Постанова

від 23.05.2013 по справі 820/2000/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 травня 2013 р. Справа № 820/2000/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Єрісової Н.М.,

представника відповідача - Клюєвої Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМТК" (надалі за текстом - ТОВ "УМТК", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ХОДПІ Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000150226, № 0000160226, винесені відповідачем 16.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що що податковою інспекцією при складанні акту перевірки від 08.11.2012 року та винесенні на його підставі податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 року за № 0000150226 та № 0000160226, було допущено викладення неіснуючих та плутаних обставин, що безпідставно та незаконно порушує права ТОВ «УМТК» як належного та сумлінного платника податків, в тому числі платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в їх обґрунтування в адміністративному позові.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, виклавши свою думку стосовно позовних вимог в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи та додатково зазначив, що податковий орган під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених податковим законодавством України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "УМТК , ЄДРПОУ 31797087, місцезнаходження: 62418, Харківська область, Харківський район, с. Надточії, вул. Дачна, 39, зареєстровано Пісочинською селищною радою, свідоцтво про державну реєстрацію № 1 480 102 0000 003287 від 04.01.2002 року, взято на податковий облік, як платника податків, в ХОДПІ Харківської області, правонаступником якої є відповідач, 16.01.2002 року за № 3270.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.01.2005 року за № 28032463, позивач є платником податку на додану вартість з 23.01.2002 р..

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Фахівцями ХОДПІ Харківської області ДПС на підставі довідки від 17.11.2011 року за № 957/2305/2478367, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 17.11.2011 р. та на підставі п.п. 78.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "УМТК" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Універсалсервіс", ЄДРПОУ 24478367 за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., та встановлено наступні порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду на суму 13 141,00 грн.;

- п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у серпні 2011 року на суму 11 427,00 грн..

Результати зазначеної перевірки оформлено відповідним актом № 1898/220/34784840 від 08.11.2012 р., копія якого отримана директором ТОВ "УМТК" особисто.

На підставі висновків зазначеного акту керівником ХОДПІ Харківської області ДПС 16.11.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000150226, яким збільшено податок на додану вартість на суму 11427,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 5713,50 грн., та № 0000160226 від 16.11.2012 року, яким збільшено податок на прибуток на суму 13141,00 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Запит податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження результатів фінансово-господарських відносин з ТОВ "Універсалсервіс" (ЄДРПОУ 24478367) за період 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. від 06.08.2012 р. за № 5699/10/22-124, отримано директором підприємства 23.08.2012 року, відповідь на який, разом зі всією первинною документацією за запитуваними господарськими операціями, отримано податковим органом 06.09.2012 року, що підтверджується наданими суду документами та не заперечується сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УМТК» у серпні 2011 року придбало у ТОВ «Універсалсервіс» ТМЦ, а саме: гайка Т - 150, пружина - Т - 151, пружина - Т - 150, скоба Т - 150, підшипник на загальну суму 68561, 70 грн.. Розрахунки по даним взаємовідносинам ТОВ «УМТК» здійснювало на підставі рахунку-фактури від 01.08.2011 року № 110801-01.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. за № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження господарської операції, платником податків відображено в податковому обліку та підтверджено відповідною первинною документацією, в т. ч. товарно-транспортною накладною на перевезення товару від 01.08.2011 року, які також було надано податковому органу.

Оплату за отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ «УМТК» проводило в безготівкову порядку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, які знаходяться в матеріалах справи.

ТМЦ було одержано особисто керівником ТОВ «УМТК» Перовим С.О., що підтверджено видатковими накладними на придбаний товар та ТТН. В подальшому придбаний товар було використано у господарській діяльності товариства.

