Рішення

від 31.05.2013 по справі 248/2946/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/2946/13-ц

2/248/1189/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Сидорової М.В.

при секретарі - Нагорняк М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

09.04.2013 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, який уточнивши в судовому засіданні, мотивує тим, що з 18.12.2012 року вона працювала барменом на підприємстві відповідача за договором підряду, з 01.02.2013 року наказом №15/4-К від 01.02.2013 року її офіційно прийнято на роботу до Департаменту їжі та напоїв Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі - ПІІ ТОВ «Вікторія»). По 09.03.2013р. включно вона працювала, наступний тиждень - 7 днів вона була вихідна.

В зв'язку з необхідністю прийняття участі у навчальній сесії у Дніпродзержинському державному технічному університеті у період з 11.03.2013 року по 27.03.2013 року, вона 02.03.2013 року написала заяву про надання їй відпустки за сімейними обставинами на цей період, яку передала адміністратору Межаєвій Т.

26.03.2013 року при спілкуванні по телефону з адміністратором ОСОБА_2 з приводу дня її виходу на роботу, остання їй повідомила про те, що керівництво прийняло рішення про її звільнення та їй необхідно прибути до відділу кадрів.

28.03.2013 року вона прибула до відділу кадрів підприємства, але її направили до начальника служби безпеки підприємства Халюта С.М., який став з'ясовувати чому вона тривалий час не виходила на роботу, дізнавшись по відпустку та навчальну сесію, повідомив, що її тоді звільнять не за прогули, а за втрату довіри. Начебто 12.03.2013 року керівництво провело збори і її вирішено звільнити за п.2 ст. 41 КЗпП України через втрату довіри та їй необхідно 01.04.2013р. приїхати отримати трудову книжку.

01.04.2013 року трудову книжку їй не видали, пояснивши, що нікому підписати документи.

02.04.2013р. на її наполегливу вимогу їй було видано трудову книжку та вона дізналась про її звільнення з 09.03.2013 року в зв'язку із втратою довіри за п.2 ст.41 КЗпП України згідно наказу №36/3-К від 12.03.2013р. Підставами звільнення в наказі про звільнення булі зазначені: доповідна записка начальника служби безпеки Халюта С.М., її пояснювальна записка та рішення зборів трудового колективу від 12.03.2013 року.

Вважає своє звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України незаконним, оскільки в наказі про звільнення №36/3-К від 12.03.2013р. не вказано які саме дії працівника дали підстави для втрати довіри та в чому вони виразилися. Вона ніяких порушень щодо безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей на посаді бармена не допускала.

Також зазначає, що під час офіційного працевлаштування на підприємство відповідача, на неї керівництвом підприємства безпідставно було покладено обов'язок проведення грошових розрахунків через касовий апарат, хоча до обов'язків бармена такий функціональний обов'язок не належить, товарно-матеріальні цінності в «Фітнес-барі», який відноситься до підприємства відповідача, де вона працювала барменом, після закінчення робочої зміни залишаються відкрито.

Крім того вказує, що начальником служби безпеки підприємства її звинувачено в тому, що вона під час роботи 23, 24 лютого 2013 року відпустила клієнтам коктейлі, отримала від них кошти та невірно вказала назву товару в касовому апараті. Вона заперечувала проти такого порушення, оскільки ніякого перерахунку матеріальних цінностей в барі не проводилось і недостачі виявлено не було. Вважає, що причина її звільнення в іншому та припускає, що потрібно було працевлаштувати іншу особу.

На підставі викладеного просить скасувати наказ №36/3-К від 12.03.2013 року, виданий Генеральним директором підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Вікторія» про її звільнення з посади бармена Департаменту їжі та напоїв з 09.03.2013 року в зв'язку з втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України) та поновити її на роботі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала та уточнила позовні вимоги, дала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, а також пояснила, що з 18.12.2012 року вона почала працювати барменом на підприємстві відповідача за договором підряду, без офіційного працевлаштування. Перед укладанням такого договору вона підписала контрольний лист про проходження інструктажу по охороні праці, техніки безпеки, пром.санітарії, пожежної безпеки та контрольно-пропускному режимі. Також нею були підписаний обліковий лист про проходження інструктажу по роботі з програмою Місros та по касовій дисципліні, але фактично їй такий інструктаж не проводили. Вона не може впевнено сказати чи підписувала вона договір про колективну (бригадну) відповідальність 18.12.2012р., оскільки в той день вона ставила свій підпис на документах, які пропонувало підприємство, неодноразово, але на яких саме документах не пам'ятає. Наполягає на тому, що з умовами договору про колективну (бригадну) відповідальність не ознайомлювалась.

