Рішення

від 29.05.2013 по справі 2608/1439/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/1439/12

пр. № 2/759/219/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року. Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретарів Слепець Є.С., Бусленко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євродім-Плюс» (надалі - ТОВ) про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом 20.01.2012 року, який неодноразово уточнював на виконання ухвали судді щодо усунення недоліків позовної заяви.

В остаточному варіанті вимоги позову виклав в позовній заяві від 10 та 18 травня 2012 року (том 1, а.с. 67-71, а.с. 73-74). В цих заявах відповідачем також був ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивував тим, що він у грудні 2008 року звернувся до ТОВ щодо його поселення у «Дім». Єдиною умовою послення у «Дім» є передача власного житла осіб, котрі поселяються на користь ТОВ «Євродім Плюс». Він має однокімнатну квартиру у АДРЕСА_1, яку і запропонував ТОВ за право поселення.

Генеральний директор ТОВ ОСОБА_2 грубо відмовив йому. На його звернення до народного депутата України ОСОБА_3 щодо поселення і на наступний депутатський запит останнього від 25.05.2011 року за №123 генеральний директор ТОВ написав в листі ТОВ №16 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року неправдиву інформацію про нього: « ІНФОРМАЦІЯ_3».

Вважає вказану інформацію неправдивою і такою, що принизила його честь та гідність та ділову репутацію, а також заподіяла йому моральні страждання. Внаслідок душевних страждань він тяжко захворів на виразку дванадцятипалої кишки та отримав серцеві порушення, що підтверджується випискою з медичної картки від 08.07.2011 року.

Моральну шкоду від вказаних страждань оцінює в 400 тис грн та просить стягнути її з відповідача ТОВ.

Тому просить визнати, що ТОВ готувало і і надрукувало на своєму офіційному бланку зазначену неправдиву інформацію про його психічний стан та його моральні якості , вводячи народного депутата України ОСОБА_3 в оману.

Крім того, просить зобов*язати ТОВ письмово спростувати перед народним депутатом України ОСОБА_3 вказану неправдиву інформацію щодо нього.

Також зазначив, що неправдива інформація дійшла до його співробітників (на той час він працював вчителем англійської мови у школі). Вчителі та учні розпитували його стосовно його психічного стану, що дуже принижувало його. Йому приходилось доводити те, чого ніколи не було; працювати стало важко; він змушений був звільнитись, подавши заяву про звільнення 18.08.2011 року. Він телефонував ОСОБА_2 щодо неправдивої інформації, але у відповідь вислухав від останнього нові образи та погрози розправою у випадку, якщо він буде скаржитись на останнього. Відповідно до довідок із медичних закладів він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та не лікувався у психіатричних лікарнях.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Також у судовому засіданні 29.05.2013 року позивач зазначив, що «всю відповідальність він покладає на ТОВ, оскільки він не може доказати про те, що ОСОБА_2 фактично є ОСОБА_2, який працює у ТОВ на посаді виконавчого директора».

Така відповідальність визначена ним у вимогах про стягнення моральної шкоди на 800 тис грн.

Письмової заяви про зміну «відповідальності ТОВ» у судовому засіданні позивач на пропозицію суду не надав.

Ухвалою суду від 29.05.2013 року позовну заяву щодо вимог до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Також позивач після роз*яснення йому судом приписів ст. 57 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів пояснив, що у нього немає доказів про те, що про поширену відносно нього ТОВ неправдиву інформацію відомо учням та співробітникам школи, де він працював до вересня 2011 року. Також не повідомив, що про таку інформацію відомо кому-небудь іншому, окрім ОСОБА_3 та окрім нього (позивача). Не просив про проведення відповідної судової експертизи на предмет з*ясування причинного зв*язку між його захворюваннями після отримання у червні 2011 року листа від ТОВ та виникненням таких захворювань від (внаслідок) поширення вказаної інформації.

Зазначив, що моральна шкода, заподіяна йому також внаслідок того, що він змушений був відволікатись від звичниз занять для отримання від медичних установ інформації про те, що він не лікувався у психіатричних закладах.

Представник відповідача ТОВ позов не визнав, пояснив, що працівника ОСОБА_2 у ТОВ не було і немає і листа ТОВ на ім*я відповідача та ОСОБА_3 за підписом генерального директора ОСОБА_2 із вказаною позивачем інформацією не направляло. Також вважає недоведеним наявність причинного зв*язку між хворобливим станом позивача , його звільненням з роботи у вересні 2011 року по причині поширення інформації про нього, яка зазначена в тексті позовної заяви. Зазначив, що розмір моральної шкоди, про який викладено у письмовій позовній заяві позивача до ТОВ 400 тис грн явно завищений та не відповідає обставинам справи.

На запитання суду: чому відповідач ТОВ не надало суду на його запит журнал (книгу) обліку вхідної, вихідної кореспонденції ТОВ за 16.06.2011 року (за червень 2011 року)? - не пояснив, мотивуючи, що він не є штатним працівником ТОВ. Також не спростував, що бланк, на якому направлений примірник листа ТОВ від 16.06.2011 року (на адресу позивача) не належить ТОВ, хоча суд пропонував йому провести відповідну експертизу щодо вказаного питання.

Суд, заслухавши пояснення позивача , представників відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд також керується вимогами ст.ст. 10, 11, 57, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи, приписи яких були роз*яснені учасникам розгляду справи в ході судового засідання, а позивачу вони були роз*яснені неодноразово і детально.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм Цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» судам слід неухильно дотримуватись вимог ст. 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів . Зокрема, ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами у справі є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (ст. 184 ЦПК України) не можуть використовуватись як засіб доказування.

За таких підстав суд також вважає, що доказами позивача у справі є лист (примірник) від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, надісланий ТОВ на адресу ОСОБА_3 та позивача (том 1, а.с. 18) та лист народного депутата України ОСОБА_3 від 09.12.2011 року на адресу позивача (том 1, а.с.113-114), зі змісту якого видно, що ТОВ дійсно направило (а ОСОБА_3 отримав), листа із вказаної інформацією щодо ОСОБА_1

Суд при цьому враховує, що представник відповідача не оспорив вказаний лист ОСОБА_3, факт отримання останнім листа ТОВ від 16.06.2011 року належними доказами, зазначивши лише про те, що у ТОВ ОСОБА_2 не працює.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ч.ч 1-4 ст 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на її спростування; вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною; спростування інформації здійснюється особою, яка її поширила.

Також при вирішенні спору суд керується ст. 280 ЦК України згідно з якою підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна фізичній особі, внаслідок порушення її особистого немайнового права.

До особистих прав (ст. 270 ЦК України) належить право на повагу до честі та гідності.

Про вказане право також зазначено у ст. 297 ЦК України, яку суд застосовує при вирішенні спору, відповідно до якої особа може звернутись до суду із позовом про захист її честі та гідності.

Згідно зі ст. 299 ЦК України, яку суд також застосовує при вирішенні спору, особа може звернутись до суду із позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009р. (надалі - Пленум) під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Суд вважає, що висловлювання вказані у листі ТОВ від ІНФОРМАЦІЯ_2 року щодо ОСОБА_1 мають негативну форму , тому вони принижують його честь та гідність.

При розгляді спору в судовому засіданні позивач належними доказами довів про те, що він у червні- серпні 2011 року знаходився у трудових відносинах, працював вчителем (такі обставини не оспорив представник відповідача) , тому суд погоджується, що вказана негативна інформація також принизила його ділову репутацію, як особи, яка працювала вчителем, тобто мала певні (ділові) стосунки, пов*язані із трудовим договором..

Суд не вважає поширену ТОВ інформацію щодо позивача оціночним судженням.

При цьому суд враховує, що лист від 16.06.2011 року іменується « Щодо можливості поселення ОСОБА_1».

На думку суду оціночне твердження ТОВ у випадку, якщо б йшла мова у листі лише про поселення повинно було б викладене лише із зазначенням наявних (на думку ТОВ, якщо воно так стверджувало) у позивача розладів психіки.

Однак, суд враховує , що ТОВ вказало в листі від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, крім причини неможливості поселення позивача, ще й про те, що ОСОБА_1 «регулярно та безкарно цим користується, ходячи по різних інстанціях. Під час таких прийомів громадянин утаює дійсну інформацію про себе, говорить неправду, витрачаючи дорогоцінний час Вас, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та працівників державних та недержавних установ».

Викладене свідчить про те, що викладена стосовно ОСОБА_1 інформація є фактичним твердженням ТОВ.

Тому відповідач повинен надати докази про достовірність цього твердження, а у випадку їх відсутності - спростувати їх в тому ж порядку, в якому поширив.

Суд вважає доведеним факт виготовлення листа із негативною інформацією відносно позивача відповідачем та її поширення іншій (третій ) особі шляхом направлення (передачі) листа їй.

Про наявність такого листа та отримання його ОСОБА_3 свідчить лист народного депутата України ОСОБА_3 на адресу позивача від 09.12.2011 року (том 1. а.с. 13-114).

Суд не приймає до уваги як достатні для відмови у позовних вимогах позивачу докази: ствердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не є генеральним директором ТОВ та інформацію (документи) про те, що ним є інша особа, і, тому ТОВ не повинно відповідати за позовом ОСОБА_1, оскільки за період розгляду справи (1 рік 4 місяці) в суді , і, взагалі, за період з червня 2011 року по дату постановлення судового рішення (кінець травня 2013 року) ТОВ не надало інформації про те, що вказаний лист ним відкликаний, як підписаний неуповноваженою ТОВ особою.

За таких обставин вимоги позивача щодо визнання вказаної інформації неправдивою та зобов*язання її спростувати підлягають задоволенню.

Частину інформації суд виключає, як негативну та, відповідно, як неправдиву і таку що принижує певні якості позивача, а саме: «витрачаючи дорогоцінний час Вас, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та працівників державних та недержавних установ».

Відповідно до п. 27 Пленуму способами захисту гідності, честі чи ділової репутації

від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної такими

порушеннями як фізичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завжана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд також керується спеціальною нормою закону , а саме ст. 280 ЦК України - моральна шкода, заподіяна фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права, підлягає відшкодованню.

Таким чином, вимоги позивача в частині моральної шкоди також повинні бути задоволені.

Розмір моральної шкоди суд визначає на загальних підставах, керуючись характером відносин сторін, ступенем (розміром) заподіяних моральних страждань, нормами розумності та справедливості.

Позивачем не доведено належними доказами, що негативна інформація доведена окрім народного депутата України ОСОБА_3 (та ОСОБА_1) іншим особам, зокрема, співробітникам установи, де він працював; що саме від негативної інформації він звільнився з роботи.

При цьому суд враховує, що позивач, працюючи вчителем, отримував пенсію за віком і, звільнившись з роботи, також продовжував її отримувати.

Також суд вважає недоведеним наявність причинного зв*язку між виникненням захворювань у позивача в результаті отримання відомостей ТОВ про його психічний стан та поведінку ОСОБА_3

Одночасно суд визнає, що позивач перебував у певному негативному психологічному стані внаслідок поширення негативної про нього інформації позивачем та певним відривом від звичних занять, пов*язаних із необхідністю судового захисту у зв*язку з цим .

Розмір моральної шкоди із врахуванням конкретних обставин справи суд визначає у 6 тис грн.

Судові витрати суд, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 212-214 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Євродім-Плюс» (м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43) готувало і надрукувало на своєму офіційному бланку в листі за №16 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року на депутатський запит народного депутата України ОСОБА_3 від 25.05.2011 року за №123 недостовірну інформацію про психічний стан та моральні якості ОСОБА_1 , який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_3», та визнати що цією неправдивою інформацією ТОВ «Євродім-Плюс» принизило його (ОСОБА_1) честь , гідність та ділову репутацію .

Зобов*язати товариство з обмеженою відповідальністю «Євродім-Плюс» (м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43, ідентифікаційний код 33832856) письмово спростувати перед народним депутатом України ОСОБА_3 недостовірну інформацію про психічний стан та моральні якості ОСОБА_1 , а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_3».

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Євродім-Плюс»

(юридична адреса - м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43, ідентифікаційний код 33832856) на користь ОСОБА_1, який мешкає у АДРЕСА_2, моральну шкоду в сумі 6 тис грн та судовий збір 214 грн 60 коп за задоволення вимог немайнового характеру (щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, 214 грн 60 коп за часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, а всього - 6 429 грн 20 коп.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд.

Суддя: