Ухвала

від 04.09.2013 по справі 820/2000/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р.Справа № 820/2000/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2000/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.03.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УМТК" - звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000150226, № 0000160226, винесені відповідачем 16.11.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000150226 та № 0000160226, винесені Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державною податковою службою від 16.11.2012 року (пров. Пархоменко, буд. 3, Харків, 61046) у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 04.09.2013 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "УМТК (ЄДРПОУ 31797087), місцезнаходження: 62418, Харківська область, Харківський район, с. Надточії, вул. Дачна, 39, зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.01.2022 року за № 1 480 105 0001 003287.

16.01.2002 року ТОВ "УМТК взято на податковий облік як платника податків в ХОДПІ Харківської області за № 3270.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №28032463 від 19.01.2005 року позивач є платником податку на додану вартість з 23.01.2002 р.

Податковим органом на адресу позивача направлено запит від 06.08.2012 р. за № 5699/10/22-124 про надання інформації та її документального підтвердження результатів фінансово-господарських відносин з ТОВ "Універсалсервіс" (ЄДРПОУ 24478367) за період 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., який отримано директором підприємства 23.08.2012 року. (а.с. 45-46)

На запит податкового органу ТОВ "УМТК" надало відповідь разом з первинною документацією за запитуваними господарськими операціями, яку отримано податковим органом 06.09.2012 року, що підтверджується матеріалами по справі. (а.с. 47)

Фахівцями ХОДПІ Харківської області ДПС на підставі довідки від 17.11.2011 року за № 957/2305/2478367, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 17.11.2011 р. та на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "УМТК" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Універсалсервіс", ЄДРПОУ 24478367 за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт № 1898/220/34784840 від 08.11.2012 р. (а.с. 7-16)

За висновками акту перевірки № 1898/220/34784840 від 08.11.2012 р. податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду на суму 13141,00 грн. та п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у серпні 2011 року на суму 11 427,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1898/220/34784840 від 08.11.2012 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000150226 від 16.11.2012 року, яким збільшено податок на додану вартість на суму 11427,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 5713,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000160226 від 16.11.2012 року, яким збільшено податок на прибуток на суму 13141,00 грн. (а.с. 17, 18)

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав первинну та повторну скарги, які рішеннями податкових органів залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с. 74-77, 78-79)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача № 0000150226 та № 0000160226 від 16.11.2012 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "УМТК" дотрималось вимог положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, а також інших нормативних документів, які регулюють зазначені правовідносини. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ "УМТК" у серпні 2011 року придбало у ТОВ "Універсалсервіс" ТМЦ, а саме: гайка Т - 150, пружина - Т - 151, пружина - Т - 150, скоба Т - 150, підшипник на загальну суму 68561, 70 грн.

Розрахунки по цим взаємовідносинам ТОВ "УМТК" здійснювало на підставі рахунку-фактури від 01.08.2011 року № 110801-01. (а.с. 20)

Господарські операції платником податків відображені в податковому обліку, що підтверджується відповідною первинною документацією, в т. ч. товарно-транспортною накладною на перевезення товару від 01.08.2011 року. (а.с. 22,23)

Оплату за отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ "УМТК" проводило в безготівкову порядку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Товарно - матеріальні цінності одержано особисто керівником ТОВ "УМТК" Перовим С.О., що підтверджується видатковими накладними на придбаний товар та товарно - транспортними накладними. В подальшому придбаний товар використано у господарській діяльності товариства.

На підтвердження реальності здійснених операцій позивачем надано первинну документацію, зокрема: видаткову накладну № РН/110801-01 від 01.08.11 року (а.с. 19), податкову накладну № 8 від 01.08.2011 року (а.с. 21), рахунок-фактуру № СФ/110801-01 (на загальну суму придбаного товару у розмірі 68 561,70 грн., у т.ч. ПДВ 11 426, 95 грн.) (а.с. 20), банківські виписки про перерахування коштів від 17.08.2011 року на суму 45 000 грн. та від 18.08.2012 року на суму 23 561,70 грн., що загалом становить 68 561,70 грн., у т.ч. ПДВ 11 426, 95 грн.

Суму сплаченого ПДВ, а саме - 11 426, 95 грн. позивачем віднесено до загальної суми податкового кредиту звітного податкового періоду, що становить 165 273,00грн. (р. 22 Декларації) та, відповідно, відображено по взаємовідносинам з ТОВ "Універсалсервіс".

Фактичними підставами, з яких податковий орган дійшов висновків стосовно не підтвердження ТОВ "УМТК" реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Універсалсервіс" слугувало те, що згідно з актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про проведення зустрічної звірки ТОВ "Універсалсервіс" від 17.11.2011 року №957/2305/24478367 щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Афінас-11" за серпень 2011 року податковим органом встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, оскільки у ТОВ "Універсалсервіс" відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме - відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної.

На час проведення господарських операцій ТОВ "УМТК" з контрагентом - ТОВ "Універсалсервіс", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновки акту перевірки 08.11.2012 року № 1898/220/34784840.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання позивачем товару у контрагента безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, судом не встановлено будь-яких порушень позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентом за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "УМТК" правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Універсалсервіс" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення ТОВ "УМТК" штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2000/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.09.2013 р.