На підтвердження реальності та правильності здійснених операцій суду надано первинну документацію щодо даного правочину, що також підтверджує його реальність та повноту і правильність обрахування податку на прибуток та ПДВ, а саме: договір від 01.08.2011 року (про що зазначено в акті) видаткова накладна № РН/110801-01 від 01.08.11 року, податкова накладна № 8 від 01.08.2011 року, рахунок-фактура № СФ/110801-01 (на загальну суму придбаного товару у розмірі 68 561,70 грн., у т.ч. ПДВ 11 426, 95 грн.), банківські виписки про перерахування коштів від 17.08.2011 року на суму 45 000 грн. та від 18.08.2012 року на суму 23 561,70 грн., що загалом становить 68 561,70 грн., у т.ч. ПДВ 11 426, 95 грн. Дану суму сплаченого ПДВ, а саме 11 426, 95 грн. було віднесено до загальної суми податкового кредиту звітного податкового періоду, що становить 165 273,00грн. (р. 22 Декларації) та, відповідно, відображено по взаємовідносинам з ТОВ «Універсалсервіс». Станом на час розгляду адміністративної справи та на час проведення перевірки, угода між підприємствами була виконана, у сторін відсутні зауваження та претензії щодо виконання зобов'язань по вказаним взаємовідносинами із вказаним контрагентом у серпні 2011 року, заборгованість відсутня, що також підтверджено податковим органом в акті перевірки.

Свідченням вищенаведеному є наявні та відповідні вимогам чинного законодавства первинні документи, в тому числі податкові накладні, які є підставою для обліку податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, надані суду під час розгляду справи, зміст яких не заперечується податковим органом.

При цьому слід зауважити, що ТОВ «УМТК» повністю дотрималось вимог положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, за яким датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів робіт/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до діючого Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

За договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, діючим податковим законодавством передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ПК України податкова накладна, що є первинним документом фінансово-господарської діяльності, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається у 2011/2012 рр. згідно норм ПК України.

Окремо суд звертає увагу, податковим органом під час проведення перевірки не констатовано невідповідність первинної документації позивача законодавчій базі.

За таких обставин та враховуючи зміст первинної документації, суд приходить до висновку, що обсяз первинної документації, характер та обставини її складання відображають реальність господарських операції платників податків.

Суд зауважує, що податковим органом проведено перевірку, складено акт та відповідно оскаржувані податкові повідомлення - рішення, було винесено податковим органом на підставі податкової декларації, первинних документів (наданих на перевірку) даних по ризикових контрагентам на рівні ДПА України, «систем автоматизованого співставлення податкового кредиту», що жодним чином не може бути свідченням висновків акту щодо сумніву в реальності здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення вантажів, що підтверджується вищевикладеним та наданою первинною документацією ТОВ «УМТК». Дане завищення ПДВ встановлено по взаємовідносинам із контрагентом у вказаному вище періоді, а саме ТОВ «Універсалсервіс». Єдиною підставою для встановлення порушень податкового законодавства у вигляді завищення сум ПДВ та заниження податку на прибуток в періоді серпень 2011 року податкова інспекція встановлює, факт, що унеможливлює реальність здійснення взаємовідносин між зазначеним контрагентом та ТОВ «УМТК», та при цьому посилається виключно на довідку перевірки ТОВ «Універсалсервіс» від 17.11.2011 року № 957 по взаємовідносинам останнього з зовсім іншими особами (ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Афінас-11») та даних по ризикових контрагентам на рівні ДПА України, «систем автоматизованого співставлення податкового кредиту».

Податковим органом надано суду лист № 13728/7/23-521 від 17.11.2011 року, проте суд не може взяти його до уваги, як підставу для проведення перевірки відповідачем суб'єкта господарювання, оскільки суд позбавлений можливості встановити природу отримання ХОДПІ Харківської області ДПС зазначеного листа разом з довідкою від 17.11.2011 року за № 957/2305/2478367 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Універсалсервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Баварія", ЄДРПОУ 31635757 та ТОВ "Афінас-11", ЄДРПОУ 37363847, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 р..

В судовому засіданні представник відповідача не надав жодних пояснень з приводу отримання зазначених документів, що в свою чергу протирічить положенням законодавства, підзаконних актів та порядку, встановленого для податкових органів, що регламентують види, шляхи та способи обміну інформацією між податковими органами та їх структурними підрозділами.

Таким чином, податковою інспекцією при складанні акту перевірки 08 листопада 2011 року та винесенні на його підставі податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 року №0000150226 та № 0000160226, було допущено викладення викривлених на користь податкового органу обставин, що порушують права ТОВ «УМТК» як платника податків, в тому числі платника податку на додану вартість.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного, об'єктивного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Інших порушень податкового законодавства при перевірці платника податків податковим органом не встановлено.

Щодо використання в якості договору рахунку-фактури, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ч. 3 зазначеної статті зазначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1. статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частина друга даної статті вказує: якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 208 ЦКУ встановлює, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а стаття 207 ЦКУ встановлює вимоги до письмової форми правочину, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, цивільне законодавство України визнає письмовою формою договору не тільки окремо взятий документ під назвою «Договір», але й документи іншого типу, якщо вони відповідають ряду критеріїв, встановлених законодавством. До первинної фінансово-господарської документації, на підставі якої може та повинна здійснюватися господарська діяльність суб'єктів господарювання, належать первинні документи, що фіксують будь-які господарські операції. У відповідності до наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88, та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими встановлено вимоги до первинної документації, рахунок-фактура відповідає всім критеріям та вимогам, що до останніх ставляться.

Крім того, з метою всебічного та конструктивного розгляду рахунку-фактури в якості належно укладеного правочину, суд зазначає наступне.

Положення ч. 2 ст. 638 ЦК України, встановлює, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 641 ЦК України встановлює вимоги до змісту оферти, а саме - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідно ч. 2 зазначеної статті, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях) .

В рахунку-фактурі зазначається: перелік товарів, що пропонується придбати, їх вартість, умови поставки (в тому випадку, коли відрізняються від загальноприйнятих через специфіку товару, складність в транспортуванні, тощо), а також всі реквізити продавця. Тобто, всі істотні умови договору купівлі-продажу (поставки) в тій мірі, в якій вони залежать від продавця (постачальника) в рахунку-фактурі зазначені (наявні), а тому рахунок-фактура під виключення ч. 2 ст. 641 ЦК України не підпадає. Таким чином, рахунок-фактура - це оферта. Проте, разом із всім вище викладеним, для укладення правочину потрібний акцепт, тобто, прийняття пропозиції укласти правочин другою стороною. Ст. 642 ЦКУ - прийняття пропозиції - встановлює: (ч. 1 статті) Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти правочин, про її прийняття (акцепт) повинна бути безумовною і повною. Ч. 2. Цієї ж статті стверджує: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов правочину (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, суд доходить висновку, щодо правомірного вчинення позивачем правочину із ТОВ «Універсалсервіс» на придбання ТМЦ, у формі рахунку-фактури. Рахунок-фактура було оформлено у відповідності до приписів ЦК України, наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88, та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із дотриманням всіх необхідних умов, що ставляться до первинної фінансово-господарської документації, на підставі якої проводиться господарська діяльність.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо юридичної відповідальності суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Окремо суд звертає увагу, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належать до виключної прерогативи судових органів.

Аналізуючи наведені норми та надані під час розгляду справи докази, факти, суд приходить до висновку, що ТОВ «УМТК» дотрималось вимог положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, а також інших нормативних документів, які регулюють зазначені правовідносини.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позивачем надано під час розгляду справи належні та допустимі в контексті ст. ст. 69-72 КАС України, на підтвердження своєї позиції по справі, з огляду на які суд доходить висновку про правомірність та законодавчу обґрунтованість позовних вимог.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000150226 та № 0000160226, винесені Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державною податковою службою від 16.11.2012 року (пров. Пархоменко, буд. 3, Харків, 61046) у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК" (вул. Дачна, б. 39, с. Надточії, Харківський район, Харківська область, 62418) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) гривні 82 копійки.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30.05.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун