Ухвала

від 28.05.2013 по справі 802/961/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/961/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю:

представника відповідача: Охрімовського Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" (далі - ТОВ " Наші фрукти", позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Вінницькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Фрукти" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Стронг ІНГ" (код за ЄДРПОУ 37058538) за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 363/2201/37058538 від 06.02.2013 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки порушення ТОВ "Наші Фрукти" вимог: п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в сумі 27 881 грн. за жовтень 2012 року при взаєморозрахунках з ТОВ "Стронг ІНГ", занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 1514 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 1514 грн., завищено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 26 367 грн. за жовтень 2012 року; п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - встановлено відсутність права на формування витрат по операціях з контрагентами-постачальниками.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницької ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0000032202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26367 грн., № 0000022202 від 22.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1893 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Наші Фрукти", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

28.09.2012 р. між TOB "Стронг ІНГ" (Продавець) та TOB "Наші Фрукти" (Покупець) було укладено договір на постачання плодо-ягідної продукції № 28.09, згідно якого Продавець продає сировину, в подальшому іменується Товаром, а Покупець купує Товар на умовах, оговорених в даному Договорі, по цінах згідно контракту (а.с.28-30).

Приймання Товару по кількості та якості проводиться на території Покупця (п. 2.4. Договору). Відповідно до п. 2.6. Договору, доставка продукції здійснюється за рахунок Продавця. Розвантаження продукції проводиться за рахунок Покупця.

На виконання Договору Продавець здійснив поставку Покупцю товару в загальній кількості 149,36 тон на загальну суму 167 283,2 грн., в т.ч. ПДВ - 27 880,54 грн.

Факт поставки товару підтверджується: видатковими накладними: (а.с. 32-44), товарно-транспортними накладними (а.с. 45-65).

Оплату поставлений товар проведена шляхом переуступки права вимоги в сумі 185676,19 грн. на підставі Угоди про уступку права вимоги від 01.10.12р. (а.с.79), укладеної між TOB "Наші Фрукти" (Первісний кредитор), TOB "Стронг ІНГ" (Новий кредитор) та ПП "СПЕЦАВТООБЛАДНАННЯ" (Боржник).

Факт подальшої реалізації вказаного товару TOB "Аграна Джус Україна" на підставі Договору №05.07.12 від 05.07.2012 р. разом із специфікаціями (а.с. 116-128) підтверджується видатковими накладними (а.с.129-137), платіжними дорученнями (а.с.138-142).

Відповідно до листа ТОВ "Стронг ІНГ" № 10/22 від 05.04.2013р. (а.с.169) товар (яблука), який постачався від ТОВ "Стронг ІНГ" до ТОВ "Наші фрукти" в жовтні 2012 року на підставі Договору на постачання плодо-ягідної продукції № 28.09 від 28.09.2012р. в кількості 149,360 тон на загальну суму 167 283, 2 грн., в т.ч.. ПДВ - 27 880 грн. 54 коп., ТОВ "Стронг ІНГ" придбавало (набувало у власність) шляхом здійснення їх закупівлі у населення. Вказаний товар (яблука) до місця поставки (м. Вінниця, вул. Тарногородського, 32) на ім'я ТОВ "Наші Фрукти" відповідно до умов поставки, передбачених п. 2.6 Договору на постачання плодо-ягідної продукції № 28.09 від 28.09.2012р. постачались за рахунок та силами ТОВ "Стронг ІНГ" шляхом їх перевезення найманим вантажним автотранспортом.

За результатами проведення вказаних господарських операцій TOB "Стронг ІНГ" видало ТОВ "Наші фрукти" податкові накладні на загальну суму 167 283,2 грн. в т.ч. ПДВ - 27 880,54 грн. (а.с. 66-78), які позивач врахував при формуванні податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов"язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Стронг ІНГ", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними. Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Стронг ІНГ", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Наші Фрукти". Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Відповідач зазначив, що контрагент позивача ТОВ "Стронг ІНГ", не знаходиться за місцем обліку та не має необхідних виробничих ресурсів для здійснення господарської діяльності, а його діяльність має характер незаконної оскільки спрямована на надання податкової вигоди іншим контрагентам. В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також відповідач вказує, на наявність недоліків в окремих первинних документах. Крім того, в ході перевірки позивач не надав деякі документи, що стосуються його контрагента, зокрема: копії свідоцтва про державну реєстрацію; копії свідоцтва про сплату єдиного податку на відповідний період по виду діяльності - оптова торгівля або вирощування сільськогосподарської продукції; копії свідоцтва платника ПДВ; сертифікату якості товару (з вимірами: пестицидів; токсичних елементів (свинець, кадмій, миш'як, ртуть, мідь, цинк); радіонуклідів (стронцій - 90); мікотоксинів (патулін).

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій відомості про адресу TOB "Стронг ІНГ" містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В матеріалах справи містяться копії виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №782260 від 14.08.2012р.; довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №613335 від 15.08.2012р.; довідки про взяття на облік платника податків №3220 від 19.09.2012р.; свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200057026 від 12.07.2012р.; наказу №3 від 14.08.2012р., наявність яких спростовує посилання податкового органу про ненадання їх Продавцем під час поставки товару Покупцеві.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 червня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.