01.02.2013 року наказом №15/4-К від 01.02.2013 року її було офіційно прийнято на роботу до Департаменту їжі та напоїв ПІІ ТОВ «Вікторія» на посаду бармена, оскільки її робота під час договору підряду задовольнила керівництво підприємства. Графік її роботи був змінний, а саме: 7 днів робочі дні, 7 днів - вихідні. Спочатку вона працювала в «Аква-барі», згодом - у «Фітнес-барі» комплексу «Вікторія». До її функціональних обов'язків входило обслуговування клієнтів, а саме прийняття заказу, виготовлення коктейлів, видача продукції, прийняття оплати. Оплата проводилась через внутрішню програму підприємства - Місros, для цього потрібно було відкрити програму, вбити найменування відпущеної продукцію, прийняти гроші, роздрукувати чек та видати його клієнту. Отримані гроші необхідно було провести також через вказану програму та внести до каси.

23 та 24 лютого 2013 року були її робочими днями у «Фітнес-барі» комплексу «Вікторія», жодних порушень трудової або касової дисципліни в ці дні вона не допускала. 02.03.2013 року вона була запрошена до кабінету начальника служби безпеки підприємства Халюта С.Н., який звинуватив її в тому, що вона 23 та 24 лютого 2013 року невірно вказала найменування продукції, яку відпустила клієнтам, в програмі Місros, а саме: замість коктейлів вказала молоко, що відрізняється не лише за найменуванням, а за ціною. Під погрозами, що відносно неї буде порушена кримінальна справа за розтрату або крадіжку, вона була вимушена написати пояснення. При цьому в своїх поясненнях вона вказала, що її провина в тому, що вона через неуважність в програмі Місros замість коктейлів зазначила молоко, суму різниці у вартості забрала собі, а згодом мала намір внести ці гроші в касу. Такі пояснення написала під тиском, фактично гроші, які віддавали клієнти за продукцію, вона вносила в касу бару, перевірка наявності продукції в барі після її зміни не проводилась, також не перевірялось чи є нестача по касі наприкінці її робочого дня або зміни. Також пояснила, що клієнти бару іноді приносять із собою власний протеїн та просять приготувати коктейль з додаванням до нього молока, що є нормальною практикою. В такому разі по касі проводиться лише продукція яка береться в барі, тобто лише молоко. Можливо це і були ті випадки, про які вказував начальник служби безпеки.

Після написання пояснень, вона продовжила працювати до 09.03.2013 року включно та ніяких претензій більш до неї керівництвом не пред'являлось. 07.03.2013 року та пізніше запрошень на засідання Ради трудового колективу вона не отримувала, усно про це ніхто її не повідомляв. З 10.03.2013 року по 17.03.2013 року - за графіком повинні бути її вихідні дні. При цьому з 11.03.2013 року по 27.03.2013 року у неї була навчальна сесія, в зв'язку з чим вона

02.03.2013 року написала заяву про надання їй відпустки за сімейними обставинами з 17.03.2013 року по 27.03.2013 року, яку передала адміністратору Межаєвій Т. та вважала, що її заява задоволена, хоча наказу про надання відпустки не підписувала. 26.03.2013 року, з телефонної розмови з адміністратором ОСОБА_2, дізналась про те, що їй необхідно прибути роботу та звільнитись, але про те, що вже є наказ про звільнення їй не було повідомлено.

28.03.2013 року начальник служби безпеки повідомив їй про те, що вона звільнена через втрату довіри, після цього вона неодноразово зверталась до адміністрації підприємства з вимогою про видачу їй трудової книжки, але така вимога була задоволена лише 02.04.2013 року.

Вважає таке звільнення незаконним, просить скасувати наказ про звільнення з роботи та поновити її на роботі з 10 березня 2013 року.

Представники відповідача - Панишев С.О., Горлатих І.В. в судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення на позов та пояснили, що з позивачкою ОСОБА_1 18.12.2012 року було укладено договір підряду на виконання робіт по обслуговуванню клієнтів барів Департаменту їжі та напоїв ПІІ ТОВ «Вікторія», інформування їх про асортимент та характеристику продуктів та напоїв. При укладання такого договору з ОСОБА_1 був проведений вступний інструктаж з охорони праці, техніки безпеки, пром.санітарії, пожежної безпеки, контрольно-пропускного режиму, первинний інструктаж на робочому місті, вступний інструктаж по роботі в програмі Місros, вступний інструктаж з касової дисципліни - про що свідчать підписи позивачки, також з ОСОБА_1 було укладено договір про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

01.02.2013 року ОСОБА_1 на підставі наказу №15/4-К від 01.02.2013р. була прийнята до штату з окладом згідно штатного розпису. Таким чином позивачка була матеріально-відповідальною особою та з нею проведені усі інструктажі. В тому числі з касової дисципліни.

Відповідно до посадової інструкції у функціональні обов'язки бармена входить, зокрема, проведення розрахункових операцій, а саме при безпосередньому розрахунку з гостями отримати суму строго відповідно рахунку.

При проведенні планових заходів з контролю за роботою співробітників, начальником служби безпеки Халютою С.Н., був виявлений факт порушення касової дисципліни барменом ОСОБА_1, а саме: 23.02.2013р. та 24.02.2013р. бармен ОСОБА_1 систематично, умисно при розрахунку клієнтів за приготовлені протеїнові коктейлі вартістю 21 грн. за одну порцію, в програмі Місros проводила як порцію молока за 2,10 грн. Про це була складена доповідна записка на ім'я генерального директора за №503 від 04.03.2013 року, проведено службове розслідування та відібрано пояснення від ОСОБА_1, з яких вбачається, що різницю між вартістю протеїнових коктейлів та вартістю молока остання забирала собі. Загальна вартість привласнених позивачкою грошових коштів складає за 23.02.2013р. та 24.02.2013р. - 86 грн.

В зв'язку з грубим та неодноразовим порушенням касової дисципліни, на підставі ст.43 КЗпП України, було прийнято рішення провести засідання ради трудового колективу з питання звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. 07.03.2013 року ОСОБА_1 було надано повідомлення №183-1/13 від 07.03.2013р. про проведення 12.03.2013р. о 11 год.30 хв. засідання Ради трудового колективу, однак позивачка відмовилась від підпису про отримання такого повідомлення.

Рада трудового колективу своїм рішенням від 12.03.2013р. надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади бармена на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Наказом №36/3-К від 12.03.2013р. ОСОБА_1 звільнено з посади бармена у зв'язку з втратою довіри.

Вважають, що звільнення позивачки на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України проведено відповідно до вимог чинного законодавства України та просять в задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, свідків, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ПІІ ТОВ «Вікторія» є юридичною особою (а.с.56) та згідно Статуту, затвердженого Протоколом Загальних Зборів Учасників ПІІ ТОВ «Вікторія» б\н від 07.11.2008р., предметом діяльності підприємства є, зокрема, організація та здійснення діяльності закладів громадського харчування, у тому числі приміщення барів, кафе, ресторанів та інших закладів в тому числі в спортивних центрах та комплексах (а.с.67).

Згідно протоколу Загальних зборів Учасників ПІІ ТОВ «Вікторія від 31.07.2007р. та наказу генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» №56/2-К від 31.07.20007р., на посаду генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» призначено Панишева А.Д.(а.с.37-39).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивачка з 18.12.2012р. працювала на підприємстві відповідача - ПІІ ТОВ «Вікторія» за договором підряду від 18.12.2012р. в якості бармена та за умовами договору обслуговувала клієнтів барів Департаменту їжі та напоїв підприємства, інформувала їх про асортимент та характеристики продуктів та напоїв (а.с. 19-21).

Відповідно до наказу генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» №15/4-К від 01.02.2013р. ОСОБА_1 була прийнята з 01.02.2013 року на посаду бармена в комплекс «Вікторія» Департаменту їжі та напоїв, з бригадною (колективною) матеріальною відповідальністю, окладом відповідно штатного розпису (а.с.32).

Також сторонами не заперечується, що наказом генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» Панишева А.Д. №36/3-К від 12.03.2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади бармена Департаменту їжі та напоїв з 09.03.2013 року в зв'язку з втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України). Копію наказу ОСОБА_1 отримала 02.04.2013 року (а.с.8,54).

Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 28. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП , судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статтей 148 , 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Згідно вимог статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, проводиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України , а у випадках, передбачених пунктами два і три частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 КЗпП України.

Суд, враховуючи пояснення сторін, письмові докази (а.с.37-39), вважає, що наказ про звільнення позивачки був прийнятий та підписаний відповідною посадовою особою відповідача, з дотриманням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки позивачка не перебувала на час звільнення у відпустці або на лікарняному, належних доказів цьому не надано.

Статтею 43-1 КЗпП України визначено випадки, коли розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу проводиться без попередньої згоди виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації, зокрема, у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» , професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та цим Законом; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески; профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об'єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження.

Згідно із ч. 1 ст. 14, 16 вищевказаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Судом встановлено, що на підприємстві відповідача не створено первинної профспілкової організації і позивач не була членом будь-якої профспілки.

Відповідно до п.6.3 діючого Колективного договору ПІІ ТОВ «Вікторія», контроль щодо дотримування адміністрацією застосування діючого трудового законодавства та Правил внутрішнього трудового розпорядку при прийомі та звільненні працівників покладено на Раду трудового колективу (а.с.101).

Наказом генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» №94/1-од від 15.09.2010р. (а.с.92) затверджено Положення про Раду трудового колективу, відповідно до якого задачами Ради є, зокрема, розгляд питань, які стосуються порушень трудової дисципліни та застосування дисциплінарних стягнень до працівників, у випадках передбачених діючим законодавством, а також прийняття рішень про звільнення працівників, у випадках передбачених діючим законодавством (а.с.94).

Відповідно до звернення генерального директора ПІІ ТОВ «Вікторія» б/н від 12.03.2013р. запрошена згода Ради трудового колективу на звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України адміністрацією підприємства (а.с.52).

Відповідно до рішення Ради трудового колективу ПІІ ТОВ «Вікторія» б/н від 12.03.2013р., підписаного головою та шістьма членами Ради, розглянувши пакет документів з питання звільнення ОСОБА_1, Рада прийняла рішення про надання згоди на її звільнення на підставі п.2 ст.41 КЗпП України в зв'язку із втратою довіри (а.с.53).

Але з вказаного рішення не вбачається, чи була присутня на засіданні ОСОБА_1, чи давала остання будь-які пояснення, чи було після звернення адміністрацією підприємства до Ради трудового колективу про звільнення працівника, запрошено ОСОБА_1 на засідання Ради.

В матеріалах справи міститься повідомлення від 07.03.2013р. про запрошення ОСОБА_1 на засідання Ради трудового колективу на 12.03.2013р. та акт від 07.03.2013р. про ознайомлення з таким повідомленням, але вказане запрошення здійснено не Радою трудового колективу, а генеральним директором підприємства. При цьому суд звертає увагу на те, що вказане запрошення датовано 07.03.2013р., тобто зроблено до внесення звернення (12.03.2013р.) до Ради трудового колективу про надання згоди на звільнення працівника.

На підставі викладеного, таку згоду Ради трудового колективу на звільнення ОСОБА_1 суд визнає такою, що не має правового значення щодо дотримання порядку надання згоди на звільнення позивача, крім того Рада трудового колективу не є профспілковим органом.

Підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України) є здійснення працівником винних дій, форма вини при цьому значення не має, при цьому власник, відповідач по справі, зобов'язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Відповідно до посадової інструкції бармена ПІІ ТОВ «Вікторія», до обов'язків бармена належить, зокрема, при безпосередньому розрахунку з гостями отримати суму строго відповідно з рахунком, негайно закрити рахунок та в обов'язковому порядку видати гостю фіскальний чек (а.с.40). Позивачка заперечувала щодо належності бармену такого обов'язку як працювати з касовими апаратами та необхідність отримувати гроші від клієнтів та вносити їх у касу, хоча не оспорювала той факт, що вона під час роботи на підприємстві відповідача у «Фітнес барі» розпоряджалась продукцією бару, відпускала продукцію клієнтам, отримувала від клієнтів гроші за продукцію та проводила їх через касу та внутрішню програму «Майкрос». При цьому, суд враховує, що з посадовою інструкцією бармена, затвердженою генеральним директором ПІІ ТОВ «Вікторія» Комарницьким І.О., дата затвердження не зазначена на інструкції, позивачка ОСОБА_1 ознайомлена не була, про що свідчить відсутність її особистого підпису на посадовій інструкції.

Таким чином судом встановлено, що позивачка під час її роботи у «Фітнес барі» комплексу «Вікторія» фактично безпосередньо обслуговувала грошові та матеріальні цінності.

При цьому наданий представниками відповідача Договір по колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, суд не приймає до уваги, оскільки він підписаний позивачкою 18.12.2012р., тобто задовго до дня винесення наказу про прийняття позивачки на роботу при укладанні іншого договору.

В наказі про звільнення позивачки №36/3-К від 12.03.2013 року не вказано, саме через що керівництвом підприємства втрачено до неї довіру, однак міститься посилання на доповідну записку начальника служби безпеки Халюто С.Н. №503 від 04.03.2013р., пояснювальну записку ОСОБА_1 від 02.03.2013р та рішення Ради трудового колективу від 12.03.2013р. - як на підстави звільнення (а.с.54).

Так, з доповідної записки №503 від 04.03.2013р. складеної та підписаної начальником служби безпеки ПІІ ТОВ «Вікторія» на ім'я генерального директора підприємства вбачається, що ним при проведенні заходів по контролю за роботою співробітників ПІІ ТОВ «Вікторія» були виявлені порушення, а саме: за 23.02.2013р. барменом «Фітнес бара» ОСОБА_1 по програмі «Майкрос» проведено 19 рахунків та при зрівнянні її дій з записами камер відеоспостереження були встановлені невідповідності, а саме по 4-м рахункам проведено молоко замість коктейлів та один рахунок не проведено по програмі; за 24.02.2013р. барменом «Фітнес бара» ОСОБА_1 по програмі «Майкрос» проведено 13 рахунків та при зрівнянні її дій з записами камер відеоспостереження були встановлені невідповідності, а саме по 4-м рахункам проведено молоко замість коктейлів, два рахунки не проведені по програмі (а.с.43-44).

Будь-яких відміток про реєстрацію цієї доповідної записки, резолюцій керівництва щодо перевірки відомостей, що в ній містяться, тощо, вказана доповідна записка не містить, тобто з неї не можна встановити, який висновок було зроблено керівництвом підприємства щодо виявленого факту порушень.

В судовому засіданні свідок Халюто С.Н. пояснив, що він працює начальником служби безпеки ПІІ ТОВ «Вікторія» та до його обов'язків, зокрема, входить контроль за діяльністю співробітників, в тому числі барменів, під час їх роботи з метою попередження правопорушень. З цією ж метою в комплексі «Вікторія» в барах встановлені камери відео спостереження, які він періодично проглядає. Наприкінці лютого 2013 року при зрівнянні дій бармена ОСОБА_1 в «Фітнес барі» комплексу «Вікторія», зафіксованих на камері спостереження за 23 та 24 лютого 2013 року, та наданих бухгалтерією виписок з програми «Майкрос» за ці ж дати, де відображено час та сума внесених коштів в касу, ним було встановлено, що ОСОБА_1 замість протеїнових коктейлів за ціною 21 грн. за порцію в програмі вказувала молоко за ціною 2.10 грн. за порцію, та декілька раз взагалі не внесла до програми відпущену продукцію. 02.03.2013р. він запросив

ОСОБА_1 до свого кабінету та запропонував з приводу встановленого ним порушення написати письмові пояснення, що остання і зробила. При цього ОСОБА_1 визнавала, що скоїла порушення через недомагання, різницю між вартістю коктейлів та сумою, яку вносила до програми «Майкрос», забирала собі. Після цього ним складено доповідну записку на ім'я генерального директора. Ніякого тиску на позивачку не оказував, свої пояснення вона писала добровільно та без примуса. На даний час записи з камери відеоспостереження не збереглися.

В своїх письмових поясненнях від 02.03.2013р. ОСОБА_1 зазначила, що вона 23 та 24 лютого 2013 року ненавмисно через поганий стан здоров'я невірно відобразила найменування продукції у внутрішній програмі «Майкрос». Також зазначила, що різницю між вартістю продукції в касу не внесла через невірне відображення товару в програмі, але мала намір в подальшому пробити більше коктейлів та докласти ці гроші.

В судовому засіданні позивачка наполягала на тому, що порушень касової дисципліни не допускала, такі пояснення дала під тиском, просила в той час коли давала пояснення, запросити до кабінету начальника служби безпеки свого адміністратора, яка б роз'яснила, які саме порушення вона вчинила, або спростувала доводи начальника служби безпеки, але в цьому їй було відмовлено. Побоюючись втратити роботу та погроз начальника служби безпеки, написала те, що він вимагав. Наполягала, що ніякі інструктажі щодо роботи з касовими апаратами їй не проводили, та вона не зобов'язана з ними працювати.

Такі доводи позивачки заслуговують на увагу, оскільки після видання наказу про призначення працівника на посаду, яка передбачає роботу з касовими апаратами, керівництво було зобов'язано ознайомити працівника під розписку з Порядком ведення касових операцій. Відповідачем не було надано доказів в підтвердження того, що керівництвом під час працевлаштування на роботу позивачки 01.02.2013р. барменом здійснювались інструктажі щодо касової дисципліни. Підпис позивачки під графою «Вводний инструктаж по кассовой дисциплине прошел» не може прийнятий судом до уваги, оскільки такий інструктаж проводився з нею 18.12.2012р., про що свідчить її особистий підпис на обліковому аркуші (а.с.28), тобто до прийняття позивачки на роботу барменом.

Суд зазначає, що на підприємстві об'єктом контролю касової дисципліни виступає готівка в касі підприємства, здійснює такий контроль спеціально створена комісія із працівників підприємства. Найпоширенішою формою контролю є інвентаризація залишків готівки у касі.

В суді представники відповідача вказали, що факт порушення ОСОБА_1 касової дисципліни, це єдина причина, через що вона була звільнена з посади бармена в зв'язку із втратою довіри та підтверджується лише доповідною начальника служби безпеки підприємства від 04.03.2013р. та письмовими поясненнями позивачки від 02.03.2013р., інвентаризація матеріальних та грошових цінностей, ніякі перевірки після виявлення порушень з боку позивачки не проводились, відповідні акти, документи не складались, недоїмки грошових коштів по касі виявлено не було.

Надані суду роздруківки (а.с.45,47) з позначенням точки продажу продукції, номеру чека, дати відкриття та закриття програми, суми внесених грошових коштів, суд не приймає як належний доказ в підтвердження порушення барменом ОСОБА_1 касової дисципліни, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, що придають їм статусу офіційного документу. Крім того, з даних роздруківок не вбачається факту будь-яких порушень касової дисципліни, в т.ч. з боку позивачки.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача про систематичність умисного порушення з боку позивачки касової дисципліни, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цього факту. Представник відповідача та свідок Халюта С.М. пояснюють, що факт порушення позивачкою дисципліни мав місце тільки 23.02.2013р. та 24.02.2013р., що, в свою чергу підтверджується роздруківками комп'ютерної програми. Але на думку суду цей факт не знайшов свого підтвердження і ніяк не може свідчити про втрату довіри до позивачки.

Оцінюючи обставини справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення ст.. 10,60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 58 , 59 ЦПК України на підтвердження факту порушення позивачкою касової дисципліни, зокрема, наказу про створення комісії для проведення перевірки або службового

розслідування, будь-яких бухгалтерських документів, актів перевірки, актів звірки наявності товарних або грошових цінностей тощо, які б достовірно свідчили про порушення і вину позивачки, що потягли втрату довіри до неї з боку керівництва підприємства і відповідно були підставою для звільнення її за п.2 ст.41 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає, що звільнення позивачки було проведено з порушенням норм діючого законодавства України, тому є незаконним.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно графіку роботи співробітників Департаменту їжі та напоїв ПІІ ТОВ «Вікторія» на березень 2013 року, ОСОБА_1 мала такий графік: 1-3, 11-17, 25-31 березня - вихідні дні; 4-10, 18-24 березня - робочі дні.

Згідно табелю обліку робочого часу останній день, коли позивачка ОСОБА_1 виходила на роботу - 09 березня 2013 року.

Тому позивачка підлягає поновленню на роботі з 10.03.2013р.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка до суду не звертається. Судом роз'яснювалось позивачці право протягом розгляду справи збільшити позовні вимоги. Тому суд вважає, що звернувшись до суду з позовною заявою лише з вимогами про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, позивачка на власний розсуд розпорядилась своїми процесуальними правами щодо викладення змісту позовних вимог на вирішення трудового спору з роботодавцем.

Суд не приймає при постановленні рішення пояснення свідка ОСОБА_2., яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює сервіс - менеджером та була безпосереднім керівником ОСОБА_1 До посадових обов'язків позивачки входило обслуговування клієнтів бару, приготування коктейлів, отримання грошей та проведення їх через касу. Службою безпеки підприємства було встановлено, що ОСОБА_1 допустила порушення касової дисципліни, в зв'язку з чим керівництво прийняло рішення про звільнення ОСОБА_1 В зв'язку з цим, оскільки позивачка була на вихідних (точну дату не пам'ятає), вона звернулась до позивачки по телефону та повідомила, що їй необхідно приїхати на засідання Ради трудового колективу, але остання відповіла, що перебуває на навчанні та приїхати не може. Коли сплинув тиждень вихідних днів ОСОБА_1, вона також дзвонила позивачці по телефону з приводу її невиходу на роботу за графіком, але позивачка також повідомила про те, що ще знаходиться на навчанні. При цьому підтверджує, що нею складався акт про те, що ОСОБА_1 вручено повідомлення про необхідність з'явитися на засідання Ради трудового колективу, на якому буде вирішуватись питання про її звільнення.

Такі суперечливі пояснення свідка суд оцінює критично, оскільки з акту, підписаного свідком (а.с.51) вбачається, що позивачка 07.03.2013р. була повідомлена про необхідність прибуття на засідання Ради трудового колективу, але в судовому засіданні свідок пояснила, що про необхідність з'явитися до Ради трудового колективу повідомила позивачці телефоном, коли та була на вихідному, тобто після 09.03.2013р. Також незрозуміла причина телефонування позивачці з приводу її невиходу на роботу по графіку, оскільки позивачка на той час вже була звільнена.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України , ч. 5 ст.235 КЗпП України, рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.. 41,43 235КЗпП України, ст.ст. 3,10,11,15,58,59,60,212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженню відповідальністю «Вікторія» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженню відповідальністю «Вікторія» №36/3-К від 12.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бармена Департаменту їжі та напоїв з 09.03.2013 року у зв'язку з втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України).

Поновити ОСОБА_1 на посади бармена Департаменту їжі та напоїв Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженню відповідальністю «Вікторія» з 10.03.2013 року.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженню відповідальністю «Вікторія» (83015, м.Донецьк, пр-т Миру, б.14-Б, п/р 26004962483454 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЕДРПОУ 31534840) на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн. (р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: