Постанова

від 29.05.2013 по справі 826/3041/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року № 826/3041/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Арена-2000" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 р. №0007782280 та №0007792280 ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Арена-2000", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 р. №0007782280 та №0007792280.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Провідні технології" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 29.04.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Провідні технології" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Арена-2000" (код за ЄДРПОУ 30115290) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Провідні технології" (код ЄДРПОУ 36349140) та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" (код ЄДРПОУ 36832969) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р.. №1203/22-80/30115290 від 27.08.2012 р. (надалі - Акт перевірки №1203/22-80/30115290).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1203/22-80/30115290, позивачем порушено вимоги:

1) пп.7.4.5 п. 7.4., пп.7.7.1 п 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 171587,00 грн., в т.ч. по періодам: ТОВ "Провідні технології" (код ЄДРПОУ36349140): серпень 2010 року - 33584,00 грн.; вересень 2010 року - 20570,00 грн.; жовтень 2010 року - 31858,00 грн.; листопад 2010 року - 22743,00 грн.; грудень 2010 року - 27269,00 грн.; січень 2011 року - 9262,00 грн.; ТОВ "Інноваційні сучасні технології" (код за ЄДРПОУ 36832969): лютий 2011 року - 10743,00 грн.; березень 2011 року - 15558,00 грн.;

2) пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 214483,00 грн., у тому числі: - за III квартал 2010 р. в розмірі 60747,00 грн.; за IV квартал 2010 р. в сумі 109282,00 грн.; за І квартал 2011 p. в розмірі 44454,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №1203/22-80/30115290 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0007792280 від 25.09.2012 р., (надалі - ППР №0007792280), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 256991,25 грн., з яких 214483,00 грн. - за основним платежем, а 42508,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0007782280 від 25.09.2012 р. (надалі - ППР №0007782280), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250594,00 грн., з яких 171587,00 грн. - за основним платежем, а 34007,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена-2000" зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.10.1998 р., взято на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.10.1998 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 29.07.2005 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Арена-2000", як замовником, та ТОВ "Провідні технології", як виконавцем, були укладені наступні договори про надання послуг (виготовлення, доставка та монтаж планшетів, наліпок, табличок, банерів, стендів, рекламних щитів та ін.) на загальну суму 871708,00 грн., в т.ч. ПДВ 145284,66 грн.: Договір №5 від 27.08.2010 р. на суму 157852,00 грн., в т.ч. ПДВ 26308,67 грн.; Договір №3 від 26.08.2010 р. на суму 43654,00 грн., в т.ч. ПДВ 7257,67 грн.; Договір №7 від 01.09.2010 р. на суму 23405,00 грн., в т.ч. ПДВ 3900,83 грн., Договір №8 від 06.09.2010 р. на суму 22230,00 грн., в т.ч. ПДВ 3705,00 грн.; Договір №9 від 24.09.2010 р. на суму 44445,00 грн., в т.ч. ПДВ 7407,50 грн.; Договір №10/1 від 08.10.2010 р. на суму 20010,00 грн., в т.ч. ПДВ 3335,00 грн.; Договір №10 від 27.09.2010 р. на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн.; Договір №12 від 12.10.2010 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; Договір №9/1 від 08.09.2010 р. на суму 54450,00 грн., в т.ч. ПДВ 9075,00 грн.; Договір №14 від 22.10.2010 р. на суму 26670,00 грн., в т.ч. ПДВ 4445,00 грн.; Договір №11 від 11.10.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; Договір №15 від 25.10.2010 р. на суму 63340,00 грн., в т.ч. ПДВ 10556,67 грн.; Договір №16 від 27.10.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; Договір №19 від 17.11.2010 р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; Договір №17 від 01.11.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; Договір №20 від 26.11.2010 р. на суму 80890,00 грн., в т.ч. ПДВ 13481,67 грн.; Договір №22 від 10.12.2010 р. на суму 9137,00 грн., в т.ч. ПДВ 1522,00 грн.; Договір №21 від 02.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн., Договір №27 від 16.12.2010 р. на суму 12225,00 грн., в т.ч. ПДВ 2037,50 грн.; Договір №24 від 11.12.2010 р. на суму 21120,00 грн., в т.ч. ПДВ 3520,00 грн.; Договір №30 від 24.12.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; Договір №29 від 17.12.2010 р. на суму 70010,00 грн., в т.ч. ПДВ 11668,33 грн.; Договір №26 від 14.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн.; Договір №2 від 05.01.2011 р. на суму 12230,00 грн., в т.ч. ПДВ 2038,33 грн.; Договір №4 від 10.01.2011 р. на суму 18880,00 грн., в т.ч. ПДВ 3146,67 грн.; Договір №1 від 05.01.2011 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; Договір №6 від 27.01.2011 р. на суму 13340,00 грн., в т.ч. ПДВ 2223,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Провідні технології" надало позивачу відповідні послуги на загальну суму 871708,00 грн., в т.ч. ПДВ 145284,66 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт: від 30.08.2010 р. на суму 157852,00 грн., в т.ч. ПДВ 26308,67 грн.; від 31.08.2010 р. на суму 43654,00 грн., в т.ч. ПДВ 7257,67 грн.; від 13.09.2010 р. на суму 23405,00 грн., в т.ч. ПДВ 3900,83 грн., від 15.09.2010 р. на суму 22230,00 грн., в т.ч. ПДВ 3705,00 грн.; від 30.09.2010 р. на суму 44445,00 грн., в т.ч. ПДВ 7407,50 грн.; від 20.10.2010 р. на суму 20010,00 грн., в т.ч. ПДВ 3335,00 грн.; від 08.10.2010 р. на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн.; від 25.10.2010 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; від 25.10.2010 р. на суму 54450,00 грн., в т.ч. ПДВ 9075,00 грн.; від 29.10.2010 р. на суму 26670,00 грн., в т.ч. ПДВ 4445,00 грн.; від 29.10.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; від 29.10.2010 р. на суму 63340,00 грн., в т.ч. ПДВ 10556,67 грн.; від 08.11.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; від 17.11.2010 р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; від 01.11.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; від 29.11.2010 р. на суму 80890,00 грн., в т.ч. ПДВ 13481,67 грн.; від 24.12.2010 р. на суму 9137,00 грн., в т.ч. ПДВ 1522,00 грн.; від 16.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн.; від 16.12.2010 р. на суму 12225,00 грн., в т.ч. ПДВ 2037,50 грн.; від 30.12.2010 р. на суму 21120,00 грн., в т.ч. ПДВ 3520,00 грн.; від 31.12.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; від 31.12.2010 р. на суму 70010,00 грн., в т.ч. ПДВ 11668,33 грн.; від 31.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн.; від 24.01.2011 р. на суму 12230,00 грн., в т.ч. ПДВ 2038,33 грн.; від 29.01.2011 р. на суму 18880,00 грн., в т.ч. ПДВ 3146,67 грн.; від 29.01.2011 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; від 31.01.2011 р. на суму 13340,00 грн., в т.ч. ПДВ 2223,33 грн. Зазначені акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Провідні технології" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 871708,00 грн., в т.ч. ПДВ 145284,66 грн. (№36 від 30.08.2010 р. на суму 157852,00 грн., в т.ч. ПДВ 26308,67 грн.; №26 від 26.08.2010 р. на суму 1100,00 грн., в т.ч. ПДВ 183,33 грн.; №33 від 27.08.2010 р. на суму 42554,00 грн., в т.ч. ПДВ 7092,33 грн.; №5 від 02.09.2010 р. на суму 23405,00 грн., в т.ч. ПДВ 3900,83 грн., №18 від 15.09.2010 р. на суму 22230,00 грн., в т.ч. ПДВ 3705,00 грн.; №35 від 27.09.2010 р. на суму 44445,00 грн., в т.ч. ПДВ 7407,50 грн.; №76 від 29.10.2010 р. на суму 20010,00 грн., в т.ч. ПДВ 3335,00 грн.; №39 від 28.09.2010 р. на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн.; №51 від 20.10.2010 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; №28 від 14.10.2010 р. на суму 54450,00 грн., в т.ч. ПДВ 9075,00 грн.; №60 від 25.10.2010 р. на суму 26670,00 грн., в т.ч. ПДВ 4445,00 грн.; № 37 від 18.10.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; №66 від 27.10.2010 р. на суму 63340,00 грн., в т.ч. ПДВ 10556,67 грн.; №72 від 28.11.2010 р. на суму 7780,00 грн., в т.ч. ПДВ 1296,67 грн.; №33 від 17.11.2010 р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №14 від 08.11.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; №6 від 29.11.2010 р. на суму 80890,00 грн., в т.ч. ПДВ 13481,67 грн.; №39 від 15.12.2010 р. на суму 9137,00 грн., в т.ч. ПДВ 1522,00 грн.; №41 від 16.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн.; №58 від 24.12.2010 р. на суму 12225,00 грн., в т.ч. ПДВ 2037,50 грн.; №47 від 11.12.2010 р. на суму 21120,00 грн., в т.ч. ПДВ 3520,00 грн.; №73 від 28.12.2010 р. на суму 15560,00 грн., в т.ч. ПДВ 2593,33 грн.; №64 від 27.12.2010 р. на суму 70010,00 грн., в т.ч. ПДВ 11668,33 грн.; №53 від 22.12.2010 р. на суму 17780,00 грн., в т.ч. ПДВ 2963,33 грн.; №32 від 17.01.2011 р. на суму 12230,00 грн., в т.ч. ПДВ 2038,33 грн.; №38 від 21.01.2011 р. на суму 18880,00 грн., в т.ч. ПДВ 3146,67 грн.; №36 від 20.01.2011 р. на суму 11120,00 грн., в т.ч. ПДВ 1853,33 грн.; №56 від 20.01.2011 р. на суму 13340,00 грн., в т.ч. ПДВ 2223,33 грн.).

Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов зазначених вище договорів з ТОВ "Провідні технології" позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 871708,00 грн., в т.ч. ПДВ 145284,66 грн., що підтверджується, дослідженими судом платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Судом також встановлено, що між ТОВ „Арена-2000", як замовником, та ТОВ "Інноваційні сучасні технології", як виконавцем, були укладені наступні договори про надання послуг на загальну суму 157810,00 грн., в т.ч. ПДВ 26301,67 грн.: Договір №3 від 04.02.2011 р. (виготовлення вивіски пласкої, лайтбокса, таблички, наліпки, планшета, флекса, реставрація штендера) на суму 38900,00 грн., в т.ч. ПДВ 6483,33 грн.; Договір №2 від 01.02.2011 р. (виготовлення об'ємних світлових символів та логотипів) на суму 25560,00 грн., в т.ч. ПДВ 4260,00 грн.; Договір №5 від 24.02.2011 р. (виготовлення нових об'ємних символів «CREDIT AGRICOLE) на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн., Договір №10 від 18.03.2011 р. (виготовлення інформаційного стенда) на суму 6670,00 грн., в т.ч. ПДВ 1111,67 грн.; Договір №7 від 10.03.2011 р. (виготовлення нових об'ємних символів «CREDIT AGRICOLE») на суму 44450,00 грн., в т.ч. ПДВ 7408,33 грн.; Договір №8 від 16.03.2011 р. (виготовлення акрилового настінного логотипу «KAN») на суму 8890,00 грн., в т.ч. ПДВ 1481,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Інноваційні сучасні технології" надало позивачу відповідні послуги на загальну суму 157810,00 грн., в т.ч. ПДВ 26301,67 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт: від 28.02.2011 р. на суму 38900,00 грн., в т.ч. ПДВ 6483,33 грн.; від 25.02.2011 р. на суму 25560,00 грн., в т.ч. ПДВ 4260,00 грн.; від 16.03.2011 р. на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн., від 31.03.2011 р. на суму 6670,00 грн., в т.ч. ПДВ 1111,67 грн.; від 31.03.2011 р. на суму 44450,00 грн., в т.ч. ПДВ 7408,33 грн.; від 28.03.2011 р. на суму 8890,00 грн., в т.ч. ПДВ 1481,67 грн. Зазначені акти здачі-прийняття робіт містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Інноваційні сучасні технології" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 157810,00 грн., в т.ч. ПДВ 26301,67 грн. (№32 від 10.02.2011 р. на суму 38900,00 грн., в т.ч. ПДВ 6483,33 грн.; №23 від 07.02.2011 р. на суму 25560,00 грн., в т.ч. ПДВ 4260,00 грн.; №40 від 15.03.2011 р. на суму 33340,00 грн., в т.ч. ПДВ 5556,67 грн., №64 від 22.03.2011 р. на суму 6670,00 грн., в т.ч. ПДВ 1111,67 грн.; №45 від 16.03.2011 р. на суму 44450,00 грн., в т.ч. ПДВ 7408,33 грн.; №18 від 17.03.2011 р. на суму 8890,00 грн., в т.ч. ПДВ 1481,67 грн.).

Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов зазначених вище договорів з ТОВ "Інноваційні сучасні технології" позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 157810,00 грн., в т.ч. ПДВ 26301,67 грн., що підтверджується, дослідженими судом платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ "Провідні технології" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" у періоді, що перевірявся були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за серпень 2010 р. - березень 2011 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва по кримінальній справі №1-678/2011 від 22.06.2011 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (надалі - вирок №1-678/2011), встановлено, що ОСОБА_1 схилив невстановлену досудовим слідством особу до створення трьох суб'єктів підприємницької діяльності. Невстановлену досудовим слідством особа з корисливих спонукань зареєструвала у державних установах Обухівського району Київської області ТОВ "Провідні технології" на ім'я ОСОБА_2, який не здійснював контролю за господарською діяльністю зазначеного підприємства.

Суд звертає увагу, що в мотивувальній частині зазначеного Вироку відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Дніпровським районним судом міста Києва не надавалось оцінки договорам, укладеним між позивачем та ТОВ "Провідні технології", як таким, що були вчинені без мети настання реальних наслідків та є недійсними.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Протокол допиту свідка ОСОБА_3, складеного слідчим СВ ПМ ДПА у Вінницькій області від 28.11.2011 р., Протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_2, складеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 02.11.2011 р., Постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області про порушення кримінальної справи та прийняття кримінальної справи до свого провадження від 29.10.2011 р., як на докази недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів між позивачем та ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології" недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ "Провідні технології" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів між позивачем та ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є рекламні агенства.

Судом було встановлено, що зазначені вище договори між позивачем та ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології" були укладені з метою виконання своїх обов'язків перед іншими контрагентами, що підтверджується дослідженими судом договорами, рахунками-фактури, видатковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт(послуг), податковими накладними та реєстрами платіжних доручень з відміткою банку, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманих за вищевказаними договорами з ТОВ "Провідні технології", ТОВ "Інноваційні сучасні технології" товарів(послуг) у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Провідні технології" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 171587,00 грн., в т.ч. по періодам: ТОВ "Провідні технології" (код ЄДРПОУ36349140): серпень 2010 року - 33584,00 грн.; вересень 2010 року - 20570,00 грн.; жовтень 2010 року - 31858,00 грн.; листопад 2010 року - 22743,00 грн.; грудень 2010 року - 27269,00 грн.; січень 2011 року - 9262,00 грн.; ТОВ "Інноваційні сучасні технології" (код за ЄДРПОУ 36832969): лютий 2011 року - 10743,00 грн.; березень 2011 року - 15558,00 грн.; заниження всього у сумі 214483,00 грн., у тому числі: - за III квартал 2010 р. в розмірі 60747,00 грн.; за IV квартал 2010 р. в сумі 109282,00 грн.; за І квартал 2011 p. в розмірі 44454,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 р. №0007782280 та №0007792280.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-2000" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.09.2012 р. №0007782280.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.09.2012 р. №0007792280.

4. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Приватного підприємства "Арена-2000" (ідентифікаційний код 30115200) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко