Виходячи з положень ст. 128 ЦК УРСР 1963 року передача речі була обов'язковим юридичним фактом, з яким закон пов'язував перехід права власності за договором до набувача.

В позовній заяві позивач зазначив, що акт прийому-передачі майна відносно предмету договору від 21 травня 2002 року, укладеного між ПП "Еллада" та ОСОБА_1 не складався, в той час як відповідно до умов цього договору об'єкт нерухомості підлягав передачі продавцем покупцю після підписання договору протягом трьох днів на підставі відповідного акту. Інший спосіб переходу права власності цим договором передбачений не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 не тільки не спростував наведені в позовній заяві ТОВ "Ера-1" обставини, але і підтвердив факт відсутності на час проведення державної реєстрації у ОСОБА_1 акту прийому-передачі спірного об'єкта.

Зі змісту цього відзиву не вбачається і будь-яких заперечень щодо тверджень позивача про відсутність в договорі від 21 травня 2002 року інших способів переходу права власності на спірний об'єкт.

Таким чином під час проведення КП "БТІ Ясинуватської міської ради" державної реєстрації права власності на 5,5% вбудованого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, відповідач-1 не дотримався вимог пп. 3.1 п. 3 Положення та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а саме: не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема ст. 128 ЦК УРСР 1963, та провів державну реєстрацію права власності на підставі документу, який не дає змоги встановити факт набуття третьою особою права власності на цей об'єкт, тобто перехід (набуття) ОСОБА_1 права власності на зазначений об'єкт.

При цьому, єдине судове рішення, яке відповідно до резолютивної частини зобов'язувало відповідача-1 зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на спірний об'єкт - постанова Авдіївського міського суду Донецької області від 04 липня 2008 року - на час проведення державної реєстрації 06.12.2012 була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-25691/10/0570, на яку посилається відповідач-1, такого обв'язку для нього у своїй резолютивній частині не містить.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-25691/10/0570, якою було скасовано рішення відповідача-1 в частині державної реєстрації права власності за колективним підприємством "Ера" (правопопередником ТОВ "Ера-1") 6/100 частини ідеальної долі загальною площею 53,3 м.кв, що складає 5,5 % вбудованого приміщення в будівлі магазину та ресторану, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, скасована ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 873/6/13-2н, позовні вимоги ТОВ "Ера-1" підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, дані позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок лише відповідача-1. Інші відповідачі не мають відношення до спірних правовідносин.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 № 1878-VІ Реєстраційна служба Авдіївського міського управління юстиції розпочала проводити дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за новим порядком з 01.01.2013. Між тим, спірні реєстраційні дії проведені КП "БТІ Ясинуватської міської ради" 06.12.2012.

Крім того, Реєстраційна служба Авдіївського міського управління юстиції проводить дії щодо державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Цей Закон не передбачає юридичної можливості внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію в якому проводили органи БТІ, та який на даний час, за інформацією Державного підприємства "Інформаційний центр", розміщеною на офіційному сайті: http://www.informjust.ua/ - знаходиться у статі "Реєстри, в яких припинена реєстрація". Таким чином державні реєстратори реєстраційних служб територіальних управлінь юстиції використовують данні, які містяться у вказаному Реєстрі лише як відомості для здійснення покладених на них посадових обов'язків згідно з Порядком № 1844/5 та не наділені правом і технічною можливістю вносити до нього будь-які записи.

Відповідач-2 також не є належним відповідачем у цій справі, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті. Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції проводить державну реєстрацію права власності об'єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Ясинувата та Ясинуватського району Донецької області, в той час як спірний об'єкт знаходиться за межами цієї території.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 34,41 грн., отже ці витрати позивача підлягають присудженню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА - 1", до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради", реєстраційної служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, реєстраційної служби Авдіївського міського управління юстиції Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 06 грудня 2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради" від 06 грудня 2012 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 5,5% (55/1000) вбудованого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1

Зобов'язати комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради" внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 5,5% (55/1000) вбудованого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРА - 1" (ідентифікаційний код 20320238) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 16 травня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дворников М.С.